За що диктатори ненавиділи і мають ненавидіти Черчилля?

27.11.2025, 13:05 newsua.one

«Ми живемо в епоху великих подій і маленьких людей… Немає нічого гіршого, аніж терпіти несправедливість і насильство зі страху війни. Якщо ви не здатні захистити свої права від зазіхань агресора, його домаганням й образам не буде межі… Народи, які падали зі зброєю в руках, підіймалися знову. Але з тими, хто здався покірливо, все скінчено».Наче сьогодні сказано на адресу певних діячів, чи не так? Насправді ж тут процитовані слова знаного британського політика, публіциста й історика Черчилля, мовлені ним у 1930-х, коли світ занурювався у безодню хаосу, коли тоталітаризм різного ґатунку безкарно наступав на демократичні держави. А разом із тим ідеться про дуже точно окреслені алгоритми історії, чинні донині.У масової аудиторії постать Вінстона Черчилля нерідко асоціюється з відтягуванням відкриття «другого фронту» під час Другої світової війни та начебто розпочатою ним у Фултонській промові «холодною війною» проти СССР. Насправді такі асоціації – витвори совєтсько-російської міфології. Адже Велика Британія воювала з Третім Райхом з вересня 1939 року, тобто з часу, коли Сталін і Гітлер спільно громили Річ Посполиту та укладали договір про дружбу і кордон. Іншими словами, реально саме совєтсько-німецький фронт став «другим фронтом», але Сталіну вдалося вже тоді пошити в дурні демократичні держави – і сталінський міф про «другий фронт», з яким наче затягнули західні держави, живе донині, не лише в Росії, а і за її межами. З «холодною війною» теж усе не так. Її проголосив Сталін у програмній промові виборцями (читай – номенклатурою) Сталінського виборчого округу міста Москви 9 лютого 1946 року. У ній він підкреслив, що «совєтська спільнота є ліпшою формою організації суспільства, ніж у будь-якого несовєтського суспільства». Отже, хто не хоче переймати совєтський досвід організації суспільства, той – ворог прогресу. Що роблять із ворогами прогресу? Та те саме, що з ворогами народу, тільки в масштабніших формах. Іншими словами, Сталін прямо заявив: совєтський тоталітаризм – благо, демократія у всіх її реальних формах – зло. А потім совєтська пропаганда перекинула провину за «холодну війну» на Черчилля, який відповів Сталіну у Фултоні за два місяці.Але і перед тим, і після того Черчилль не стримував себе, оцінюючи російський більшовизм. У 1920 році він наголошував: «Більшовицька тиранія – найстрашніша в історії людства, найбільш руйнівна та ганебна». А у 1949 році резюмував: «Якби ми задушили більшовизм при його народженні, людство було би безмежно щасливим». При цьому росіяни як такі «найбільше поважають силу і найменше поважають слабкість, особливо військову слабкість».Фултонська ж промова «М’язи миру» насправді не містила наклепницькі антисовєтські декларації та не закликала до агресії проти СССР й інших держав комуністичного блоку. Насправді зміст цієї промови полягав у чіткому окресленні цінностей демократії як норми цивілізованого життя, у твердженні, що мінімумом таких норм має бути «безпека і добробут, свобода і поступ у всіх домівках і родинах усіх чоловіків і жінок у всіх краях», у тому, що «народ будь-якої країни має право і повинен мати можливість за допомогою конституційних дій, вільних і нічим не обмежених виборів з таємним голосуванням, обирати або змінювати характер чи форму уряду, під владою якого він живе; що повинна панувати свобода слова і думки; що суди, незалежні від виконавчої влади, неупереджені щодо будь-якої партії, повинні застосовувати закони, які отримали широку підтримку більшості або були затверджені часом і звичаєм».Але не тільки про це йшлося у Фултонській промові. Черчилль наголосив на всесвітній відповідальності США за долю світу: «Сполучені Штати Америки наразі перебувають на вершині світової могутності. Це вікопомна мить для американської демократії. Але здобувши таку владу, вона перебрала на себе і величну відповідальність перед майбутнім. Якщо ви подивитеся довкола себе, ви маєте відчути не лише вдоволення від виконаного обов’язку, а і тривогу, щоб не опуститися нижче досягнутого рівня. Загроза така існує… Якщо ми відкинемо її, знехтуємо нею, чи будемо її довго та нудно аналізувати, нащадки нам цього не пробачать… Ми ніколи не повинні припиняти безстрашно проголошувати великі принципи свободи і прав людини, які є спільною спадщиною англомовного світу і які, завдяки Великій хартії вольностей, Біллю про права, Habeas Corpus, суду присяжних, англійському загальному праву, знайшли найвідоміше вираження в Американської декларації незалежності. Ось послання британського та американського народів до людства. Проповідуймо те, що практикуємо, практикуймо те, що проповідуємо». І застереження: «Темні віки можуть повернутися, кам’яна доба може повернутися на блискучих крилах науки, і те, що зараз може обдарувати людство незмірними матеріальними благами, може навіть призвести до його повного знищення».Як на мене, цілком зрозуміло, чому Сталін і його наступники, включно з Путіним, ненавиділи і продовжують ненавидіти Черчилля, чи не так? Гітлер теж мав чимало підстав для такої ненависті. Адже Черчилль, як він наголосив у тій же Фултонській промові, передбачив у 1930-ті роки катастрофічні наслідки умиротворення нацизму та «голосно кричав про це своїм співвітчизникам і всьому світу, але ніхто не звернув на це уваги». І справді: у 1930-х він цю політику охарактеризував так: «Сповнена рішучості уникати рішень, непохитно захитана, неухильно дрейфуюча, тверда у плинності, всемогутня у безсиллі». Ба більше: «Умиротворитель годує крокодила, сподіваючись, що той з'їсть його останнім». А після Мюнхенської угоди Черчилль прямо заявив про те, що невдовзі Гітлер, не задовольнившись Судетами, захопить усю Чехословаччину, а далі розпочне світову війну і резюмував: «Британії та Франції довелося вибирати – війна чи ганьба. Вони вибрали ганьбу. Вони отримають війну». І взагалі: «З німецької точки зору, яку герр Гітлер поділяє, мирні Німеччина й Австрія у 1914 році зазнали наскоку банди злісних народів під керівництвом Бельгії та Сербії, і Німеччина змогла б захиститися успішно, якби тільки євреї не вдарили її кинджалом у спину. Проти таких переконань сперечатися марно».Справді: які можуть бути діалоги, суперечки, дискусії? Слід, як зазначав Черчилль (і неухильно втілював свої переконання в життя) безжально знищити націонал-соціалізм і прусський мілітаризм, «випалити» їх із тіла Німеччини.Узагалі, політик Черчилль завжди намагався діяти відповідно до своїх настанов, що нерідко йшло йому на шкоду, але в підсумку Британія вигравала. Відтак не зайвим видається нагадати деякі з черчиллевих максим, які напряму стосуються не лише його часу, а і нашого, коли знову настала «епоха великих подій і маленьких людей» у політиці. Отож дослухаймося…«Мирні демократії, які мають на меті забезпечити свободу індивіда та добробут мас, починають війну в набагато менш вигідному стані, ніж диктатура, чиєю єдиною темою була війна, підготовка до війни та перетворення всього суспільства на сировину для військової машини».«Війна – це жахливо, але рабство – ще гірше».«По країні були поширені хибні ідеї про те, що роззброєння означає мир».«Немає нічого небезпечнішого, ніж жити в гарячковій атмосфері опитувань громадської думки, постійно відчуваючи свій пульс, постійно міряючи собі температуру».«Критика в політичному організмі як біль в організмі людини. Приємного в ній немає, але де ми були б без неї?»«Моральна сила, на жаль, не може замінити військову силу, проте це дуже могутнє підкріплення».І чи не найактуальніше наразі: «Якщо західні демократії будуть разом суворо дотримуватися принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй, їхній вплив на просування цих принципів буде величезним, і ніхто не наважиться їх зачіпати. Однак якщо вони розділяться або зрадять свій обов’язок і якщо ці надзвичайно важливі роки промайнуть марно, то нас усіх може спіткати справжня катастрофа».