Знищили склади «Рубікону»: Сили оборони уразили військові об’єкти на Донеччині та Луганщині
Підрозділи Сил оборони України в ніч на 1 жовтня уразили низку військових об’єктів російських окупантів. Також українські військові підтвердили знищення складів зберігання дронів підрозділу «Рубікон» у районі Волновахи.
Про це повідомили у Генеральному штабі Збройних Сил України.
За інформацією, у районі Донецька українські військові уразили місце зберігання, підготовки та пуску ударних БпЛА. Також у районі Покровська підрозділи Сил оборони атакували пункт управління дронами противника.
На Луганщині, поблизу Верхньокам’янки, українські захисники уразили склад ракетно-артилерійського озброєння.
Окремо вдалося підтвердити знищення 23 вересня складів зберігання БпЛА підрозділу «Рубікон» у районі Волновахи на Донеччині.
Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.
Командир механізованого батальйону Андрій Купріянов отримав звання Героя України та орден «Золота Зірка». Підрозділи батальйону під його керівництвом у межах операції «Вівальді» перерізали логістику російських військ та ізолювали їх від підкріплення.
Про це йдеться на сайті президента України.
Купріянов особисто очолював контрнаступальні та штурмові дії поблизу Бахмута, Хромового, Курдюмівки, Кліщіївки та населених пунктів поблизу Краматорська.
У серпні–вересні 2026 року підрозділи батальйону під його керівництвом у межах операції «Вівальді» звільняли населені пункти, перерізали логістику російських військ та ізолювали їх від підкріплення. Це створило умови для подальшого просування Сил оборони. За цей період українські військові ліквідували майже 200 російських окупантів, ще близько 20 взяли в полон.
Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.
Протягом 30 вересня окупаційні війська рф обстріляли п’ять населених пунктів Донеччини. Внаслідок ударів п’ятеро людей дістали травм. Ворог пошкодив понад 30 житлових будинків.
Про це повідомили у Головному управлінні Національної поліції Донецької області.
Протягом доби окупанти атакували Дружківку, Краматорськ, Слов’янськ, селище Біленьке та село Яковлівка. Руйнувань зазнали 60 цивільних об’єктів, з них 33 – житлові будинки.
Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.
Після початку повномасштабного вторгнення регіональні медіа сходу України опинилися в парадоксальній ситуації: вони продовжують працювати для своїх громад, але часто вже не мають фізичної присутності на території, про яку розповідають. Директорка та співзасновниця незалежного онлайн-медіа «Точка Сходу» Анна Овчаренко розповіла в інтерв’ю «Антикризовому медіа-центру», як змінилося розуміння регіональності після 2022 року, чому східним медіа важливо зберігати зв’язок із людьми на окупованих територіях і переселенцями та де проходить межа між журналістикою та адвокацією.
«Точка Сходу» позиціонує себе як незалежне медіа сходу України. Яку проблему ви хотіли вирішити, коли створювали видання?
Основа нашої команди – це медійники з Маріуполя. До окупації більшість із нас працювали на телеканалі «TV-7». Після евакуації у 2022 році я стала виконувачкою обов’язків генеральної директорки і до кінця 2023 року дистанційно керувала роботою вже за межами Маріуполя. Але десь у середині 2023 року зрозуміла, що хочу говорити ширше, ніж тільки про Маріуполь. Я сама родом із Луганщини і ще у 2014 році виїхала з регіону, тому хотілося висвітлювати теми всього сходу України. Говорити про окупацію, війну, прифронтові території. Тож так і виникла ідея створити власне незалежне медіа «Точка Сходу». Частина команди мене підтримала і ми запустились у січні 2024 року. Тож нині фокусуємося на Донецькій та Луганській областях, а також на території узбережжя Азовського моря в межах України. Наша основна місія – давати більше голосу жителям регіону: і тим, хто виїхав, і тим, хто залишається в окупації. І, відповідно, підтримувати інформаційний та емоційний зв’язок людей із домом і своїми громадами.
Після 2022 року частина медіа зі сходу стикнулася з проблемою втрати території, аудиторії, зокрема, з вимушеною релокацією. Як це змінило вашу роботу? Що означає бути медіа, яке не має фізичної присутності у своєму регіоні?
Це, напевно, один із найбільших парадоксів нашої роботи: медіа є, а території, де воно мало б працювати й говорити про свої громади, фактично немає. Для нас регіональність сьогодні визначається не фізичною присутністю, а саме аудиторією, темами та тією експертизою, яку ми можемо дати людям. Я вважаю, що медіа зі сходу вже вийшли за межі регіонального статусу. Їх ще не можна назвати всеукраїнськими, але це вже точно не класична регіональність.
Команда незалежного онлайн-медіа «Точка Сходу»
Що люди можуть отримати від вас такого, що не завжди можуть їм дати загальнонаціональні медіа?
Ексклюзивну інформацію про те, що відбувається в окупації та на прифронтових територіях. Ми хоч і не працюємо там фізично, але маємо свої джерела, які можуть повідомити нам факти, підтвердити або спростувати їх. Ми відстежуємо та розповідаємо історії людей, які виїхали звідти. Зокрема цього року запустили окремий проєкт про молодь, яка обрала Україну та виїхала з окупації.
Більшість журналістів команди «Точка Сходу» мають досвід життя в окупації. Ми знаємо, що це таке, тож постійно працюємо з цією темою, розуміємо чутливість інформації. Наша редакція розуміється на проблемах внутрішньо переміщених людей, з чим вони стикаються, в яких умовах живуть. Усе це треба досліджувати або на основі власного досвіду, або завдяки постійній роботі.
Гадаю, це важливий момент, коли ми говоримо про значимість регіональних медіа: вони розбираються в регіональному контексті, знають його історію та особливості людей. А про що вам сьогодні хотілося б говорити більше, але бракує можливостей і чого саме вам не вистачає?
Хотілося б більше працювати з темами тимчасово окупованих територій і життя там. Але зараз загострилися питання пов’язані із безпекою. Знаємо про блокування месенджерів, відстеження ворогом людей в окупації. Тож ця частина роботи стала складнішою. Але ми завжди шукаємо баланс: наскільки безпечно давати отриману інформацію і наскільки вона достовірна. Крім цього, особисто мені хотілося б, щоб ми більше працювали у напрямку журналістських розслідувань і складних аналітичних форматів. Ми почали це робити цьогоріч, проте такі матеріали потребують більше часу, знань журналістів, юридичної та експертної підтримки.
Медіа за останні роки багато в чому перебудували свою діяльність – від способів взаємодії з аудиторією до роботи в умовах російської пропаганди. А що, на вашу думку, залишається незмінним у ролі регіональної журналістики?
Гадаю те, що регіональна редакція є максимально близькою до людини, до її потреб і до проблем громади. Зазвичай для національних медіа це не є фокусом їхньої діяльності. Вони можуть бачити загальну тенденцію, але не конкретну людину, громаду чи наслідки певного рішення. Особливо зараз, коли міста окуповані, зруйновані, а люди розпорошені. Також для незалежного регіонального медіа незмінною функцією залишається контроль за органами місцевої влади та військовими адміністраціями, адже їхні рішення безпосередньо впливають на життя людей.
Як повномасштабне вторгнення змінило ваше розуміння журналістської незалежності?
Незалежному медіа зараз дуже важко: не просто стало знаходити та залучати ресурси. Якщо ж говорити, наприклад, про співпрацю з органами місцевої влади, то вона інколи взагалі не відбувається. Місцеві і регіональні посадовці, на жаль, здебільшого не вважають за потрібне давати коментарі, співпрацювати чи надавати інформацію регіональним редакціям. Натомість вони знаходять час для іноземних журналістів та національних медіа.
З цим важко впоратися, але ми намагаємося цю скелю лупати і сподіваємося, що колись будуть зрушення в цьому питанні. Із фінансуванням теж дуже важко. Але я дякую тим організаціям та партнерам, які продовжують підтримувати незалежні медіа. Завдяки їм ми можемо продовжувати свою діяльність.
Чому, на вашу думку, місцева влада настільки закрилася щодо спілкування з регіональними журналістами?
Ми більше в контексті того, що відбувається в громадах і безпосередньо в релокованих. Знаємо про проблеми, що турбує людей. І коли ми розповідаємо те, що не відповідає або не підтверджує якісь популістські заяви, виникає певне упереджене ставлення: «Вони пишуть не те, що нам хочеться». Якби це була двостороння адекватна співпраця, де влада давала б коментарі регіональним редакціям, то, я не думаю, що були б проблеми говорити і про хороше, і про погане. Фактично ми всі зацікавлені в тому, щоб релоковані громади робили якомога більше для своїх людей, а жителі могли дізнаватися від нас про це.
«Точка Сходу» заявляє, що пильнує за діяльністю влади та аналізує, зокрема, використання бюджетних коштів. Як ви балансуєте між співпрацею з органами влади та контролем за їхньою роботою? Чи виникають тут конфлікти?
Конфлікти можуть виникати, коли ми надсилаємо запити з абсолютно конкретних і зрозумілих питань, а нам не дають ані письмової відповіді, ані спікера, який міг би надати інформацію. Вважаю, що регіональному медіа абсолютно нормально комунікувати з органами влади, бо нам потрібні їхні коментарі. Ми можемо бути партнерами там, де маємо спільну мету. Але партнерство не створює для чиновників імунітету щодо критики. Якщо є зловживання владою, протиправні дії, то маємо про це говорити.
Що сьогодні означає формувати сучасну Україну? Яку роль «Точка Сходу» може відігравати у формуванні загальнонаціонального порядку денного?
Для мене сучасна Україна не може формуватися без людей із територій, які сьогодні окуповані. Загалом корупція під час війни – мені здається, це те, що потребує нагального вирішення та громадського контролю.
У межах цього питання я хотіла б ще анонсувати форум, який ми проводитимемо 22 жовтня. Його тема – збереження та відновлення людського капіталу в умовах війни. Це дуже для нас важливо, тому що говоритимемо і про людей, які знаходят
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 жовтня 2026
