Осінь – розп’яте кохання...

20.09.2020, 08:07 volyn.com.ua

Осінь бере за руку. І віриш їй чомусь, віриш, — Як в жалібний стогін скрипки, Як в жадібний поклик звіра. Мов світло у кров, проникли, Стали, як в горлі гроші, Сизий холод ожини І вороги хороші. Щастя, як весни, – грішне. А благодать – як осінь… Солодкий дим батьківщини У твоєму волоссі. Осінь. Душа для тіла – Наче стара перина. Одне із церковних таїнств, Де хліб мокають у вина. Сняться дельфіни й коні. Або вже зовсім не спиться, Бо за вікном Місяць в’яже Долю на променях-спицях. Зранку приходить правда, Гола, як в грудні вишня. Осінь – розп’яте кохання. Тому Вона Всевишня.. Ігор ПАВЛЮК, м. Київ.