Українські фермери скаржаться на нерівний доступ до землі: у чому проблема

17.08.2026, 18:50 lb.ua

Концентрацію землі переважно оцінюють через загальну площу земель у власності одного суб'єкта (фізичної або юридичної особи). З відкриттям ринку землі в Україні запровадили обмеження: одна особа може володіти не більше ніж 10 тисячами гектарів сільськогосподарських земель, незалежно від їхнього розташування. Проте це обмеження стосується лише права власності. Площа земель, які один суб'єкт може контролювати через оренду, законодавчо не обмежена. Тому сам по собі показник максимальної площі земель у власності не дає повного уявлення про реальний рівень концентрації земельних ресурсів та їхній вплив на місцевому рівні.

Для справедливої конкуренції та розвитку громад важливо не лише скільки землі контролюється загалом, а й де саме розташовані ці землі. Якщо великі масиви розподілені між різними регіонами, їхній вплив може бути відносно незначним. Але коли велика частина земельних ресурсів зосереджується в межах однієї громади, навіть менші площі можуть створювати дисбаланс у доступі до землі, впливати на вартість оренди та визначати умови для малих фермерських господарств.

Наприклад, у деяких громадах, які згадані в дослідженні, один агровиробник контролює критичну частку землі:

Ковалівська громада (Київська область): Група «Світанок» обробляє 73,6% с/г землі громади.

Ладижинська громада (Вінницька область): МХП контролює 46,3%.

Гайсинська громада (Вінницька область): «Укрпромінвест-Агро» — 42%.

Конкуренція за землю посилюється, тоді як можливостей для розширення господарств стає дедалі менше. На думку опитаних, значна частина доступних земель уже перебуває під контролем великих аграрних компаній або використовується через неформальні механізми.

Проблема не обмежується лише землею. Концентрація часто супроводжується концентрацією інфраструктури, логістики, потужностей зі зберігання та переробки продукції. У результаті малі виробники опиняються в менш вигідних умовах і стають більш залежними від великих гравців ринку.

Джерело: https://ecoaction.org.ua/konts-sh-zemel-dostup-fermeriv-analiz.html

Показовим є те, що 71 % опитаних фермерів оцінюють вплив агрохолдингів переважно негативно. Серед основних проблем вони називають обмеження доступу до орендованих земель, монополізацію ринку, скорочення робочих місць, вплив на місцеві рішення та погіршення стану ґрунтів.

Водночас результати дослідження демонструють, що проблема полягає не лише у діяльності великих компаній. Не менш важливим чинником є інституційна слабкість місцевого управління.

Передача земельних повноважень громадам відкрила нові можливості для розвитку територій, однак часто відбувалася без належної підготовки кадрів, достатніх ресурсів та ефективних механізмів контролю. Це створює ризики непрозорих рішень і посилює нерівність доступу до земельних ресурсів.

Ще одним викликом залишається недостатня підтримка малих фермерських господарств. Попри важливість розвитку сімейного фермерства та наближення до європейських підходів аграрної політики, багато виробників продовжують стикатися з труднощами в отриманні фінансування, консультаційної підтримки та доступу до програм розвитку:

Особливе занепокоєння викликає криза довіри. Значна частина фермерів не довіряє державним інституціям, фінансовим установам та навіть кооперативним ініціативам. Без відновлення цієї довіри буде складно забезпечити ефективний розвиток сільських територій і формування сильних місцевих економік.

Це дослідження є лише першим кроком до глибшого розуміння проблеми. Приклади проаналізованих громад є «червоними прапорцями», на які вже варто звернути увагу.

Україна потребує ширшої дискусії про концентрацію земель. Важливо оцінювати не лише площу земель у власності чи користуванні окремих компаній, а й рівень контролю над земельними ресурсами на локальному рівні. Адже саме в громадах проявляються реальні наслідки концентрації — для фермерів, місцевих бюджетів, зайнятості населення та майбутнього українського села.

Малі фермери, як правило, живуть і працюють у своїх громадах: залишають там доходи, формують локальний бізнес, підтримують соціальну інфраструктуру й часто більш відповідально ставляться до землі, адже залежать від неї довгостроково. Тож підтримка малого фермерства сьогодні є не лише питанням аграрної політики. Це питання продовольчої безпеки, розвитку громад, збереження сільських територій та довгострокової стійкості України.

Авторка: Олександра Романова, координаторка проєкту Land Matrix ГО «Екодія»