Від $6 до 25 тисяч: власниця бару про те, чи вдала ідея купити заклад під час війни

06.02.2023, 18:00 thepage.ua

Анастасія Рожинська давно мріяла про власний бар, і у серпні 2022 року мрія здійснилася. Це вийшло несподівано. Після вторгнення росіян Анастасія хотіла піти в ЗСУ, але у військкоматі їй відмовили. Влітку побачила у «Фейсбуці» об’яву про те, що її знайома продає маленький власний бар «Анжела» у центрі Києва. «Місце виглядало приблизно так, як я й хотіла», — каже Анастасія. За тиждень вона купила заклад і розпочала будувати власну справу. Бар — живий бізнес, що потребує постійної включеності, тут багато операційних процесів, але це подобається Рожинській, яка говорить, що це навантаження стало для неї своєрідною терапією. Суму угоди власниця не розкриває, але вона розповіла , з якими інвестиціями можна виходити на цей ринок і наскільки це виправдано під час війни, описала свої помилки та вдалі знахідки, що допомогли у розвитку закладу та, головне, поділилася думками щодо того, як сформувати свою аудиторію. Інвестиції для входу в бізнес залежать не тільки від розміру приміщення, але й від того, чим воно наповнене, наприклад, чи є барне обладнання, чи заповнений сам бар, чи є посуд та декор тощо. Зараз перепродають досить багато закладів. Я можу сказати про вартість лише маленьких барів, в яких немає кухні. Це приблизно від $6 тис. до $20-25 тис. Великі бари, кнайпи та ресторації залежно від місця та стану можуть продавати і за $100 тис. Сума інвестицій також залежить від якості приміщення (мені, наприклад, довелося інвестувати у ремонт), а також концепції, яку для себе обрав власник. У постійній команді нас лише двоє, але є люди, які нам допомагають та яких ми залучаємо до роботи в барі на тематичних заходах (або навіть запрошуємо сторонніх фахівців, щоб вони нас консультували). За концепцією, за барною стійкою у нас тільки жінки. За концепцією закладу, за барною стійкою — тільки жінки За концепцією закладу, за барною стійкою — тільки жінки За концепцією закладу, за барною стійкою — тільки жінки Сарафанне радіо — найкращий інструмент просування. До нас зазвичай приходять за рекомендаціями друзів. Ми працюємо у форматі speakeasy: гості приходять конкретно по атмосферу до людей. Цей формат виник в Америці під час сухого закону. Він передбачає, що заклад є, умовно кажучи, місцем для своїх. Це означає, що будь-хто, хто приходить, може легко спілкуватися зі всіма. Якщо все класно, новачок легко знайде спільну мову із завсідниками, бо це люди з одними життєвими цінностями. Таким чином формується своя спільнота. Можна зробити супер’якісні фото і відео, але за ними не видно пропозиції, атмосфери та аудиторії. А якщо вони не сподобаються, людина не повернеться, бо формат їй не підходить. Розгрібають кав'ярні: який бізнес купують під час війни Помилка номер один для підприємців у цій сфері — будувати довгострокові плани. Це для мене було важливо у перші два місяці, але потім я зрозуміла, що у цьому немає сенсу. Обставини, в яких ми зараз живемо, не передбачають довгострокового планування. Коли я це прийняла та розслабилася, то стало набагато легше ухвалювати рішення. Думаю, що десь за пів року чи рік мої інвестиції окупляться, проте спочатку план був інакшим. Я розраховувала, що бар окупиться швидше, але не зовсім була готова до різних аспектів, на яких зараз добре розуміюся: налагодження системи обліку, закупівель, роботи з бухгалтерією та податками. Так сталося через швидке занурення у сферу та брак досвіду. Я вчилася через численні власні помилки та просила допомоги у друзів, які мають заклади. Тепер розумію, що нічого складного немає. Два місяці тому ми трохи підняли ціни до ринкових у нашому сегменті. Це важливо було зробити для повноцінного функціонування бару, бути конкурентними, розвиватись та платити податки. Ми хвилювалися, адже боялися, чи наші гості прийдуть, якщо ми піднімемо ціни на умовні 20 грн. Як виявилося, побоювання були марними — 95% наших постійних гостей навіть нічого не запитали. Анастасія Рожинська прийшла у цей бізнес з проєктного менеджменту Моє найбільш вдале рішення — зробити з бару простір, який наші друзі називають «пунктом незламності» або «коморкінгом». Окрім вечірнього формату до нас можна прийти по обіді попрацювати чи помити голову за потреби. На щастя, світло в «Анжелі» завжди є. Від жовтня і до кінця року у нас сформувалася спільнота людей, яким класно разом різноманітно проводити час. Другим вдалим рішенням було трохи змінити концепцію з просто бару до місця, де відбуваються цікаві культурні події. Це квізи, настільні ігри, концерти живої музики та благодійні заходи на підтримку ЗСУ. У нас виступають вуличні музиканти, молоді групи, бувають і відомі колективи, наприклад, на благодійному ярмарку виступали хлопці з групи «Пиріг і батіг». Завдяки цьому ми майже за тиждень зібрали гроші та відвезли на схід мікроавтобус для 71-ї єгерської бригади ЗСУ, де служить мій молодший брат Роман. Як відкрити коворкінг за місяць: кейс підприємців з Ужгорода Цей бізнес дуже чуттєвий до обстрілів, до погоди, до відключень світла. Відповідно до того, є світло вдома чи ні, люди почали інакше планувати свій робочий день та час і ресурс на відпочинок. Буває, що після обстрілів в якийсь вівторок людей приходить стільки, скільки в п’ятницю або в суботу, щоб відволіктися, поспілкуватися. А буває, що весь тиждень тихо, але гостей дуже мало. Проте є друзі бару, які постійно до нас приходять. І я тішуся, що у нас є своя спільнота і ми постійно зустрічаємося у барі. У порівнянні з рестораціями бари у вигіднішому становищі через менші витрати на забезпечення повноцінного функціоналу закладу. Тримати кухню та відповідний персонал, особливо під час перебоїв в енергопостачанні, дорого. Барам, які пропонують гарячі та алкогольні напої й закуски або десерти, набагато простіше. Адаптація: що зробили заклади Дмитра Борисова, щоб працювати під час відключень світла Я оптимістка-трудоголік і бачу цей бізнес в Україні перспективним. Всім зараз важливо мати свій «коморкінг». У Києві відкривається багато закладів, знаю кілька прикладів, коли люди перевозили бізнес зі сходу або збирали команди з різних регіонів України та відкривали бари. Багато людей, які ходили у наш бар до перезапуску, виїхали. Але прийшли інші. Є попит на місця, де люди можуть «погрітися» одне об одного, випити, поспілкуватися, обмінятись радощами або тривогами. Це зараз дуже важливо. Відкриття бару під час війни — вдала ідея, якщо ви ризикована людина, готові багато працювати, експериментувати та не боятися. Я прийшла у цей бізнес з проєктного менеджменту, тому розглядаю бар саме так. І, напевно, вперше у житті дозволяю собі постійно експериментувати та помилятися. Так легше ухвалювати рішення, планувати та рефлексувати. Людям, які хочуть зайнятися цим бізнесом, найважливіше зрозуміти, для кого вони це роблять, розшукати свою аудиторію і покликати до себе у гості. Головне — люди. Це стосується як команди, що опікується закладом та атмосферою, так і гостей. Другий важливий момент — асортимент і пропозиції, відповідність ціни та якості. Третє, що є фундаментом для перших двох, — атмосфера і цікавинка. Для пошуку цікавинки треба чесно відповісти собі на питання, чим саме ви хочете поділитися, що можете дати іншим і чи дійсно воно є цінним і цікавим не тільки для вас. Не бійтеся ділитися та пробувати. Це стосується як незвичайного коктейлю чи десерту, так і колекційних фотографій на стінах, платівок, картин тощо. У нас найпопулярніші коктейлі — це «Ні обіцянок, ні пробачень» на честь відомої пісні Віктора Павліка та «Лісова пісня», натхненна драмою Лесі Українки. Також у нас величезна купа раритетних речей з усіх куточків світу. Головне для бару — атмосфера Головне для бару — атмосфера Головне для бару — атмосфера Головне для бару — атмосфера Людина за баром — це хороший терапевт, а хороший бар — це така «маленька церква». Для її «парафіян» важливо, чи можете ви разом з ними розділити їхні відчуття: від радості до сліз, від поганого дня до святкування весілля. Ви маєте бути готовим до всього та мати для цього сили. Свій заклад — це робота на фронті життя! Не забувайте про повноцінний сон, своїх близьких та допомогу ЗСУ. І все буде гаразд.