Історія, узявши Путіна за руку, використовує Трампа як пусковий гачок нової війни

14.08.2025, 11:14 gordonua.com

У вересні 1938 року прем'єр-міністр Великобританії Невілл Чемберлен зустрівся з Адольфом Гітлером, лідером нацистської Німеччини, яка вже поглинула Австрію й методично руйнувала міжнародну систему безпеки, створену після Першої світової війни.

На той момент Гітлер був відомий як диктатор, що будував владу на шантажі, погрозах і масових репресіях. Його військові паради були демонстрацією готовності до війни, а публічні виступи дедалі частіше містили прямі вимоги приєднати до Німеччини території сусідніх країн – Судети, Данциг, польський коридор.

Попри попередження багатьох політиків, значна частина західної громадськості й істеблішменту зустрічала переговори Чемберлена й Гітлера з наївним оптимізмом. Переговори проходили в атмосфері підкресленої ввічливості, тоді як Гітлер прораховував, які поступки можна отримати без жодного пострілу. Чемберлен повернувся до Лондона з аркушем паперу і словами "мир для нашого часу".

Підсумком 1938 року стала Мюнхенська угода, за якою Чехословаччина втратила Судетську область, а вже за рік Гітлер розпочав Другу світову війну – найкривавішу в історії ХХ століття.

На момент тієї зустрічі Гітлер перебував при владі лише п'ять років. Володимир Путін керує Росією вже чверть століття. За цей час він розв'язав війни у Грузії та Україні, анексував Крим, улаштував масові репресії, тисячі людей опинилися у в'язницях за сфабрикованими обвинуваченнями, були вбиті Борис Нємцов, Анна Політковська, Олександр Литвиненко, Олексій Навальний, а також десятки інших політичних опонентів і журналістів. Десятки тисяч убитих, мільйони біженців, міста, стерті з лиця землі, систематичні обстріли цивільної інфраструктури, депортація українських дітей до Росії, масові страти й тортури на окупованих територіях.

Попри це, Дональд Трамп готовий прийняти Путіна, потиснути йому руку й обговорити поступки, які на практиці закріплять результати агресії.

Історія показує, що такі зустрічі майже завжди стають подарунком агресору – вони дають йому перепочинок, зміцнюють його владу й легітимність, вселяють упевненість, що він може продовжувати. У 1938 році ціною таких "мирних" переговорів стала чужа територія і зруйнована система безпеки Європи. Сьогодні ризик повторення цього сценарію не просто очевидний – він близький до неминучості.

І все це мало б значення, якби не одне "але": поки Дональд Трамп вважає, що він творить історію, насправді історія, взявши Путіна за руку, використовує його як пусковий гачок нової війни.

Масштаби російської воєнної машини та її інерція свідчать, що будь-яке перемир'я в нинішніх умовах стане лише паузою перед новою, ще більшою війною. І це не залежить ані від Трампа, ані від ЄС. Зате від них безпосередньо залежить інше – повне знищення й безумовна капітуляція Росії, тут і зараз.

Якщо вам це здається несподіваним чи радикальним, просто уявіть, що надворі 1939 рік і ви запитуєте в лідерів Європи та США, чи готові вони тоді спільно знищити нацистську Німеччину, щоб уникнути десятків мільйонів жертв і трагедій, чи ні.

Думаю, відповідь очевидна. Але не для тих, хто у тилу нашої війни. Поки що.

Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора