США витратили майже $40 млрд на війну з Іраном

22.07.2026, 15:09 mind.ua

Міністр оборони Піт Гегсет звернувся до Конгресу з вимогою термінового фінансуванняЗагальна вартість бойових дій США проти Ірану вже становить $37,5 млрд.Про це повідомляє Reuters.Зазначена сума покриває певні аспекти конфлікту, а також прогнозовані видатки бюджету до 30 вересня.Раніше, у березні, адміністрація президента Дональда Трампа оцінювала вартість перших шести днів протистояння щонайменше у $11,3 млрд.Минулого місяця Білий дім офіційно звернувся до Конгресу з проханням виділити майже $90 млрд додаткового фінансування, значна частина якого спрямована саме на забезпечення військових дій проти Ірану.Республіканці та демократи висловлюють невдоволення тим, що влада недостатньо інформує їх про плани бойових дій, які тривають після початку спільних ударів США та Ізраїлю 28 лютого.Бекграунд. Раніше Mind повідомляв, що Україна та США підписали заяву про наміри щодо експорту БпЛА для випробувань. Документ дозволяє Пентагону замовляти українські безпілотні платформи для тестових процедур та оцінки.Wed, 22 Jul 2026 14:08:00 +030020307874Новиниhttps://mind.ua/news/20307874-ssha-vitratili-majzhe-40-mlrd-na-vijnu-z-iranomhttps://mind.ua/news/20307874-ssha-vitratili-majzhe-40-mlrd-na-vijnu-z-iranom#comment_header_layerНовини на mind.uaПентагон,США,Іран,Воєнний конфліктАндрій Вадатурський: «За чотири роки війни ми згенерували $241 млн EBITDA, з яких $234 млн виплатили банкам»Власник і гендиректор компанії «Нібулон» – про нову модель управління, збитки та ризики воєнного часу, ШІ на полях і непобудовані катериПід час повномасштабної війни агрохолдинг «Нібулон» втратив майже 70% активів: на тимчасово окупованих територіях залишилося майна на $92 млн, а Миколаївський порт досі заблокований. Також накопичено близько $600 млн боргів. Через неможливість використовувати річковий флот і звичні шляхи доставляння продукції, компанія була змушена переорієнтуватися на наземні маршрути, що збільшило логістичні витрати в 10–40 разів.Але компанія має і здобутки. «Нібулон» зараз впроваджує нову бізнес-модель (уже переорієнтував ланцюги постачання, оптимізував земельний банк і запровадив електронний документообіг із фермерами) та зміг увійти до переліку найбільших приватних інвесторів в економіку України, спрямувавши на розвиток понад $80 млн. Зокрема, побудував новий зерновий термінал в Ізмаїлі.Як «Нібулон» адаптується до тривалих воєнних викликів, Mind обговорив із власником компанії Андрієм Вадатурським. Серед іншого, розпитав про корективи в управлінні холдингом і нові напрями роботи, бізнес-помилки та судову тяганину з АМПУ, про інвестиції у ВДЕ та специфіку взаємодії з Укрзалізницею. Також торкнулися теми скасування «торговельного безвізу» і перспектив експорту української агропродукції.Про перехід на воєнні рейки– Після понад чотирьох років великої війни «Нібулон» уже не просто адаптується, а будує нову бізнес-модель: від контролю за всім технологічним ланцюгом через власні активи до диверсифікації каналів постачань. На якому етапі ця перебудова зараз: що вдалося втілити, які корективи вносите й чому?– Ми не говоримо про побудову нової бізнес-моделі як про щось обмежене в часі – це процес постійних змін. І питання не лише у трансформації під час війни.Відбулася зміна моделі управління, коли я очолив підприємство після загибелі батька, якого вбила російська ракета 31 липня 2022 року. Також військова агресія зруйнувала конкуренту перевагу «Нібулону» – логістичну інфраструктуру з транспортуванням по Дніпру, Південному Бугу та перевантаженням у Миколаєві – і принесла збитки в розмірі $580 млн. Але за часи війни змінився й сам ринок і клімат – особливо на півдні країни, зокрема через підрив Каховської ГЕС.Ми зрозуміли, що «Нібулон» у його класичній довоєнній формі не зможе виконувати свою ринкову функцію в нинішніх екстремальних умовах. Тому здійснили глибоку трансформацію бізнесу, яка торкнулася абсолютно всіх напрямів. Зміни були спрямовані на підвищення ефективності всього ланцюга створення вартості в Україні та розширення географії діяльності. Велику роль у цьому перетворенні зіграла наскрізна цифровізація.– Тобто тепер ставка на цифровізацію та автоматизацію? Які саме управлінські рішення ви вже ухвалюєте на основі цифрової аналітики чи ШІ? А де, навпаки, людський досвід досі незамінний?– Вважаю, що в нашому бізнесі є можливість максимально залучати автоматизацію і цифровізацію. І ми це робимо. Наприклад, зараз директор елеватора має змогу управляти підприємством, відстежуючи виробничі процеси та ключові показники діяльності з планшета. Проте прийняття управлінських рішень усе одно залишається за людиною. Хоча й це можна змінити на наступному кроці.Думаю, після максимальної автоматизації наших підприємств можна буде передати штучному інтелекту можливість пропонувати варіанти рішень. За людиною залишатиметься лише відповідальність щодо вибору максимально слушного варіанту. Тобто все одно потрібно, аби була жива людина, яка відповідатиме за певні процеси.Іншою причиною, яка обумовлює наш прискорений рух у цифру, є загальнонаціональна проблема з кадрами. Причини зрозумілі: мобілізація, відплив працездатного й кваліфікованого населення за кордон, конкуренція з боку підприємств ОПК тощо.До речі, своїм робітникам за час війни ми регулярно підіймали зарплату. По деяких категоріях вона зросла більш як уп’ятеро. Зокрема, середня зарплата збільшилася втричі – з $650 майже до $1650. Це стало можливим завдяки оптимізації та розвитку IT-інфраструктури, у яку ми за чотири роки вклали $10 млн.Тобто, з одного боку, завдяки перегляду бізнес-процесів і цифровізації ми підняли людям заробітну плату, а з іншого – заощадили десятки мільйонів доларів, які змушені були б сплачувати при неефективних застарілих процесах. Наприклад, до війни на 1000 га землі в нас працювало 26 людей, а зараз завдяки змінам технологій маємо близько п’яти працівників на 1000 га. Аналогічно, якщо на елеваторі раніше працювало 100–120 людей, то зараз від 10 до 15.Про земельний банк «Нібулону»– Як загалом змінився земельний банк «Нібулону» після відкриття ринку сільгоспземель для юросіб за останні два роки та чому?– Деякі політики 20 років лякали всіх відкриттям ринку землі, проте катастрофи, яку передрікали, не сталося. Щодо «Нібулону», то з 2024 року ми викупили близько 4% землі. Як український бенефіціар, маємо на це право.Зараз у нас 52 тис. га землі. На жаль, 26 тис. га в Луганській і Харківський областях ми втратили через війну, і поки що без перспектив повернення. Купуємо 1000–1500 га на рік і плануємо й надалі дотримуватися цієї формули. Але стратегічної мети «викупити всю землю» у нас немає.Зембанк «Нібулону» складається з декількох територіальних кластерів: «Кам#700;янець-Подільський», «Прибужанівський», «Хмільник» та «Чигиринський». Починаючи з півдня країни, де ми здійснювали розмінування (завдяки грантовій допомозі уряду Німеччини через DEG Impulse gGmbH – вони допомогли з фінансуванням машин для наземного розмінування, а зараз зайшли з нами у проєкт водного розмінування) і декілька років не обробляли землю й де змінився клімат через руйнування Каховської дамби – до більш західних областей, де все відносно нормально у плані погодних умов.Тому ми маємо різну динаміку щодо оренди та викупу земельних ділянок по Україні. Іноді люди більше продають землі, іноді – менше: усе залежить від багатьох чинників (у тому числі від перспектив на фронті). Але ціна на землю постійно зростає.Сьогодні українці дедалі більше прагнуть займатися одноосібним господарством. І тут питання не в орендній платі. Такі процеси ми повністю розуміємо, хоча в цьому є свої мінуси, адже люди забирають у нас землю з оренди. Проте ми також і залучаємо землю в оренду, утримуючи наш земельний банк на рівні 52–55 тис. га. Підіймаємо орендну плату, змінюємо процеси, адже навіть під час війни присутня конкуренція.– І кого вважаєте своїми конкурентами?– У питання оренди та викупу землі? Усіх – від дрібного фермера до великих українських агрохолдингів, які входять у топ-10.Про фатальні помилки в бізнесі– Ви говорили, що війна змусила переглянути багато управлінських підходів. Якщо озирнутися назад, чи є рішення, які до 2022 року здавалися беззастережно правильними, але сьогодні ви назвали б їх стратегічною помилкою або надто дорогим активом?– З урахуванням ставленням держави та міжнародних інституцій до великого бізнесу, найбільша помилка «Нібулону» – це інвестиції в Україні. Адже на сьогодні в нас $580 млн збитків, завданих росіянами, на тлі інвестицій в українське сільське господарство на суму понад $2,3 млрд. Ці інвестиції фактично створили сучасний вигляд українського агро. Але міжнародне право й держава Україна не захищають ці інвестиції. Великий бізнес залишився сам на сам із цією проблемою. Відповідно, скільки б ми не говорили «Інвестуйте в Україну!», без захисту цього не буде.Ніхто не вкладатиме умовні $100 млн в нашу економіку, аби завтра в те чи інше підприємство прилетіла ракета, а бізнесу при цьому скажуть, що він просто неправильно прорахував ризики. Тому або варто визнати, що інвестиції в Україну – це помилка бізнесу, або ж світова спільнота має розробити механізм покарання – примусової компенсації від агресора за такі втрати.– Що пропонуєте?– Є елементарний механізм, який уже можна запровадити. Йдеться про ухвалення рішення на рівні Європарламенту, що всі задокументовані збитки стягуватимуться з росії у вигляді мит при постачанні до ЄС (а це один із найбільших ринків світу) після війни.рф та інші потенційні агресори отримають сигнал, що економічна відповідальність за війну є неминучою – незалежно від результату бойових дій, зміни влади чи тривалості конфлікту. На жаль, сьогодні міжнародне право не працює – немає т. зв. enforcement (опції примусу).– А якщо говорити про конкретні активи «Нібулону», які з них не виправдали фінансових сподівань?– 68% активів компанії не мають змоги працювати на повну потужність унаслідок війни. Це виправдані сподівання? Інфраструктура, яка раніше приносила користь державі, формувала валютну виручку, робочі місця та залучала міжнародні інвестиції, зараз не п