Зеленський вніс до Ради два законопроєкти про кримінальну відповідальність за кол-центри і дроп-рахунки. Про що проєкти

02.09.2026, 20:30 lb.ua

2 серпня президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради два законопроєкти про кримінальну відповідальність за кол-центри і дроп-рахунки.

Перший законопроєкт — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за організацію електронно-комунікаційних шахрайських організацій (шахрайських кол-центрів) та залучення до участі в них».

У пояснювальній записці зазначено, що шахрайські кол-центри, видаючи себе за співробітників банків, правоохоронних чи державних органів, виманюють персональні дані, банківську таємницю, реквізити платіжних карт і коди автентифікації для заволодіння чужим майном. Окрему небезпеку ця діяльність становить у період воєнного стану: зловмисники підробляються під тих, хто оформлює державні соціальні виплати чи гуманітарну допомогу, а серед постраждалих — внутрішньо переміщені особи, військовослужбовці та їхні родини.

Пояснювальну записку до законопроєкту підписав заступник керівника Офісу президента Олег Татаров. У документі зазначено, що чинна стаття 190 Кримінального кодексу («Шахрайство») має матеріальний склад і вимагає доведення шкоди в кожному окремому епізоді, що для транскордонних кол-центрів суттєво ускладнює й затягує розслідування через потребу в міжнародній правовій допомозі. Кваліфікація за статтею 255 (створення злочинної організації) також вимагає доведення сукупності специфічних ознак злочинної організації чи спільноти й не враховує особливої структури таких угруповань — з організаторами, керівниками, технічними адміністраторами, постачальниками послуг та рекрутерами, які самі коштами потерпілих можуть не заволодівати.

Законопроєкт пропонує доповнити Кримінальний кодекс новою статтею 255-4 «Створення, керівництво електронно-комунікаційною шахрайською організацією або участь у ній», яка встановить відповідальність за:

Склад злочину пропонується зробити формальним — тобто сам факт організації, технічного забезпечення чи рекрутингу каратиметься незалежно від того, чи доведені збитки конкретних потерпілих. Водночас рядові учасники (крім організаторів і керівників) зможуть уникнути відповідальності, якщо добровільно повідомлять правоохоронців про діяльність організації та сприятимуть її викриттю.

Приміткою до статті «електронно-комунікаційна шахрайська організація» визначається як стійке об’єднання трьох або більше осіб, попередньо зорганізованих для систематичного заволодіння чужим майном або права на майно шляхом обману чи зловживання довірою з використанням засобів електронних комунікацій.

У пояснювальній записці зазначено, що зміни узгоджуються з євроінтеграційними зобов’язаннями України — Директивою (ЄС) 2019/713 про боротьбу з шахрайством і підробкою безготівкових платіжних засобів, директивами (ЄС) 2022/2555 (NIS 2) та 2013/40/ЄС про напади на інформаційні системи, а також Будапештською конвенцією про кіберзлочинність.

Другий документ — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту громадян, їхніх коштів від незаконних дій з платіжними інструментами й банківськими рахунками».

Пояснювальну записку до нього також підписав Олег Татаров.

Проєкт описує мережі «дроп-рахунків» — номінальних платіжних рахунків — як окремий елемент кримінальної інфраструктури, що набув системного характеру й забезпечує функціонування схем платіжного шахрайства, діяльності кол-центрів, незаконного грального бізнесу, легалізації доходів, обігу підакцизних товарів і наркотичних засобів, а також конвертаційних операцій. Функціонування таких мереж передбачає розподіл ролей між організаторами, так званими «дроповодами», які шукають і залучають номінальних власників рахунків, особами, що забезпечують одержання й передачу платіжних інструментів та доступу до рахунків, а також тими, хто конвертує кошти в готівку чи віртуальні активи.

За чинної редакції стаття 200 Кримінального кодексу охоплює лише окремі незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до рахунків, але не встановлює самостійної відповідальності за передачу й обіг платіжних інструментів для подальшого шахрайства. Притягнення номінальних власників рахунків до відповідальності натомість залежить від доведення їхньої співучасті у конкретному злочині, що ускладнює зупинення таких мереж ще на етапі формування.

Законопроєкт пропонує:

Документ також розроблено з урахуванням Директиви (ЄС) 2019/713, яка вимагає визнавати кримінальними злочинами незаконне привласнення чи зберігання платіжних інструментів для шахрайського використання та передбачає відповідальність юридичних осіб, якщо злочин учинила особа на керівній посаді в їхніх інтересах.