Полтавський швець порівняв якість літнього взуття: чи виправдовують себе 200 доларів?

21.07.2026, 12:44 1news.com.ua

— Чи можна тісне взуття розтягнути у майстерні?

1NEWS

— Можна. Хоч на два розміри. Щоправда, при цьому треба буде доточувати підошву. При єдиній умові: взуття має бути виготовлене з натуральної шкіри. Ні штучна шкіра, ні так звана еко, ні синтетика, ні тканина не тягнуться.

— Актуальна ціна питання?

— 500−600 гривень за пару.

— Чи може майстер склеїти підошву, якщо вона тріснула?

— Якщо тріщина неглибока, то підошву можна відновити: сточити поверхню й наклеїти щільний матеріал. Це зупинить подальшу руйнацію. Та якщо тріщина пішла на всю висоту підошви, то краще за ремонт не братися.

— Коли доцільно відправляти взуття у ремонт?

— Іноді клієнти мене просять зробити щось наперед з метою профілактики. Але я раджу наперед нічого не робити. Звісно, можна відремонтувати все, що гіпотетично колись порветься, але не факт, що не порветься там, де не чекаємо.

Тобто ремонт треба робити в міру потреби, про що я розповідаю на своєму телеграм-каналі. Скажімо, на заднику дещо витерлась тканина. Так, це, може, не зовсім естетично, але ніяк не впливає на зручність при ходьбі й не означає, що таке взуття слід здавати у ремонт. Інша справа — якщо там з’явилась дірка й вона почала натирати п’ятку.

Звісно, реставрувати взуття треба вчасно, не затягувати з походом у майстерню. Це обійдеться дешевше. Бо якщо у вас почала протиратись підошва чи навіть уже трохи протерлась, майстер зробить на неї накат, і це коштуватиме не так дорого. Якщо ж проблема виявиться більшою, то доведеться замінювати всю підошву, і різниця в ціні буде вже суттєвою, особливо, якщо ставити якісний матеріал. Тож навіщо ж витрачати зайві гроші?

— Шевці просять приносити взуття у ремонт чистим. Чи завжди дослухаються до цього клієнти?

— Одна справа — почистити взуття зовні, а інша — прибрати запах зсередини. Іноді, перш ніж братися за ремонт, доводиться вимочувати його у воді й висушувати.

— А хіба спреї від неприємного запаху не вирішують проблеми?

— Неприємний запах ніг може свідчити, що людина або ж нерегулярно їх миє, або ж має проблеми з обміном речовин. Якщо просто запшикати дезодорантом, це лише посилить неприємний запах. Догляд за ногами важливий.

Тож чим купувати спрей, краще все-таки доглядати за взуттям і за тілом.

— То все-таки, краще віднести своє взуття на реставрацію після закінчення сезону?

— Тут не може бути однозначної відповіді. Воно ж часто рветься саме в ході носіння. Тому, щоб не довелось платити зайві кошти за терміновість, слід мати, як мінімум, дві-три пари взуття, будь то літнє, зимове чи демісезонне.

В ідеалі, звісно, ремонтувати взуття треба після закінчення сезону. Тоді у вас не виникне з ним проблем, коли настане час перевзуватись.

— З якими проблемами літніх черевиків до вас найчастіше звертаються клієнти?

— У босоніжках найчастіше летять липучки, відпадає чи протирається підошва або ж ламається застібка.

— Зазвичай це товар китайського виробництва?

— Ну, ви ж розумієте, що китайці роблять все. У тому числі, одні з найкращих у світі космічні ракети і роботи. За якістю Китай сьогодні вийшов на рівень Європи. Інша справа, який товар потрапляє на наш ринок…

— А якісь незвичні випадки пригадаєте?

— Недавно чоловік приносив крокси. Попросив додати в окремих місцях дірочок, бо там йому парило.

Як правило, разів п’ять, а то й десять на рік мені здають у ремонт взуття, погризене собаками. Але щоб котик перегриз ремінець у сандалях на три частини, досі такого не зустрічалось. Та не так давно зустрілось.

Серед моїх постійних клієнтів є чоловік, у якого одна нога на пів розміру більша. Тож, як тільки купує нову пару, несе мені один черевик на розтяжку.

А доросла жінка носить дитячий 33-й розмір. І теж з обновками завжди приходить до мене — я підгоню їх по її стопі, бо вони їй трохи завеликі…

— Що краще: купити одну пару дорогого і якісного взуття, якого вистачить на кілька сезонів, чи пару дешевого на один сезон?

— Усе залежить від вашого гаманця. Як на мене, краще мати дві-три пари літнього взуття вартістю по 1,8−2,5 тисячі гривень (це середній сегмент), аніж по 6 тисяч, оскільки між ними, по суті, особливої різниці в якості нема. Ба більше, часто взуття, що коштує 150−200 доларів, поступається за якістю дешевшому.

Ваше взуття не повинно тиснути вам на кишеню. Ви не маєте віддавати останні гроші, щоб на вас звернули увагу. Але якщо є можливості або бажання понтонутися, то чому ні. І є люди, які заради лейбла готові платити шалені гроші.

Взагалі, вгадати з покупкою взуття, яке б воно не було, досить складно. Наприклад, я носив кросівки з сіткою, які купив років чотири на базарі буквально за копійки, і вони досі, як нові. Просто пощастило.

— На вашу думку, чому така значна різниця в ціні йPractically немає різниці в якості товару?

— Як на мене, для виробників ми, споживачі, лише раби. Просто одні раби з більшими грошами, інші — з меншими. Але при цьому ставлення до всіх однакове. «Раб», який отримує 5 тисяч гривень, має платити 2 тисячі за взуття, а той, що отримує 25 тисяч, має платити 5 тисяч. При цьому відповідальності перед споживачами ніхто не несе.

— Ви особисто в інтернет-магазинах купуєте взуття?

— Я не прихильник таких покупок, і з досвіду моїх клієнтів знаю, що зазвичай, якщо люди намагаються повернути в інтернет-магазин товар, який не підійшов, з ними просто перестають спілкуватися.