Що варто знати про Страсний тиждень: звичаї та церковні традиції

27.04.2024, 21:57 volynua.com

Тиждень перед Великоднем – найскорботніший час християнського календаря. У ці дні після Великого посту віряни молитовно переживають останні моменти земного життя Ісуса Христа. Страшні події, які відбувалися у ці дні названі Страстями Господніми. Звідси й походить назва – Страсний тиждень.

У 2024 році у християн східного обряду він триває від 29 квітня до 4 травня, пише УП. Життя.

Як проходить богослужіння у цей період, які існують народні звичаї та традиції у Страсний тиждень "УП.Життя" розповіли:

Доктор філософії з богослов'я, старший священник ставропігійного Спасо-Преображенського собору в Києві протоієрей Андрій Дудченко,

Керівник Департаменту інформації УГКЦ, директор Живого телебачення отець Ігор Яців,

Етнологиня, кандидатка історичних наук Анастасія Кривенко.

Що таке страсний тиждень

Страсний тиждень – це особливий тиждень церковного року, частина Великого посту, яка настає після Чотиридесятниці.

У цей час християни пригадують та молитовно переживають події, які передували розп’яттю Ісуса Христа та його воскресінню.

Богослужіння на Страсний тиждень детально і покроково відображають історії останніх земних днів Господа.

"У Страсний тиждень ми переживаємо кульмінацію і завершення великої тисячолітньої драми від гріхопадіння Адама і Єви до моменту звільнення від цього гріха через відкупительну дію Ісуса Христа. Цей тиждень є історією нашого спасіння через жертву, яку приніс Господь за кожного з нас на горі Голгофі, віддавши своє життя і вмираючи розіп'ятим на хресті", – пояснює отець Ігор Яців.

У цей тиждень здавна люди особливо ревно дотримувалися посту, а у деякі дні бувало повністю утримувалися від їжі.

У народі ще тиждень ще називали Чистим, Білим, Жильним або Вербним.

Страсний тиждень по днях: понеділок, вівторок, середа

Перші три дні Страсного тижня схожі за богослужіннями та народними звичаями.

У понеділок, вівторок та середу в храмах здійснюється Літургія Ранішосвячених дарів. Така ж літургія правиться у всі дні Великого посту, окрім суботи, неділі та Благовіщення. Вона відрізняється від тих, які звершуються у більшість днів церковного календаря (повних Літургій Іоана Золотоустого та Василія Великого), тим, що у ній немає Святої Євхаристії – приношення і освячення Дарів, якими причащаються віряни.

"Якщо в сорокаденний піст за цими службами читали Книгу Буття (першу книгу Біблії зі Старого завіту) і Книгу Притчей Соломонових, то на Страсному тижні, читається Книга Виходу із старозавітних читань і Книга Іова, праведника, який страждав безневинно. Тут розкривається тема виходу з Єгипту, коли під проводом Мойсея Господь виводив свій народ. Це історична біблійна основа єврейської Пасхи, яка є певним праобразом Великодня. Так нам показують паралелі старозавітної Пасхи та новозавітної", – пояснює протоієрей Андрій Дудченко.

У давнину у ці дні люди робили всіляку "чорну" роботу: прибирали в хатах, господарських будівлях, в стайні, в коморі, прали та поралися в городі. Саме тому Страсний тиждень і звали Чистим – бо люди в цей час мали очиститися не лише духовно, а й прибрати, відчистити все навколо себе.

Етнологиня Анастасія Кривенко каже, оскільки все це вимагало дуже багато часу і зусиль, то роботу розділяли на декілька днів. Вважалося, що до четверга треба завершити очищення простору навколо себе, а вже від четверга – більше піклуватися про душу і не робити тяжкої роботи.

На Гуцульщині у ці дні також існував обряд, який зветься "гріти діда". Господарі вимітали сміття з подвір’я, з хати і розводили у господі багаття, в якому все це спалювали. Люди вірили, що цей вогонь зігріває душі померлих предків, яких називали просто – діди. Звідси і назва "гріти діда".

Господині пекли печиво, яке звалося "кукуци". Діти чекали вечора, ходили від хати до хати й кричали "грійте діда!", а господарі відповідали "гріємо!" і виносили їм кукуцики та інші ласощі в пам’ять про померлі душі роду.

Степан Килимник у своїй праці "Український рік" згадує, що у понеділок зазвичай господиня вимивала все в хаті, у вівторок "усе, що тільки було в хаті, до останньої ганчірки, мусіло бути попране, висушене і покачане (тобто, попрасоване)", а в середу завершували все, що не встигли зробити у попередні дні та вже готували святкову одіж та рушники.

Чистий четвер у церковній традиції

Головні події Страсного тижня починаються від четверга. У цей день в храмах згадують та описують події Тайної вечері.

Один з важливих обрядів, які започаткував Ісус Христос, є омивання ніг. Омивши та втерши ноги всім своїм апостолам Спаситель наказує так само чинити і їм:

"Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і Ви робили так само, як Я зробив вам".

Євангеліє від Іоана

Цим прикладом Бог вчить своїх учнів виявляти смирення та не вважати приниженням служіння людям навіть нижчим за себе за положенням у суспільстві чи чином.

Нині цей чин звершується лише в кафедральних храмах архієреями.

Під час цієї втаємниченої вечері з дванадцятьма апостолами Ісус встановив одразу кілька таїнств. Перше – таїнство священства. По суті воно є передачею права на здійснення духовного служіння людям. Першими, кому передав це право Ісус Христос, були його 12 апостолів. Вже вони передавали його далі людям – в різному обсязі залежно від потреби, можливості та намірів. Тепер священників висвячують архієреї, а вищі чини, згідно з Апостольськими правилами – собор архієреїв.

Друге таїнство запроваджене Ісусом у цей день – таїнство причастя. Господь благословив хліб та вино, розділив його між учнями і сказав спожити.

"Господь перетворює, трансформує юдейську пасхальну вечерю фактично в божественну літургію якраз тим перемінним моментом, коли каже своїм апостолам, що їжте, бо це моє тіло, а пийте з чаші, бо це моя кров. Тобто от цей момент, коли залишається вид хліба і вина, але ми вже розуміємо, що це є тіло і кров Ісуса Христа, починається від ось цієї Тайної вечері, яка відбулася в Страстний четвер", – пояснює отець Ігор.

У Страсний четвер у парафіях традиційно заготовляються запасні Святі дари для причастя на весь рік – на випадок, якщо треба буде причастити людину, а в той день не буде змоги здійснити освячення дарів.

Вранці у церкві служиться Літургія Василія Великого. Під час цієї літургії освячують миро – спеціально приготовану ароматичну олію, яку використовують для миропомазання (здійснюється за потреби або у Великий піст). Це робить глава церкви і потім розділяє його і передає в регіональні осередки, далі воно потрапляє розподіляється по парафіях.

Ввечері Великого четверга починається Спомин Страстей Христових. Звершується служба з читанням дванадцяти страсних Євангелій: від моменту, коли Господь після Тайної вечері пішов молитися в Гетсиманський сад і до поховання. Разом з читанням Євангеліє віряни згадують суди над Ісусом, шлях на Голгофу, розп'яття, муки і смерть на хресті.

Православні християни під час служби Страстей Господніх стоять із запаленими свічками і після служби цей вогонь несуть додому, намагаючись не загасити по дорозі.

"Є такий давній звичай благочестивий приносити вогник зі свічки зі страстей Христових додому. Уже вдома запалюють лампаду цим вогником, а хтось буває малює цим вогнем ще хрести на дверях.

З дитинства пам'ятаю, як моя бабуся таке робила. Для мене особисто це і є благодатний вогонь – той , над яким спільно молилися люди.

А в радянські часи це було ще й таке свого роду сповідництво: ти не можеш приховано нести цей вогонь, ти несеш його відкрито і всі знають, що йдеш із церкви, тобто що ти віруючий. Така маніфестація важлива, це публічний прояв не боятися сповідувати свою віру, коли політика партії цього не підтримує", – згадує отець Андрій Дудченко.

У давнину в Чистий четвер проводили також таїнство Соборування або Єлеопомазування. Така практика існує досі і у православній, і у греко-католицькій традиції. Щоправда тепер її можуть звершувати і в інші дні Великого посту.

Це таїнство призначене перш за все для хворих, недужих людей, однак брати участь можуть і тілесно здорові. Відбувається Соборування так: собор священиків (зазвичай семеро) читають молитви про відпущення гріхів та зцілення недужих. У цей час віряни стоять у храмі із запаленими свічками. Під час читання молитов священики обходять людей 7 разів і 7 разів помазують їм чоло миром.

Протоієрей Андрій Дудченко зазначає, ця традиція не пов'язана з церковним уставом та колом богослужінь, а є скоріше звичаєвою.

У Страсний четвер глава церкви також освячує та благословляє антимінс. Це невелике полотно із зображенням Ісуса Христа у гробі, всередину якого вшито частинку мощей когось із святих. Таке полотно є продовженням традиції молитися над гробами святих і символізує зв’язок священства з біблійними апостолами.

Ці антимінси призначаються новоствореним парафіям та храмам – освячуються вони лише раз на рік наперід, бо без антимінса священик не може проводити службу.

Велика п’ятниця: найскорботніший день Страсного тижня

У Велику п’ятницю в церкві не здійснюється літургія. Від ранку у храмах читають Великі часи. Це особливе богослужіння, яке здійснюється лише тричі на рік – в надвечір’я Різдва, у Богоявлення та у Велику п’ятницю перед Пасхою.

"Великі часи ще називають буває Царськими часами, бо у Візантії імператор приходив на цю службу. Це фактично повторення ще раз служби Страстей Христових тільки в іншому аранжуванні. Якщо ввечері у четвер ми читали 12 Євангелій різних євангелістів так, щоб хронологічно вони відповідали перебігу подій, то у п’ятницю інакше.

Тут є в нас 1, 3, 6, 9 часи, які названі відповідно до римського розподілу часу, від світанку. Дев’ятий час – це приблизно третя година по півдні. Кожен із цих часів має своє Євангеліє. Частина уривків повторюються з четверга", – роз’яснює о. Андрій.

У Страсну п’ятницю церква відтворює чин похорону Ісуса Христа. Приблизно по обіді звершується вечірня служба і в центрі храму покладається Плащаниця – велике полотно із зображенням Ісуса в гробі. Вона символізує той плащ, саван, в який загортали тіло мертвого