Українські біженці у Європі: яка частка з них повернеться на Батьківщину після закінчення війни

12.03.2025, 06:18 society.comments.ua

З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії вУкраїну мільйони українців змушені були шукати прихистку за кордоном. Одним ізнайважливіших питань залишається, яка частка цих людей повернеться додому післязавершення війни. Дані останніх опитувань свідчать про поступову зміну настроївсеред українських біженців, багато з яких починають розглядати довгостроковежиття в Європі.

Українські біженці в Європі

Зокрема, дослідження, проведене у Норвегії на замовлення компаніїImdi, виявило, що 47% українців, які облаштувалися там, мають намір залишитися,тоді як лише 10% планують повернутися додому. У Німеччині цей показник щевищий: згідно з інформацією Süddeutsche Zeitung, 65% українських біженцівхочуть залишитися там назавжди. Подібні тенденції спостерігаються й в іншихкраїнах Західної Європи, зокрема у Великій Британії, Данії та Швеції.

Одним із ключових факторів, який сприяє адаптації біженців уЄвропі, є рівень соціального захисту. Леся Гордієнко з Київщини, яка вже третійрік проживає в Норвегії, зазначає: "Тут високий рівень соціальної підтримки,повага до працівників і низький рівень корупції. Хоча податки великі, але ісоціальна допомога суттєва. В Україні такої підтримки ми не отримували". Багатоукраїнців, які виїхали під час війни, змогли знайти роботу, отримати освіту абоперевірити свої дипломи, що підвищує їхні шанси на довгострокову інтеграцію.

Також варто враховувати демографічну кризу в самій Європі.Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштуванняВасиль Воскобойник пояснює: "Більшість країн Європи стикаються зі зменшеннямкількості молоді та старінням населення. Саме тому європейські уряди роблятьусе можливе, щоб утримати українських мігрантів". Для багатьох українців цеозначає кращі можливості для працевлаштування та соціалізації, що ще більшезменшує ймовірність їхнього повернення на Батьківщину.

Цікаві дані про українських біженців приводить дослідницькаагенція Info Sapiens, що провела репрезентативне соціологічне опитування на замовлення Центру економічноїстратегії у кінці 2024 року. Згідно інформації агенції найбільша кількістьукраїнських біженців зосереджена в таких країнах:

• Польща –понад 1,2 млн українських біженців, багато з яких знайшли роботу таінтегрувалися в суспільство.

• Німеччина– близько 1 млн українців, які отримали тимчасовий захист.

• Чехія –понад 500 тис. українських біженців.

• Італія –більше 300 тис. українців, переважно жінки та діти.

• Іспанія –близько 200 тис. біженців.

• Франція –понад 150 тис. українців.

• ВеликаБританія – більше 200 тис. осіб.

• Канада таСША – до 280 тисяч біженців, які отримала тимчасовий захист за спеціальнимипрограмами.

Всього на кінець 2024 року за кордоном перебувало 5,2 млнбіженців з України. 3,9 млн осіб знайшли притулок у країнах Заходу, решта 1,3млн громадян Україні знаходяться на території Білорусі та РФ.

Не менш цікаво розглянути статистику про кількість нашихспіввітчизників у розрізі українських регіонів. Згідно даних дослідження,більшість українських біженців виїхали з областей, які найбільше постраждаливід війни. Основні регіони, звідки виїжджали люди:

• Київ таКиївська область – 18%, значний відтік населення на початку війни, зокрема зпередмість столиці.

• Донецькаобласть – 9,5% респондентів, які покинули домівки через активні бойові дії таокупацію значної частини територій.

• Харківськаобласть – 13,8% від числа опитаних покинули своє житло через масові руйнуванняміст і сіл та постійні обстріли регіону.

Найбільше українських біженців виїхало за кордон зі сходу,півночі, та півдня України – 32,6%, 28% та 21, 7% відповідно, а найменше зцентральних областей та західнихобластей – 5, 9%та 11, 7%.

Біженці з України відрізняються не тільки своєю регіональноюприналежністю, мовою спілкування та освітою, але й ставленням до свого статусуперебування у іншій країні та планами на майбутнє. Дослідження Info Sapiensвиявило чотири основні групи українських біженців, які можна умовно поділити на4 кластери:

• "Патріотичні"біженці (28%) – мають найміцніші зв’язки з Україною та найменше інтегровані у країнуперебування. 86% із них планують повернутися.

• "Квазітрудовімігранти" (25%) – виїхали з економічних причин. Лише 13,5% хочуть повернутися вУкраїну.

• "Класичнібіженці" (22%) – переважно жінки з дітьми, які виїхали на початку війни. Тільки23% мають намір повернутися.

• "Люди ззони бойових дій" (26%) – найбільше постраждали від війни, проте 43% з них всеж планують повернутися.

Кожна з цих груп має різні мотивації, рівень інтеграції таперспективи повернення, що впливає на довгострокові демографічні та економічнітенденції в Україні. Загалом, 34% з числа опитаних або зовсім не збираютьсяповертатися або не планують в найближчій перспективі, 43% респондентів точнозбираються повертатися на Батьківщину або мають такі плани, а ще 24%відмовилися чітко відповідати на питання. Отже частка українців, які можутьповернутися в Україну при умові закінчення активних бойових зараз складає менше50%.

Попри загальні тенденції, певна частина біженців все жрозглядає можливість повернення в Україну. Найімовірніше, це будуть людистаршого віку або ті, хто має нерухомість, роботу та родину в Україні. Однакнавіть вони вагаються, адже економічна ситуація в Україні залишаєтьсянестабільною, а відбудова країни вимагатиме значних зусиль.

За словами професорки економічного факультету КНУ ім. ТарасаШевченка Ганни Харламової, ситуація значною мірою залежить від політикиєвропейських країн щодо соціальних виплат. "Європейські країни будутьпідтримувати тих, хто працює і сплачує податки, а тих, хто живе лише насоціальну допомогу, намагатимуться змусити повернутися", – зазначає вона. Такийпідхід вже спостерігається у Великій Британії та Німеччині, де уряди поступовоскорочують соціальну допомогу для біженців, щоб заохочувати їх до інтеграції.

Питання повернення українських біженців після закінченнявійни залишається відкритим. Багато хто вже облаштувався в нових країнах і небачить сенсу повертатися, особливо зважаючи на високий рівень життя таможливості працевлаштування в Європі. Однак політика європейських урядів такожвпливатиме на цей процес. Якщо соціальна підтримка буде скорочуватися, певначастка біженців може розглянути повернення в Україну, але значна кількістьзалишиться за кордоном, інтегруючись у нове суспільство. Україні ж доведеться шукатинові шляхи відновлення ринку праці та залучення громадян до процесу відбудовикраїни.