Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Цьогоріч 19 травня українці по всьому світу відзначають День вишиванки. Вишиті сорочки є характерними для багатьох країн світу, однак в Україні вони стали символом національної ідентичності.
Цікаві факти з історії українських вишиванок, а також про їхні регіональні особливості, зібрало видання УП.Життя.
В історії української вишивки нам допомагав розбиратись Володимир Щибря, директор Центру фольклору та етнографії КНУ ім. Тараса Шевченка.
Перша школа вишивки в Київській Русі була заснована сестрою Володимира Мономаха Анною в ХІ ст.
Кожен регіон України мав свої притаманні техніки вишивки та кольорову гаму. Наприкінці XIX – на початку ХХ ст. на українських землях нараховувалося близько 200 технік вишивки.
Техніка вишивки хрестиком прийшла в Україну з Франції лише у ХІХ ст.
Іван Франко першим серед інтелігенції поєднав вишиту сорочку з класичним костюмом.
Гама барв “білим по білому” є візитівкою Полтавських вишиванок.
Чорний колір вишивки є найбільш поширеним на Поділлі.
Поліссю властиве поєднання червоного та синього кольорів.
До середини ХІХ ст. вишивали нитками, які фарбували природними барвниками – бузиною, крушиною, корою вільхи, дуба та ін. Використовували також нефарбовані вовняні та конопляні/лляні нитки.
Дівчина на виданні мала мати близько 40 вишитих сорочок, які вважались приданим.
Покровителькою вишивальниць є Св. Варвара, тому 17-те грудня вважається професійним святом вишивальниць. До речі, чоловіки також нерідко могли вишивати.
Нагадаємо, сьогодні весь світ відзначає День вишиванки.
