«У 14 років могла приготувати 450 десертів за два дні». Історія юної кондитерки, яка запустила власну справу

10.08.2026, 14:05 lb.ua

Роні-Віель Хасін — вісімнадцятирічна українка, яка присвятила улюбленій справі вже майже 10 років і сьогодні розвиває власний бізнес. Написала книгу, навчає на майстеркласах людей готувати смаколики, розробляє нові десерти для кафе й ресторанів.

Маленькою Роні допомагала мамі і бабусі готувати прості смаколики типу безе чи бісквіту, а років із восьми і сама до справи взялася. Готувала за рецептами з книжок, журналів (у 2016 році кулінарний сегмент у ютубі й інстаграмі ще не був аж такий розвинений) шляхом спроб і помилок. «На око, за інтуїцією. Часом не виходило, а потім почало вимальовуватися. За два роки я усвідомила: це те, в чому хочу розвиватися», — розповідає дівчина.

Приблизно тоді ж відчула, що вік — серйозна перешкода для бізнесу. Багато студій, що проводять майстеркласи, наприклад, вважають, що 9–10-річній дитині на заходах нема чого робити. Зараз фішка її власних майстеркласів — те, що їх можуть відвідувати люди будь-якого віку. «Борюся з упередженнями, що в 10 років дитина нічого не вміє: деякі в такому віці неймовірно талановиті й у них є чого повчитися», — каже кондитерка.

Коли у 2020 році почався карантин, вона започаткувала кондитерський блог: з дитинства мріяла стати популярною і займатись бізнесом. Як вести соцмережі і що таке маркетинг, тоді ще не знала, але бажання розвиватись у кондитерській справі і показати це світові, каже, перемогло. Спочатку за нею стежили 50–60 підписників (здебільшого родичі та друзі), але сама не помітила, як аудиторія зросла і почали надходити запити на смаколики.

І Роні ступила на наступний щабель: стала приймати замовлення на зефір, маршмелоу, міні-десерти. Так напрактикувалась, що коли з початком великої війни довелося виїхати ненадовго в Ізраїль, вона й там створила курси виготовлення безе з нуля, переглянула свій асортимент відповідно до запитів ринку і продовжила готувати. Ще й брала участь у благодійних ярмарках на користь ЗСУ. «Пишаюся, що у свої 14 могла приготувати 450 порцій десертів за два дні на домашній кухні», — каже Роні.

У 15, повернувшись додому, дівчина почала проводити майстеркласи в Києві і створювати десерти за власними рецептами. Цього року вона опублікувала книгу «Солодкі кроки до мрії», де ділиться думками, як досягати мети, й секретами-лайфхаками з власного досвіду. І, звісно, рецептами — авторськими і адаптованими родинними. «Перший наклад, 100 екземплярів, за місяць майже розійшовся», — розповідає кондитерка.

Шлях до успіху Роні не був казковим і потребував інвестицій. Так, дівчині довелось обирати: улюблене заняття, школа чи звичайне життя підлітка. У 9 класі вона перестала брати замовлення: попит почав перевищувати фізичні можливості. «Я мала обирати або школу, або розширення своїх потужностей. Обрала довчитись, бо вважаю,що освіта суперважлива», — пояснює вона.

Якщо є ціль, на неї можна знайти час, переконана дівчина. Роні часом доводилось відмовлятись від прогулянок із друзями, «залипання» в телефоні чи перегляду фільму, щоб викроїти час на свою справу. «Я знала, що це — задля розвитку справи. І в довгостроковій перспективі відмова від короткочасних задоволень дасть мені набагато більше», — пояснює вона.

У певний момент стало зрозуміло, що улюблену роботу час узаконити: оформити ФОП. Ще років з дванадцяти дівчина розуміла, готуючись продавати десерти, що це справа відповідальна, і радилась з батьками, як налагодити процес, щоб не бракувало часу.

«Моя порада всім молодим підприємцям: щоб не зіпсувати кар’єру в майбутньому, радьтеся з компетентною людиною, не обов’язково рідною. Сам можеш і не розібратися, — каже підприємиця. — Батьки ніколи не робили щось за мене, але завжди були поряд, підтримували найдивовижніші ідеї».

Вони ж подарували Роні на дванадцятиріччя потужний міксер для виготовлення зефіру. Основний інвентар, який їй знадобився на старті, коштував усього гривень 500 (із розвитком справи щось докуповувала, щось дарували). А головне — відразу довелося вдатися до фінансових розрахунків. Перший прорахунок собівартості свого товару дівчина зробила просто в нотатках. Прикинула, коли вийде на прибуток, але перші роки майже все вкладала в якісний інвентар, майстеркласи та курси. «Кондитерська сфера стрімко змінюється і якщо в якийсь момент вирішиш, що все знаєш, залишишся позаду», — пояснює Роні.

Щоб робити прорахунки правильно, вона підписалась на десятки інших кондитерок в інстаграмі, розпитувала знайомих, шукала інформацію в мережі і домислювала самостійно. Не відразу здогадалась, що в собівартість закладають, зокрема, амортизацію обладнання і навіть час, витрачений на спілкування з клієнтом і доставку. «Поступово вдосконалювалась, нічого не вийшло відразу ідеально, — розповідає Роні. — Замовлення не впали відразу лавиною, за успіхом — щоденна праця». Постійно треба розвивати сторінку в інстаграмі та канал на ютубі. Причому вже й англійською, щоб розширити аудиторію.

Роні планує розвивати кондитерську сферу в Україні і світі. Хоче відкрити кондитерську мережу з «дуже-дуже цікавою концепцією, про яку поки промовчу, щоб не запозичили». І навіть більше: вона прагне допомагати іншим підліткам втілювати їхні ідеї. Створити кондитерську академію повного циклу, де навчатимуть із нуля і випускатимуть спеціалістів, які знаються не тільки на рецептах, а й на маркетингу, знатимуть, як себе «продавати» і оформити все юридично.

Роні має багато порад для підприємців-початківців і готова ними ділитися. Найперше — брати передоплату. Якось вона приготувала величезний набір зефірних квітів, а клієнтка зникла. Коробку довелось віддати за собівартістю (в родині вже втомились їсти зефір), а дівчина зробила для себе висновки.

Не можна вірити геть усьому, що розповідають на професійних лекціях та конференціях. Не слід погоджуватись на геть усі пропозиції партнерства, що надходять. Скажімо, зробити торт за відмітку на чиїйсь сторінці. «Якщо тільки починаєте, або ж це сторінка улюбленої співачки, тоді можна. А просто так не варто, бо вкладаєте свої енергію, знання і час, а це дорого коштує», — каже юна підприємиця.

Вже в 13 вона зрозуміла, що може статися вигорання і треба запобігти йому, шукаючи баланс. Підліток у запалі готовий трудитися 24/7, каже Роні, але організм цього не витримає. Рутину з роботою треба подружити так, щоб до двадцяти не зірватися зі шляху.

«Рухатися поступово, малими кроками, не думати, що ти є розумнішим і старшим, ніж насправді. Не знаєш — запитай, але й коли тебе знецінюють — не терпи», — радить дівчина. Каже, дотримується важливого принципу: залишатися чесною людиною і не чинити підло навіть у відповідь. «Все, що могло трапитись у перший день продажу мого майстеркласу, у мене трапилось: і сторінку намагалися знести, і атаку ботів організували дорослі (як я їх вважала) колеги. Але до цього рівня опускатися не можна», — впевнена Роні.

Попереду в неї навчання у виші, яке вона вважає необхідною базою.

«Я перетиналася з деякими такими “успішними”: зазвичай їм гроші або хтось дав, або то кредит, або зароблено не дуже чесними способами, — розповідає Роні. — Я проти таких легких прибутків: за них доведеться розрахуватися».

Історія Роні — яскрава. Не кожен підліток змалку настільки цілеспрямований і закоханий у якусь справу. Але якщо має бажання розвиватися в комерції, працювати «по-дорослому», то такий інструмент є. Сьогодні серед напрямів, у яких 16–17-річні ФОПи можуть успішно працювати, — ІТ-послуги, цифровий фриланс, дизайн, онлайн-освіта (репетиторство), створення цифрового контенту та інші послуги, що не потребують ліцензування.

Офіційної статистики про розподіл неповнолітніх ФОПів за сферами, в яких вони працюють, в Україні не існує. Але є, наприклад, дослідження на кшталт «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні», з яких зрозуміло, що для підлітків особливо привабливі ІТ, дизайн і креативні індустрії. Ще до повноліття вони можуть програмувати, займатися графічним дизайном, монтажем відео, перекладами та редактурою, фотозйомками чи продажем власних виробів. Головне — скерувати активність у правильне юридичне русло, розвивати в дітях самостійність і бізнес-жилку.

В Україні дитина може офіційно відкрити ФОП, як тільки досягла 16-ліття. Але — зі згоди батьків чи органу опіки та піклування, пояснюють фахівці ПриватБанку. Підлітки найчастіше обирають види бізнесу, які не вимагають складних процесів та великих капіталовкладень.

«В ідеалі це людина, яка вже здобула профтехосвіту і бере замовлення на свою роботу офіційно: проводить монтажні чи будівельні роботи, робить манікюр чи стриже, чи працює кур’єром служби доставки — наводить приклад Юрій Єгоров, керівник управління координації процедур AML, комплаєнсу та фінансового моніторингу ПриватБанку.

Як зрозуміти, що заняття дитини потребує офіційного оформлення? Коли ця робота перестрибне межі друзів, родини, сусідів і знайомих і охопить зовнішню аудиторію, вона потребуватиме офіційної оплати за виконані роботи або послуги. До такої думки мають схиляти і в школі на уроках фінансової грамотності, і приклад родичів-підприємців, і загалом культура прозорого підприємництва в суспільстві, яку ще слід вибудувати.

«Якщо тобі заходять гроші, треба подбати, щоб це відбувалося “в білу”. Це має бути аксіомою, — міркує Юрій Єгоров. — Або ж це пояснять компанії, з якими захоче співпрацювати підліток, які працюють тільки офіційно».

Відкрити ФОП, зрештою, нескладно. Це робиться за лічені хвилини через додаток «Дія»; через нього ж можна подати заяву про закриття, якщо справа не пішла. Щоправда, якщо у ФОПа є «хвости», позбутись їх одним кліком не вийде: пройдуть перевірки податкової і можуть нарахуватися штрафи, податки. «А навіть неповнолітній ФОП відповідає власним майном», — попереджає Юрій Єгоров.

Тому каже, що підприємництво — це відповідальність. Крім улюбленої справи це ще й заповнення декларацій, підрахунки тощо. Але сучасні банки мають чимало пропозицій, які полегшують ведення ФОП: і онлайн-бухгалтерія, і календарі розрахунків, і автоматичне заповнення чи прорахунок проплат.

Але головний порадник для підлітка-підприємця — його батьки. Саме їм доведеться з