Яку сіль краще обрати для здоров’я – морську чи гімалайську

13.07.2026, 11:34 pravdatutnews.com

Фото: pexels

Гімалайська та морська сіль майже не відрізняються за поживною цінністю. Вони можуть містити різну кількість натрію та окремих мікроелементів, однак ці відмінності зазвичай не мають суттєвого впливу на здоров’я.

Про це повідомляє Verywell Health.

Обидва види солі містять переважно хлорид натрію. Незначна різниця у складі може залежати від походження продукту, способу оброблення, розміру кристалів і конкретного виробника.

За даними Міністерства сільського господарства США, чверть чайної ложки морської солі може містити приблизно 540 міліграмів натрію. У такій самій кількості гімалайської солі може бути близько 380 міліграмів.

Водночас різниця часто пояснюється розміром кристалів. Великі кристали займають більше місця у ложці, тому фактична маса солі та кількість натрію в однаковому об’ємі можуть бути нижчими.

Фахівці зазначають, що ця відмінність навряд чи суттєво впливатиме на рівень гідратації або ризик зневоднення. Основне значення має загальна кількість натрію, яку людина отримує протягом дня.

Надлишок натрію сприяє затримці рідини в організмі. Через збільшення об’єму крові може зростати навантаження на кровоносні судини та серце, що впливає на артеріальний тиск.

Гімалайська сіль іноді містить менше натрію в одній чайній ложці, ніж морська. Однак різниця недостатня, щоб вважати її значно кориснішою для людей із підвищеним тиском.

Набагато важливіше контролювати загальне споживання солі та кількість перероблених продуктів у раціоні. Значна частина натрію надходить не із сільнички, а з ковбасних виробів, напівфабрикатів, соусів, снеків і готових страв.

Американські рекомендації з харчування радять дорослим отримувати не більше 2300 міліграмів натрію на день. Це приблизно відповідає одній чайній ложці солі.

Американська кардіологічна асоціація називає бажаною межею близько 1500 міліграмів натрію на добу, особливо для людей, яким потрібно контролювати артеріальний тиск.

Морська та гімалайська сіль можуть містити невелику кількість магнію, калію, кальцію та інших мікроелементів.

За результатами одного з досліджень, у гімалайській солі виявили трохи більше кальцію, ніж в атлантичній сірій морській солі, але менше міді та цинку.

Водночас концентрація цих речовин занадто низька, щоб сіль могла бути повноцінним джерелом мінералів. Для отримання помітної кількості корисних елементів довелося б споживати надмірну та потенційно шкідливу кількість натрію.

Гімалайська та звичайна морська сіль переважно не є значним джерелом йоду. Натомість до кухонної солі цей мікроелемент часто додають спеціально для профілактики йододефіциту.

Під час вибору продукту варто перевіряти маркування на упаковці. Морська сіль також може бути йодованою, якщо виробник додав до неї йод.

Експерти не виявили суттєвої різниці між користю гімалайської та морської солі. Тому під час вибору можна орієнтуватися на смак, текстуру, розмір кристалів і спосіб використання у стравах.

Для здоров’я важливіше не походження солі, а її загальна кількість у раціоні. Також варто враховувати, чи є продукт йодованим, особливо якщо інших джерел йоду в харчуванні недостатньо.

До слова, сон за цією методикою продовжує життя на чотири роки.

Юлія Люшньова - pravdatutnews.com