На Волині ворога чекає не просто спротив, а – пекельний спротив, – боєць «Легіону Свободи»

01.02.2023, 10:50 volynua.com

Боєць «Легіону Свободи» Сергій Сівак, який боронить Україну у складі медичного пункту бригади Територіальної оборони, – корінний лучанин. За професією лікар – закінчив Івано-Франківський медінститут. Нині жартує, що було це давно – «ще в минулому тисячолітті». Захисник був депутатом Луцької міської ради від ВО «Свобода», потім – Волинської обласної ради, на крайніх виборах обраний до новоствореної Луцької райради, став заступником голови ради. Таке насичене політичне життя Сергій поєднував із медичною діяльністю, яку ніколи не полишав, – працював лікарем Волинської обласної лікарні. Але прийшло повномасштабне вторгнення 24 лютого, і війна внесла свої корективи в життя. Пресслужба «Свободи» розпитала захисника, чи очікуваними для нього були нинішні події. Ось тоді, за два місяці до вторгнення, у Луцькій районній раді, свободівці озвучували заяву про реальну небезпеку великої війни. Посил, образно кажучи, був такий, «час рити окопи». …Нас не почули. І до чого це призвело? До анексії частини території країни, до масової загибелі наших цивільних громадян, до руйнування інфраструктури. Зараз ми надолужуємо те, що втратили тоді». – Відомо, що Ви маєте безпосередній стосунок до створення Територіальної оборони… …Звичайно, що ми – націоналісти, передбачали повномасштабне вторгнення. Пам`ятаємо наслідки Полтавської битви 1709 року, катастрофічний результат якої приніс козацькій Україні московську військову окупацію. Пам’ятаємо про винищення населення гетьманської столиці – Батурина. Ті звірства, які московити чинили в Батурині, вирізавши все населення від новонароджених до літніх, - подібні звірствами московитів ми бачили в Бучі, Ірпені, та й узагалі по всій Україні. Відтоді пройшло більше трьохсот років, а споконвічна російська ненависть до мазепинців, петлюрівців, бандерівців та й загалом усіх українців, не тільки не послабла, а лише посилюється. Російська імперія, чи то сувіцький комунізм, чи путінський рашизм, є нашим одвічним ворогом – як націоналіст я завжди це розумів. Тому нинішні події варто було передбачати та прогнозувати на державному рівні, а не розвалювати армію протягом 25 років. – Де зараз перебуває Ваш підрозділ? – Час від часу з’являється інформація, що рф накопичує в Білорусі зброю, військових. Які настрої на Волині – чи очікують вторгнення? Хоча, минулого року, на празник Петра і Павла (12 липня) в одному з сіл, що знаходиться неподалік від мене, настоятель московської церкви прорікав, що «скоро прийдуть друзі з півночі, і ми повинні їх привітно зустріти, бо наші брати і сестри на Київщині зустріли їх дуже погано». Настоятель російської церкви, вочевидь, висловлював побажання, аби на Волині не було такого шаленого спротиву окупантам, який чинили жителі центру країни. Але ж Волинь - це колиска УПА, тут живуть нащадки бандерівців, живе козацький дух ще із часів Берестечка. Так що дуже важко буде ворогу, який захоче прийти до нас з півночі». – Що допоможе нам перемогти окупанта? Нам не потрібен жоден метр російської території, але й жодного кроку своєї землі не віддамо. Війна згуртувала нарід України. А в боротьбі, за висловом Степана Андрійовича Бандери, нарід перетворюється у націю. Всі ті чинники, думаю, і приведуть нас до перемоги. Іншого варіанту нема – тільки свобода на своїй Богом даній землі». – Що Ви побажали б людям – і тим, які воюють, і тим, які чекають рідних з війни? – Як Ви відпочиваєте в цей час, з чого черпаєте силу? Зі мною служать журналісти, письменники, науковці, підприємці. Цікаво спілкуватися з цими людьми, вникати у їх проблеми. А до мене, як до медика, людей приходить дуже багато. …Правду кажучи, у військовослужбовців немає вільного часу. Але коли з’являється шпаринка особистого, то стараюся читати книжки. Мозок має працювати, повсякчас, як губка вбирати інформацію. Ще одне моє хобі – музика, авторська пісня. Я – співорганізатор Всеукраїнського фестивалю авторської пісні і співаної поезії «Оберіг». Крайній такий фестиваль відбувся у 2019 році, а вже у 2020-2021 провести фестиваль завадила епідемія ковіду. До речі, у 2019 році переможницею фесту стала Юлія Качула, жителька анексованої частини України – Криму. Так що маю, ще з мирного життя, дуже багато такого, що в час війни підтримує, дає силу та натхнення…» – В соціальних мережах буваєте часто?