Нікіті Коваленку до 20 разів на добу мати проколює пальчик і міряє цукор
Сенсор безперервного моніторингу рівня глюкози дозволив би міряти це цілодобово і без проколів.
— «Болять ніжки», — каже і починає прямо плакати. І дуже хотів їсти, — згадує Тетяна КОВАЛЕНКО з Любеча, як побачила в сина перші симптоми хвороби цукрового діабету першого типу. Важкого захворювання, коли імунна система руйнує клітини підшлункової залози. Організм втрачає здатність виробляти гормон інсулін.
Хвороба проявилася 8 лютого 2023 року. Тетяна Коваленко, мати трьох дітей, була на роботі. В освітньому центрі «Вулик» (працює там і зараз). Після уроків до неї прийшов молодший син. Усе було добре. Але додому того дня повернувся з плачем і болем. Нікіта скаржився, просився на руки. Страшенно їсти хотів, хоча їв і в обід, і після обіду.
— Я кажу вже дома: «Ти полеж. Я в кухню і через 15 хвилин буде вечеря», — згадує. — Доки я в кухні, приходить донька: «Нікіта хоче в туалет, але він не може встати. Ніжки не слухаються». Я підняла його. Тричі за 15 хвилин носила в туалет. Приношу до столу. А він тухне на очах. Починає плакати: «Болять ніжки», — показує на кульшові суглоби. І їсти відмовився.
Дзвоню у «швидку» — не додзвонилася. Чоловік був якраз на роботі. У любецькій ДСНС, державній службі надзвичайних ситуацій. Його брату подзвонила.
Температура в Нікіти трималася 38, йому ставало все гірше. Ніби засинав. А це вже кома була. Приїхали в приймальне Чернігівської обласної дитячої лікарні. Нас скерували в інфекційне через температуру. Він не міг стояти. Падав просто, ніби відмовили ноги.
— Уранці, не снідавши, здав кров на аналізи, — згадує майже похвилинно, хоч минуло два з половиною роки. — Ближче до обіду медсестра зайшла, згодом лікар. З одним питанням: «Ви точно нічого не їли?» Потім заходить кілька лікарів. У мене й серце в п’ятки впало. Я зрозуміла, що якась біда. Кажуть, підозра на цукровий діабет. Цукор 31,8. При нормі 5-5,5. І нас відразу — на інсулін. Дитина інсулінозалежна. Довічно.
Мені здавалося, я така тупа, я нічого не знаю, я нічого не зможу, — описує свій тодішній стан. — З підтримкою психолога зрозуміла: зможу. Як можу не змогти? У мене нема виходу. Нема вибору. Я маю це зробити, маю навчитися. Якщо не я, то хто ж допоможе моїй дитині? Я взяла себе в руки. І почали ми рахувати хлібні одиниці.
Кожне приймання їжі було пов’язане з цими розрахунками. Кожен день, інколи кожна година — з вимірюванням цукру глюкометром.
— Невеличкий апарат, як половина телефона, — описує користування. — Туди вставляються смужечки. Проколюється пальчик, і кров крапає на цю смужечку. Результат на екрані. Залежно від показань потрібно або сколювати цукор, тобто знижувати, або, навпаки, піднімати. Інсулін знижує цукор. А піднімає щось солодке. З’їсти цукерку або навіть ложечку цукру.
Але не все так просто, навіть якщо міряти. Зі слів матері, цукор у Нікіти дуже стрімко може падати.
Звісно, можна спати й не контролювати. Але це руйнує організм, кожен орган. А Нікіта хоче бути, як усі. Він найменший у родині. Вероніці 11 років, Матвію 17. Навчається у Львівській академії Сухопутних військ. Волейболом займається. І меншенький дуже хоче. Але через цукровий діабет — це проблема.
Недосипання посилює її.
— За 2,5 роки не було жодної ночі, щоб я могла виспатися і щоб виспався син, — каже мати. — До 20 разів на добу міряємо. Пишуть, що до 10 разів за добу треба. Ні, зазвичай до 20. І сама не спиш, і дитина не спить. Сон нестабільний. Уранці дратівливість, розгубленість. А пальчики проколоті так, що вколюєш, а кров не виступає. Усе затверділо.
* * *
Сенсор безперервного моніторингу рівня глюкози допоміг би жити повноцінніше. Рівень цукру можна було б вимірювати цілодобово, не проколюючи пальчик. Глюкометр став би непотрібний.
Щобільше, пристрій автоматично рахує, скільки потрібно вколоти інсуліну. Через помпочку інсулін подається автоматично. Не потрібні шприци.
І це ще не всі переваги. Сенсор подає звукові сигнали. Усе добре — уночі спи, не вставай, удень спокійно займайся денними справами. Якщо ж рівень цукру йде вниз чи вгору, сенсор сигналізує.
Вартість такого сучасного апарата 205-207 тисяч гривень. І щомісячно треба понад 20 тисяч гривень на витратні матеріали.
— Дуже дорого для нашої родини. Але якщо ми щось не зробимо для полегшення стану дитини, то хто це зробить? — переживає мати.
5168 7520 2558 0641 Коваленко Нікіта (номер юніорівської карти «ПриватБанку»).
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки та з родинного архіву КОВАЛЕНКІВ
"Час Чернігівський" писав про таке:
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
- Останні
- Популярні
Новини по днях
11 жовтня 2026
