Старіючі лідери - загроза світу: як геронтократія штовхає світ до кризи

01.09.2025, 22:08 newsua.one

Військові провали Путіна, кризи Сі Цзіньпіна, скандали Трампа стають чинником глобальної нестабільності. Експерти попереджають: старіння еліт загрожує світу хаосом.Світова політика переживає період, коли при владі опинилися лідери старіючого покоління. Володимир Путін, Сі Цзіньпін, Дональд Трамп, Нарендра Моді та інші представляють покоління, вік якого неминуче порушує питання про здатність ефективно управляти країнами. У публічних дискусіях вік лідерів пов'язують не тільки з ризиком когнітивного занепаду, а й з інституційною закритістю та відсутністю механізму змінюваності влади. Експерти називають це «старінням еліт» і попереджають: саме тут криються ризики воєн, затяжних криз і деградації світової системи.Вік лідерів і світова тенденціяСередній вік глав держав у світі становить близько 62 років, і ця цифра зростає. Найстаршим чинним лідером сьогодні вважається президент Камеруну Поль Бійя, якому 92 роки. Подібні кейси нерідко називають проявом геронтократії. За словами аналітика Brookings Institute Брюса Джонса, «старіння еліт неминуче стає чинником політичної стагнації, коли оновлення ідей гальмується, а рішення дедалі більше залежать від однієї »неадикватної" людини.ВООЗ підкреслює, що деменція не є неминучим наслідком старіння, але ризик когнітивних порушень справді збільшується. Цей ризик стає особливо значущим там, де відсутні механізми делегування та прозорості. Таким чином, вік сам по собі не визначає ефективність лідера, але в умовах персоналізації влади перетворюється на серйозний політичний чинник.Путін і військові провалиВолодимир Путін, якому 2025 року виповнилося 72 роки, уособлює довготривале утримання влади. Його військове рішення щодо України є «стратегічним провалом». Журнал Journal of Democracy зазначає: "Російська армія виявилася не готовою до сучасної війни саме через надмірну централізацію влади. Путін блокував незалежну експертизу і перетворив Генштаб на виконавця власних рішень".Іншим упущенням стало відхилення мирних пропозицій навесні 2025 року. The Washington Post повідомляла, що адміністрація Трампа пропонувала угоду, яка частково легалізувала б захоплення російських територій в обмін на зняття санкцій. Однак Москва запросила занадто багато, і шанс на дипломатичний маневр було втрачено. Економіка також демонструє ознаки кризи: у серпні 2025 року Мінфін Росії знизив прогноз зростання ВВП з 2,5 % до 1,5 % на тлі військових витрат і високих ставок. Економісти Reuters підкреслюють, що «військові амбіції Кремля ведуть до структурного уповільнення економіки і підривають довгострокову стійкість системи».Сі Цзіньпін: влада без результатівСі Цзіньпіну 2025 року виповнилося 72 роки. Він зосередив у своїх руках більше влади, ніж будь-хто з часів Мао, проте експерти зазначають, що це не принесло системних результатів. За даними The Diplomat, елітний опір і бюрократична інерція гальмують реформи, а економіка стикається з дефляцією і кризою в секторі нерухомості. Аналітики GIS Reports стверджують: «Китайська економіка вже втратила драйвер зростання, а заходи Сі занадто обмежені та не стимулюють споживчий попит».Крім того, масштабні чистки в партії створюють внутрішню нестабільність. Asia Society зазначає, що «політика чисток Сі посилює атмосферу страху, але не зміцнює ефективність управління». Результат - система, де вік лідера посилює вразливість режиму, тому що його спадкоємність і альтернативи заблоковані.Дональд Трамп і криза довіриУ 2025 році Дональду Трампу виповнилося 79 років. В американському суспільстві активно обговорюється його когнітивна компетентність. Колишня кандидатка в президенти Ніккі Гейлі прямо заявила: «Політики, старші за 75 років, мають проходити тести ментальної компетентності». У серпні 2025 року скандал спричинило звільнення низки фахівців ЦРУ і розвідки, що експерти розцінили як підрив незалежності аналізу. На думку аналітиків RAND Corporation, «кадрові рішення Трампа посилюють політичний ризик: замість балансу інститутів ми бачимо спробу підпорядкувати систему особистій волі».Навіть у США, де інститути сильні, вік лідера стає чинником кризи, якщо супроводжується прагненням до персоналізації влади.Нарендра Моді та інституційна стійкістьНарендра Моді, якому 74 роки, показує іншу картину. В Індії діє розвинена система делегування та парламентського контролю. Незважаючи на вік лідера, ключові реформи тривають, а економіка залишається динамічною. Експерти зазначають, що ефективність тут визначається не віком, а балансом інститутів. За словами індійського політолога Пранаба Бардхана, «індійська демократія здатна компенсувати слабкості персонального лідерства завдяки багаторівневій структурі влади».Геронтократія як загрозаУ Палестині президент Махмуд Аббас, якому 89 років, утримує владу без ясного механізму наступності. В Ірані Алі Хаменеї, який народився 1939 року, також символізує проблему відсутності транзиту. Обидва кейси викликають тривогу в аналітиків, оскільки демонструють: за ослаблених інститутів вік лідерів перетворюється на ризик для стабільності регіону.Найяскравішим прикладом вважається Поль Бійя в Камеруні. У 92 роки він продовжує обіймати посаду президента, що експерти називають «символом інституційної стагнації». За словами африканського політолога Жана-Батиста Мбембе, «тривале правління Бійя паралізує політичне оновлення та посилює кризу легітимності».Геронтократія та політична відповідальністьУ дискусії про вік лідерів експерти сходяться: на думці, він стає фактором ризику за відсутності прозорості та делегування. ВООЗ нагадує: «Деменція - це хвороба, а не неминучий наслідок старості». Це означає, що проблема не в числі в паспорті, а в системі, яка перетворює здоров'я однієї людини на долю країни.Саме тому ключовим завданням стає інституційна відповідальність: публікація медичних звітів, прозорі процедури передання повноважень і механізми транзиту влади. Без цих елементів вік лідера перетворюється на загрозу, яка посилює кризи та дестабілізує міжнародну систему.Вік лідерів - це симптомПриклади Сі Цзіньпіна, Трампа, Путіна, Моді, Аббаса та Бійя показують, що старіння еліт призводить до стагнації та руйнування. Там, де влада централізована і персоналізована, вік стає системним ризиком і джерелом політичних провалів. Геронтократія - це не про вік, а про відсутність політичної відповідальності та оновлення інститутів.