Що ви знаєте про полтавський популізм?

19.06.2026, 10:15 poltavawave.com.ua

Зміст

Вступ

Популізм або дешеві емоції

Популізм як загравання

Отже, як не кормитися байками та розпізнати популіста

Популізм як опозиція

Про популізм в Полтаві

Полтавський дельфінарій

У популізма совкові корні

Як боротися з популізмом

Тепер ви знаєте, що таке популізм

Як же іноді хочеться все взяти і поділити, щоб воно було для народу, вирішити проблему просто раз і назавжди, бажано ще й без наслідків. Ймовірно, так думають популісти та люди, які щиро ковтають прості рішення.

Як от голова «Партії простих людей» Сергій Каплін, який роками паразитував на чутливій темі тарифів і пропонував радикальний варіант – не платити за тепло та ініціювати банкрутство теплоенерго. І це чистої води популізм з ілюзією простого виходу з багаторівневої проблеми.

У матеріалі ми разом з фахівцями в подробицях розповідаємо, як розпізнати солодкі слова, щоб ніхто ніколи вами не зманіпулював.

Спершу треба зрозуміти, хто такий популіст. Якщо коротко – він ганяє вітер полем. А якщо довго:

Політолог Сергій Таран розповідає, що популізм – це коли політик провокує людей на дешеві емоції. Він говорить без розуміння, як реалізовувати свої слова. Головне – отримати підтримку, обіцяючи все на світі.

Популізм не дружить з раціональними аргументами, а керується гаслами:

Він працює з емоціями низького порядку. Це заздрість, жадібність та бажання перекласти відповідальність. Він ефективний, бо людина схильна ухвалювати рішення на емоціях.

На думку фахівця, авторитаризм – це ясне як день зло. Зрозуміло, що авторитарний лідер поганий. А от популізмом люди можуть «занедужати». Бо вони не завжди розуміють, що це хвороба.

Популярність популізму небезпечна, бо знижує вимоги до політиків. Тоді кандитат, який справді знає, що і як робити для блага громади, може програти пустобреху.

Політолог Ігор Рейтерович називає популізмом відверте загравання з населенням. Це характерно для будь-яких режимів: від авторитарного до демократичного. Така собі турбота про народ у розумінні популістів.

Класичні приклади – це «тисячі» Тимошенко, Януковича чи Зеленського. Також це обіцянки від політичних партій про безкоштовну систему охорони здоров’я. Хоч така система не може сьогодні існувати. Але розмови про неї все одно досі є.

За словами політолога, сьогодні у світі тренд на популізм. Наприклад, в США Трамп займається популістичною риторикою (Make America Great Again).

У Європі – Угорщина, частково Польща, Словаччина, Німеччина Франція – країни, в яких популістичні партії або мають серйозний вплив на політику, або є владою. Як, наприклад, Орбан в Угорщині:

Також Політолог додає, що до популізму найбільш вразливі малозабезпечені верстви населення та люди, які вважають, що вони живуть сьогодні погано, бо хтось колись в них чи держави щось відібрав. Людям подобається популізм, бо зараз є попит на прості рішення:

Популізм поглиблює проблеми та розділяє суспільство. Він робить його антагоністичним: ми хороші, а вони – погані.

За словами Сергія Тарана, людина популіст, якщо:

Це можна порівняти з ремонтом. Коли ми чекаємо на бригаду, то не хочемо від них байок, а хочемо, щоб вони зробили свою справу.

Тому, якщо ми хочемо розрізнити популіста, потрібно переглянути біографію та досягнення людини. Наприклад, відомі популісти – це Юлія Тимошенко з комунальними тарифами та мінімальними зарплатами або Міхеіл Саакашвілі з офісом простих рішень.

Ігор Рейтерович також розповідає, що популісти «завжди знають, чого хоче народ», а всі інші для них – неправильні політики.

Водночас Аналітик Громадянської мережі ОПОРА Костянтин Донченко розповідає, що було б дивно, аби політики не апелювали до народу:

Також Костянтин Донченко говорить, що популізм нерідко стає інструментом опозиційних політиків. За його словами, ті, хто перебуває поза владою, тиснуть на больові точки невдоволених громадян: міська рада чи державна влада діє неправильно, а при владі опинилися «не ті люди».

Регіональна аналітикиня Руху ЧЕСНО Наталка Бахамент розповідає, що популізм загалом і серед полтавських політиків не виникає на порожньому місці. Зазвичай йому передує соціально чутлива проблема. Особливо, коли йдеться про тепло, воду, тарифи — те, що напряму впливає на повсякденне життя людей.

На цьому ґрунті політики часто накладають маніпуляції, спрощення причин, перекладання відповідальності, або пропозиції нереалістичних чи неповних рішень. У випадку Полтави, зокрема в темі теплопостачання, існує складна ситуація з комунальним підприємствам, яка до того ж є частиною загальноукраїнського контексту і залежить від економічних умов та енергетичних викликів.

За словами фахівчині, на цьому тлі голова політичної партії «Партія простих людей Сергія Капліна» Сергій Каплін пропонував радикальний варіант вирішення проблеми — не платити за тепло та ініціювати процедуру банкрутства теплоенерго, збираючи для цього людей із заборгованостями.

Нагадаємо, у жовтні 2022 року Каплін закликав людей не сплачувати за отримані послуги. Він збирав підписи полтавців буцімто для оскарження в суді високих тарифів «Полтаватеплоенерго». У травні 2023-го депутат розпочав пішу ходу з Полтави до Києва через Черкаську область — на знак протесту проти апеляційної скарги «Полтаватеплоенерго» на рішення суду про скасування підвищення тарифів. Каплін відкрито закликав полтавців не платити за опалення, а своєю кінцевою метою називав банкрутство підприємства: за його задумом, борги теплоенерго перед абонентами мали сягнути майже мільярда гривень, після чого він планував зібрати всіх кредиторів і розпочати процедуру банкрутства. Це, на його думку, мало принести прозорість у формування тарифів.

Скриншот з Facebook Капліна.

За словами фахівчині, системна альтернатива або модель забезпечення теплопостачання після таких дій фактично не пропонується або виглядає розмитою. У такій логіці є типова ознака популізму: складна інфраструктурна проблема зводиться до простого і радикального рішення, яке виглядає привабливо емоційно, але не враховує системних наслідків — зокрема фінансової стабільності підприємства, безперервності теплопостачання та реальної відсутності швидкої альтернативної інфраструктури. Це створює ілюзію простого виходу з багаторівневої проблеми: «достатньо не платити і все зміниться».

Небезпека такого підходу — підсилення суспільного невдоволення без пропозиції робочого механізму вирішення. У результаті формується очікування швидкого «зламу системи», який у реальних умовах або неможливий, або призводить до ризиків для стабільного теплопостачання та фінансування критичної інфраструктури.

Отже, популістська логіка – емоційно зрозуміла проблема + радикальне спрощене рішення + відсутність повної альтернативної моделі реалізації.

Також, наприклад, у цьому відео Сергія Капліна є візуальний підпис – «Вимагаємо негайно аудит теплоенерго, водоканалу, облгазів та тарифів по всій Україні. Там трильйонна корупція». Уже сама така подача з формулюванням «трильйонна корупція» має очевидний клікбейтний характер і не супроводжується жодними розрахунками чи доказовою базою. А це — одна з ознак популізму.

Скриншот з Facebook Капліна.

У відео змішується «святе з грішним» — реальні складнощі з комунальними послугами, які об’єктивно існують в умовах російських атак на енергетичну інфраструктуру, і політична риторика, яка ці проблеми пояснює виключно рішеннями української влади.

Тож виходить спрощена картина причинно-наслідкових зв’язків. Тут використовується маніпулятивне порівняння про те, що люди платять за ненадані послуги, хоча в реальності нарахування здійснюються за фактичне споживання (зокрема за показниками лічильників), а підприємства в умовах недопостачання послуг радше несуть фінансові втрати, ніж отримують надприбутки.

Натомість автор подекуди спотворює економічну логіку роботи комунальних підприємств і підсилює емоційне сприйняття проблеми. Окремо звучить ініціатива щодо звернення місцевих депутатів до Верховної Ради з питань тарифів, однак подібні звернення, навіть у разі їх ухвалення, мають радше декларативний характер і не змінюють тарифну політику напряму, а тому сприймаються більше як політичний жест, ніж як інструмент реального впливу.

Ще приклади полтавського популізму – це заяви на YouTube-каналах політиків. Наприклад, член виконкому та депутат обласної ради Олексій Чепурко – активний блогер. Як встановлювали фахівці з Інституту масової інформації у 2025 році, його канал – платформа для критики місцевої влади з клікбейтними заголовками.

Експертка Наталка Бахамент аналізує, що його контент загалом виконує інформативну функцію. Водночас через клікбейтні заголовки та акцент на конфліктних темах формується дисонанс між очікуванням і змістом відео, що частково наближає подачу до популістської риторики.

Наприклад, заява Олексія Чепурка про те, що він проти підвищення вартості проїзду в Полтаві до 25 гривень, має політичний характер і частково виглядає як популістська риторика.

Він аргументує свою позицію не економічними розрахунками тарифу, а якісними та побутовими факторами — зокрема, що в місті «відсутність якості», «поганий стан транспорту», «хамовитість водіїв», в певні години, особливо ввечері, громадським транспортом фактично складно скористатися. На цьому тлі звучить теза «я особисто проти підняття тарифів».

Проблема в тому, що при такій аргументації відсутня друга частина — економічне обґрунтування: яка реальна собівартість перевезення, з чого складається тариф (паливо, зарплати водіїв, амортизація, обслуговування, оновлення транспорту тощо) і яким чином пропонується утримувати або покращувати систему без підвищення вартості проїзду.

Окремо варто зазначити й політичний контекст: Чепурко як колишній заступник міського голови Полтави акцентує, що оновлення комунального транспорту і тролейбусного парку відбувалося в 2019 році, тобто в період, коли він сам був частиною міської управлінської команди. Це додає до заяви елемент політичного порівняння і частково — піару на попередніх досягненнях.

У підсумку це можна розглядати як політичну позицію, яка використовує реальні проблеми якості транспорту, але подається без економічної другої частини, що і створ