Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Коми добровольці їхали на фронт, вони не планували працювати в червоній зоні. Але війна внесла корективи.
Про війну очима медиків-добровольців розповіли у Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Миколи Пирогова.
«На Сході абсолютно інша війна, не така, як була з 2014го всі ці вісім років, навіть не така, як була в Києві, Ірпені, Гостомелі… Зараз це Велика війна. Тут всі змішані: військові, цивільні. Дуже часто однакові травми: від ракет і снарядів страждає як мирне населення, так і захисники. Це дуже страшні травми: відірвані руки, ноги; поранення в живіт, в голову, в груди; це не просто кульові поранення… Це не покажуть ні у соцмережах, ні на екрані телевізора. Цих людей бачать тільки медики в лікарнях», – розповідає координаторка евакуаційних бригад шпиталю «Лана».
Коми добровольці їхали на фронт, вони не планували працювати в червоній зоні. Але війна внесла корективи. Евакуаційні бригади не лише надають медичну допомогу, але й проживають практично на межі фронту. Екіпажі виїжджають в умовно жовту зону, яка періодично стає червоною: обстріли тривають цілодобово.
«Живу надією, що всі ці смерті і пережиті жахи будуть не даремними. Навіщо тоді стільки загинуло людей, захисників, таких неймовірних красивих воїнів і воїтельок… Якщо потім продовжиться все так, як було?! Мене лякає, що доки люди воюють тут, в зоні активних бойових дій, то на відносно мирній землі вони живуть тим старим життям, корумпованим, грузлим суспільством. Лякає, що воно все так лишиться”, – говорить медикиня.
За її словами, шпиталь мріє зробити реабілітаційний центр після Перемоги. Адже так багато поранених, до того ж – зранених не тільки тілом, а й душею, які потребуватимуть відновлення
