Серійний маніяк вбивав дітей на релігійні свята

25.03.2025, 10:17 volyninfa.com.ua

Уродженця села Довгоноси Волинської області Володимира Никитюка підозрюють у низці жорстоких убивств. Ще у 2001 році він напав на 16-річну Руслану Книш і вбив її, за що отримав 15 років ув’язнення, – пише ІА Волинські новини. Читайте також: Стало відомо, коли у Луцьку прощатимуться з Героєм Олександром Повхом Після його виходу на свободу у 2016 році на Кіровоградщині почалася серія загадкових зникнень дітей і молоді. Згодом слідчі встановили, що саме Никитюк міг бути причетний до вбивства 21-річної Дарини Озарко та 13-річного Станіслава Бойка, а також до зникнення 15-річної Софії Буц і 12-річного Іллі Макарова. Усі ці злочини мали одну спільну рису – вони відбувалися на релігійні або язичницькі свята. Чи була це зловісна закономірність, чи сплановані ритуальні вбивства – намагалися з’ясувати слідчі, розповідає в новому відео на своєму YouTube-каналі BLOGMAYSTER. Минуле Никитюка: дитинство, перше вбивство і в’язниця Односельці згадують Никитюка як жорстокого і агресивного хлопця. Він безпричинно нападав на людей, влаштовував підпали, знущався з тварин. Перший серйозний злочин він скоїв у 1991 році. Після сварки в гуртожитку Никитюк підпалив кімнату сусіда, у результаті чого постраждала випадкова дівчина. Вона отримала сильні опіки і померла. Сам палій теж обгорів, але, попри це, заперечував провину. За цей злочин Никитюка засудили до 9 років ув’язнення. Після відбуття покарання він повернувся у рідне село, де продовжив тероризувати місцевих жителів. Навіть дорослі воліли зайвий раз не виходити з дому, аби не натрапити на нього. У 2001 році його знову заарештували – цього разу за вбивство 16-річної Руслани Книш із селища Люблинець Ковельського району. Дівчина навчалася в місті, а додому приїхала на канікули. Зловмисник підстеріг її на залізничному вокзалі, напав, проломив голову, забрав речі і спалив їх, ще до того, як приїхали правоохоронці. Судовий процес тривав цілих сім років, оскільки Никитюк усіляко затягував розгляд справи. Правоохоронці, які працювали над цією справою, казали, що Никитюк, то докази піддавав сумніву, то роботу прокуратури, то скаржився на погане самопочуття. Лише у 2008 році його засудили до 15 років позбавлення волі. Вихід на волю і нові вбивства У 2016 році, після відбуття покарання, Никитюк не повернувся на Волинь, а залишився в Кіровоградській області, де його прихистила релігійна громада. Саме після цього в регіоні почалася низка зникнень дітей та молоді. ● 1 травня (Великдень) – зникла 15-річна Софія Буц. ● 22 травня (День перенесення мощів святого Миколая) – зник 12-річний Ілля Макаров. ● 6 липня (Івана Купала) – вбита 21-річна Дарина Озарко. ● 2 серпня (День пророка Іллі) – знайдено тіло 13-річного Станіслава Бойка. 15-річна Софія Буц мешкала у селищі Пантаївка Кіровоградської області. Ввечері 1 травня 2016 року, на Великдень, вона пішла на святкову дискотеку разом із друзями. Останній раз її бачили близько 22:00 біля місцевого магазину, коли вона прощалася з компанією і вирушала додому. Спочатку рідні думали, що вона могла залишитися у подруги або затриматися через святкування, але на ранок стало зрозуміло, що щось не так. Почалися пошуки. Поліція, волонтери та місцеві мешканці прочісували селище, лісосмуги, водойми. Тіло Софії знайшли лише через п’ять місяців – 22 жовтня 2016 року грибники випадково натрапили на людський череп у Пантаївському лісі. Пізніше у тій самій місцевості знайшли рештки кісток і одяг, який упізнали родичі. 12-річний Ілля Макаров жив у місті Олександрія. 22 травня, у День перенесення мощів святого Миколая, хлопчик вийшов на прогулянку, востаннє його бачили неподалік школи №8. Він повідомив батькам, що піде гратися у сусідньому дворі, але туди так і не дійшов. Поліція та волонтери одразу почали пошуки. Як і у випадку з Софією, розповсюдили орієнтування, прочесали найближчі лісопосадки, закинуті будівлі та береги річки. Проте жодних слідів хлопчика так і не знайшли. Ілля Макаров зник безвісти. На момент арешту Никитюка в серпні 2016 року доказів його причетності до цього зникнення не було. 21-річна Дарина Озарко мешкала в Олександрії разом із бабусею. Її мати працювала за кордоном. У ніч з 6 на 7 липня, коли в Україні святкували Івана Купала, Дарина разом із подругою Аллою та її хлопцем вирушили на святкування до місцевого пляжу. Близько опівночі Алла з бойфрендом відійшли потанцювати, залишивши Дарину одну. Коли вони повернулися, подруги вже не було. Алла зателефонувала Дарині, і почула гудки, але телефон десь неподалік дзвонив у кущах. Пішовши на звук, вона побачила закривавлене тіло. На місце прибули медики та поліція, які констатували смерть дівчини. 13-річний Станіслав Бойко мешкав в Олександрії. 1 серпня 2016 року він сказав батькам, що йде гуляти, але додому не повернувся. Зранку 2 серпня двоє чоловіків вирушили до річки Інгулець ловити раків. Вони не очікували побачити у воді страшну знахідку – тіло хлопчика без одягу. Поліція встановила, що Станіслава жорстоко били – у нього був проламаний череп, численні переломи та сліди удушення мотузкою. Судмедекспертиза показала, що коли його кинули у воду, він ще був живий, але смертельно травмований. «Судмедексперт сказав, що коли Стаса кинули у воду, він був ще живий, але сильно побитий. Черепно-мозкова травма, забій мозку, переломи кісток черепа, борозда на шиї. Не уявляю, хто міг би вбити мого хлопчика і головне, навіщо?» – розповідала мама хлопчика Оксана Зайцева. Арешт та докази Зникнення дітей і вбивства Дарини та Станіслава відбувалися на релігійні та язичницькі свята, що насторожило слідчих. 16 серпня 2016 року Никитюка заарештували після того, як він пограбував молоду дівчину в парку. Під час обшуку в його помешканні поліція знайшла особисті речі загиблих дітей, а також календар із позначеними датами вбивств. Крім того, в його блокноті була записана ще одна дата – 17 серпня і конкретна адреса в Олександрії. Слідчі припустили, що Никитюк планував нове вбивство, але його встигли затримати. Уже потім психолог колонії, у якій відбував покарання вбивця розповів, що Никитюк відвідував усі богослужіння у закладі, незалежно від конфесії, записував щось у блокнот і стверджував, що слідує ідеї «живого бога». Але що це таке не дав пояснення ні психолог, ні сам обвинувачуваний. Судовий процес і затягування справи Після арешту Никитюк не визнав провини, хоча не мав алібі. Він вимагав відводу суддів, подавав десятки скарг, намагався перевести розгляд у фарс. На перших засіданнях він то бігав по клітці, то завмирав, то вимагав пояснень від прокурорів. Він відмовлявся відповідати на питання, а коли говорили інші – голосно перебивав. Особливо скрупульозно він підійшов до вибору присяжних – питав їх про віросповідання, і якщо відповідь його не влаштовувала, вимагав відведення кандидатури. Рідні жертв були обурені таким затягуванням справи. Чим закінчилася справа? Останні згадки про судовий процес Никитюка датуються 2017 роком. Чи отримав він остаточний вирок – невідомо. Враховуючи його попередній досвід затягування справи, судовий розгляд міг тривати роками. Читайте також наші новини у Facebook