Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Від ситуації в Україні залежатьміжконтинентальні логістичні проекти. Контроль над логістичними ланцюжками бувважливим джерелом доходу для класичних олігархів.
Логістика в руках олігархів: хто контролює транспортну інфраструктуру країни
У епосі, що скінчився у 2020 році, логістика була одним знайважливіших факторів економічного життя. В марксистській моделі вказано, що"капіталізм" розвивається виключно експансією. Приклад – вторгнення РФ вУкраїну. Для вдалої експансії потрібна якісна логістика. Отже, впливовібізнесмени, політики та чиновники, які мають безпосереднє відношення дологістики, впливають на геополітичні процеси більше за інших.
Найбільш відомим логістичним конфліктом за участю Україниє події навколо газопроводів та нафтопроводів з РФ в Європу. В принципі, гарячастадія конфлікту 2014-2023років розпочалась через намір Кремля повністю захопити європейський газовийринок. Але перетворитися на "сировинну наддержаву" та зберегти після 1991 рокувплив у пострадянських країнах РФ змогла завдяки використанню логістичнихкоридорів саме через територію України. Ці процеси стали одними з тіньовихджерел накопиченнями капіталів українськими політиками та топ-чиновниками.
Перша "народна республіка" була створена російськимиспецслужбами у 1992 році в Молдові – Придністровська молдавська республіка. Цеексклав, вона з одного боку оточена Молдовою, з іншого – Україною. Постачанняусіх ресурсів, необхідних для функціонування проросійського ексклаваздійснювалось переважно через Україну. Різного рівня сумнівні схеми навколоПридністров’я за участі українських діячів тривають навіть зараз: Одеськаобласть завалена контрабандними придністровськими цигарками.
"Без транзиту через територію України уся російськалогістика у Придністров’я повністю ламалась", – каже "Коментарі" політологПавло Жовниренко.
Після Придністров’я РФ занурилась у ескалацію конфліктівна Кавказі – це війна між Вірменію та Азербайджаном за Карабах, війна у Грузії,зокрема російське вторгнення в Абхазію, кілька чеченських воєн.
Так ось, той самий український Іловайськ – ворота Кавказа,багато років був однією з п’яти найкрупніших та найважливіших станцій усьогоСРСР. Російська залізнична логістика з центральної частини РФ на Кавказ допочатку 2000-х здійснювалась через Іловайськ. Тільки пасажирських поїздів тамбуло стільки, що часто на вокзалі не вистачало платформ для зупинки приміськихпоїздів. За умов наявності у керівників України 1990-х державницького мисленняможна було викручувати руки Кремлю, оскільки в умовах чеченських воєн танестабільності на Кавказі налагоджене залізничне сполучення центральнихрегіонів РФ з Кавказом для Москви було вкрай важливе. Тим більше, черезІловайськ йшло усе сполучення не тільки з Кавказом, а з Новоросійськом, де розвивали нафтові термінали і модернізували порт, такурортами Краснодарського краю.
Навіть за умов лояльності Кравчука та Кучми до Кремляросіяни досить швидко побудували залізницю в обхід України, яка, тим не менш,трохи проходила по території Луганської області. Остаточно великий російськийзалізничний трафік на Кавказ через Україну припинився у 2002 році, коли черезІловайськ забрали останній російський кавказький поїзд Москва-Махачкала.
"Ще РФ використовувала територію України для логістичногообслуговування бази ЧФ РФ у Криму, — каже політолог Павло Жовниренко. Увесьросійський залізничний трафік у Крим також йшов через Україну. Окрім цього, РФвикористала територію України для агресії проти Грузії у серпні 2008 року: корабліЧФ РФ брали участь у тих подіях з бази у Криму".
Отже, в 1990-2000х роках Україна майже не скористаласьвласними логістичними перевагами, дозволила Росії зберегти вплив на Кавказі,виконувати там військові операції, а також модернізувати порт Новоросійськ. Увідповідь, Росія скористалась власними логістичними перевагами – Українупозбавили можливості вести прямі перемовини про закупівлю туркменського газу.Також Росія жорстко контролювала сухопутну торгівлю між Україною та Кавказом іСередньої Азією.
Найвідоміші українські бізнесмени Рінат Ахметов та ІгорКоломойський також є й логістичними олігархами. Ахметов контролює найбільшу приватну залізничну компаніюЛемтранс, та перебуває понад законом – й досі не отримали правової оцінки повідомлення про втрату Укрзалізницеюбільш 10000 вагонів через діяльність Ахметова та його партнерів. Здебільшого наАхметова до 24.02.2022 працювали порти Азовського моря, особливо Маріуполь, атакож, частково, порти Одеського регіону. Його партнер, екс-росіянинНовинський(Малхасян) мав значний вплив на порти Миколаївського та Херсонськогорегіонів. У Севастополі Ахметов контролював, подейкують навіть попри окупацію,порт "Авліта". Це пов’язують з тим, що сумнозвісну формулу "Ротердам+" дляАхметова та Порошенка розробив учасник російської секти методологівЩедровицького Сергій Градировський, який у тому числі працював у т. зв. "урядіСевастополя". Про кінець тих неформальних домовленостей сигналізує включення до санкційного списку 2023року Петра Щедровицького – головного нащадка методологів та багаторічногопартнера російського можновладця Сергія Кірієнка.
Ще одним джерелом прибутків Ахметова та його партнерів,серед яких є "гаманець путіна" Роман Абрамович, вважається вплив на формуваннятарифів державним підприємством "Укрзалізниця". Дивним чином руду з ГЗКАхметова та партнерів возять за дуже низькими тарифами.
Окрім цього, Рінат Ахметов та Андрій Веревськийвважаються головними логістичними зерновими олігархами на Укрзалізниці.
Ігор Коломойський та група "Приват" контролювали"Міжнародні авіалінії України", тобто більшу частину авіаційного трафіку нашоїкраїни. Ще "Приват" адміністрував діяльність аеропорта "Дніпро", який прийшов узанепад. Зараз відбувається спроба забрати у Коломойського цей аеропорт,але в цьому протистоянні "проглядаються вуха" колишнього партнера КоломойськогоГенадія Корбана, а також, олігарха-втікача Олександра Ярославського.
У часи УРСР автомобільна логістика відбувалась черезвелику кількість АТП та автоколон. Після 1991 року влада не стала створюватинові великі державні структури, які б працювали на користь України таукраїнців. Замість цього постав перший автомобільний логістичний олігарх ЄвгенЧервоненко (концерн "Орлан"), майбутній "любий друже" Ющенка.
У сфері транспорту вуглеводнів олігархами були ДмитроФірташ та Юрій Бойко, багато їм у цьому допомагав Валерій Хорошковський. Фірташвзагалі став мільярдером на посередницьких схемах з постачання в Україну газу.Потім він встановив контроль над транспортом газу к побутовим споживачам черезоблгази. Лише нещодавно Фірташа позбавили цього бізнесу, але це виглядає як спроба осідлати налагоджені фінансовіпотоки з боку Зе!команди.
Юрій Бойко може вважатися логістичним олігархом, тому щовикористовував службове становище в інтересах олігархічних нафтогазових логістичнихмонополій та через це став дуже заможною людиною.
Отже, стара "еліта" замість того, щоб розвинути високий логістичнийпотенціал України, багато чого розкрала, та взагалі створила ситуацію, колизначний контроль над українською логістикою мали росіяни.
У сфері контрабанди та наркотрафіку, які є сіроювисокоприбутковою логістикою, дуже цікавою є постать генерала Геннадія Москаля (Лінського).Він працював у Криму, де поховав справу №140345Сергія "Гобліна" Аксьонова, через що його діяльність не отримала правовоїоцінки скоєних особо тяжких злочинів у складі ОЗУ. Крим – це дуже важливийлогістичний регіон для контрабанди та наркотрафіку, зокрема, через зв’язки зТуреччиною. Подейкують, що політики Мустафа Джємілєв та Рефат Чубаров свогочасу мали великі прибутки через контроль над цими темами по кримсько-татарськимканалам й зв’язкам у Туреччині.
Щодо генерала Москаля(Лінського), то далі він багатороків працював у важливому логістичному регіоні Закарпатті, а також, уприкордонній Луганській області під час війни. Невідомо про якісь значні успіхиу налагодженні "білої логістики" у часи Москаля (Лінського) на Закарпатті та Луганщині. Тому навколо цього діяча вітаютьчутки, що він може бути причетний до міжнародних каналів наркотрафіку таконтрабанди під контролем російських спецслужб.
Екс-президента Петра Порошенка пов’язують з контрабандою зброїросійським бойовикам Придністров’я через порт Чорноморськ (Іллічівськ).
З контролем над контрабандними потоками також пов’язують оточення голови ОП АндріяЄрмака – його радника Миколу Бєззубенка та "голову контрабандного бек-офіса" СеяраКуршутова.
80% світової логістики здійснюється через океан. Морськата океанська логістика є найважливішою та найприбутковішою. Але Українупослідовно викинули з цього ринку — під час перших хвильприватизації держмайна в Україні було знищено грандіозний потенціалпароплавств, держава через брудні схеми топ-чиновників лишилась величезноїкількості суден. Одночасно контроль над портами встановлювали олігархи таросійський криміналітет. Створювалися штучні бар’єри, через що користатисяукраїнськими портами у більшості випадків вдавалось лише через корупційнісхеми.
Хоча, на думку експертів, ситуація не була чимосьунікальним.
"У всіх країнах світу порти контролюються олігархами,тому що порти, в першу чергу, потрібні саме олігархам", – каже "Коментарі" головаУкраїнського аналітичного центру Олександр Охрименко.
Найскандальнішим логістичним об’єктом України є "золотийшлагбаум" ООО "Євротермінал" в Одесі. Це монополія на пропуск в Одеськийдержавний порт – іншими шляхами потрапити туди вкрай складно. Цей дивовижнийбізнес пов’язують з авторитетними бізнесменами, героями кримінальних легендЛеонідом Мініним, Олександром Ангертом та Олександром Жуковим, яких вважаютьблизькими до "гаманця путіна" Романа Абрамовича. Можливо саме тому аніПорошенко, ані Зеленський, попри гучні заяви, не відновили вільний доступ удержавний порт в Одесі.
Окрім цього, Одеський порт контролюють українськібізнесмени Рінат Ахметов, Володимир Науменко, Ігор Коломойський та ГеннадійБоголюбов, політик Нестор Шуфріч.
Контроль над сусіднім портом у Чорноморську здійснюютьАндрій Веревський("Кернел") та авторитетний грузинський бізнесмен ШотаХаджішвілі ("Рісойл"). Х
