"Продати Україну" та зганьбитись. Криза дипломатії Трампа

29.11.2025, 02:26 enovosty.com

Виправдовуючи спецпредставника Білого дому та, за сумісництвом, свого друга-ріелтора Стіва Віткоффа після скандалу з прослушкою, Дональд Трамп заявив, що той поводив себе “нормально”. І запевнив, що Віткофф просто хотів “продати Україну” росіянам. У цьому мало хто й раніше сумнівався, але добре що сам визнав. “Це стандартна річ, розумієте? Йому потрібно продати це (28 пунктів) Україні. Він має “продати” Україну Росії. Це те, що робить парламентер. Ви маєте сказати: “Дивіться, вони хочуть ось це. Вам потрібно переконати їх у цьому”. Це дуже стандартна форма переговорів”, – запевнив всіх президент США. Цікаво, що досі незрозуміло хто ж був джерелом зливу цієї розмови. Бо вона вигідна хіба лише Трампу з Віткоффом. Всі інші, включно з Держдепом та Конгресом США, роблять все, щоб угоду переписати на користь України. Також цікаво – це була “разова акція” або ми спостерігаємо лише першу серію “Віткоффгейту”. Адже записи були аж за жовтень, а вже листопад завершується – невже більше нічого не записали? Але, поки деталі приховані “туманом війни”, ми можемо оцінювати тільки загальний процес перемовин – щоб краще прогнозувати алгоритми та подальші дії сторін. Російські підходи ми вже розбирали, коли аналізували тези генерала і посла Валерія Залужного про “підходи Громико”, які зараз відроджує Кремль. А що ж Віткофф? Чому він постійно веде перемовини, але завжди невдало та ще й зі скандалами? Бо він не відповідає сучасним критеріям “дипломата”. Адже дипломатія, з її етикетом, протоколом, церемоніалом та мораллю, вибудовувалася тисячоліттями, і якщо цим буде займатися непідготовлена людина, то фаховий дипломат її завжди переграє. Персона перемовника вкрай важлива. Так, найбільш показовим є пункт “Плану-28” про “компенсації за гарантії США” – це буквально “комісія” Віткоффа й Трампа за посередництво. Як при угоді з нерухомістю. Що типово для ріелторів, але не дипломатів. Тільки продають не домівки, а цілі регіони та суверенітет всієї України та цілої Європи. Його начебто прибрали, але осад залишився. І важливо, що це суперечить сучасним підходам міжнародних відносин та дипломатії, але є “рухом у часі” до періоду феодалізму, коли замість теперішньої “інституціональної допломатії”, була “приватна дипломатія” – були посли, але не було посольств та МЗС. У Середні віки та у Ранньому Модерні це було наслідком розвалу Римської імперії та втрати традиції “цивілізованих” дипломатичних відносин, адже тоді не було держави як такої – був лише король, як “перший серед рівних” лицарів. Немає централізованої держави – немає дипломатії. Але як можуть існувати посли без посольств? Просто обирали заможного нобіля з кола друзів короля або князя (бо правитель йому повинен довіряти), й посилали з місією. Такі посли зазвичай оплачували весь процес самі й мали досить широкі повноваження не лише говорити, але й примати рішення від імені сюзерена. Не забуваючи й про власні інтереси. Потім, по поверненню додому, вони могли вимагати від правителя компенсацій витрат, але часто брали собі гроші за посередництво прямо у іншої сторони (буквально хабар) або домовлялися про якісь “привілеї” для себе (найчастіше – торгові). Щоправда, після повернення додому, їх могли як нагородити золотом, так і відтяти голову в разі поганої угоди. Пізніше нормою були дуелі між посланцями, а головною дипломатичною подією було полювання, де у лісі можна було поспілкуватися без зайвих вух. Майже як гра у гольф для Трампа. Оці традиції “приватної дипломатії”, які довго всі “вичищали” з міжнародних відносин, зараз повертає Трамп та Віткофф. Цінні особисті дари (а не подарунки державі у особі посла чи президента), призначення у посли друзів та “вельмож” (представників великого бізнесу, родичів), які не розуміються на протоколі, але завжди шукають “комісію” за посередництво, банкети та “полювання” замість протокольних зустрічей (гра у гольф як приклад спільного неформального дозвілля), де вирішуються ключові питання – весь цей “феодалізм” зараз намагається повернути у дипломатію американський президент. Оздоблення Білого дому під золото (Трамп запевняє, що золото справжнє) цей антураж лиш доповнює. На жаль, Україна з нашими підходами до дипломатії не дуже далеко від цього пішла. Але нюанс у тому, що ми ще не дійшли до “цивілізованого” рівня у дипломатії і не маємо власної школи, а США вже з високого рівня падають вниз. І це все при живому Рубіо та Держдепі, які є уособленням інституціональної дипломатії. Трамп намагається “скасувати” весь прогрес у дипломатії за останні кілька сотень років, повертаючись до “понятійних” угод та “приватної дипломатії”. Якби ще хтось викликав Віткоффа на дуель… Головна проблема цих підходів у тому, що вони роблять ставку на людський фактор, замість системності. Державний інтерес замінюється на інтерес приватний (особисто “вельможі-посла” і “короля”) та “корпоративний” (кланові, як у олігархів “країн, що розвиваються”, або партійні – як у КНР). Коли це робить країна, яка лише 30 років має власний МЗС – це одне. А коли держава, що має кількасотрічні дипломатичні традиції – це вже зовсім інше. А ще – сам факт цих спроб свідчить про кризу міжнародних відносин. Бо ще з давніх часів формалізація перемовин була ознакою цивілізації, а “приватна дипломатія” – переходу до “варварства”. Бо феодалізм у дипломатії, торгівлі та інших галузях – це найгірше, що може статися у ХХІ сторіччі з людством. Тому важливо, які будуть наслідки “Віткоффгейту” – перемога “феодалів” або “інституціоналів” з Рубіо на чолі. Якщо Віткоффа відправлять у відставку, як колись Майкла Флінна, радника з нацбезпеки Трампа часів першої каденції (теж через “несанкціоновані” зв’язки з Кремлем, до речі), то ще не все втрачено у США. Якщо ж такі феодальні підходи “світового поліцейського” збережуться, то “розгрібати” наслідки будуть вже не лише українці, а весь світ. Адже це означатиме відмову від сталих правил та період домінування “права сильного”, чого так жадають всі диктатори світу. Джерело