"Україну знову можуть обговорювати без неї": інтерв'ю Альони Глівко про Трампа, загрози для НАТО та нову "Ялту"
Міжнародна ситуація навколо війни Росії проти України залишається нестабільною, а найближчі місяці можуть визначити подальший розвиток подій. На тлі переговорів Вашингтона та Києва, посилення російської мілітаризації та загострення протистояння між Росією і Заходом особливого значення набувають питання безпеки та майбутньої архітектури Європи.
Водночас Москва продовжує використовувати не лише військові, а й гібридні інструменти впливу, зокрема в Європі та США. Політолог, засновниця та генеральна директорка St. James's Foreign Policy Group Альона Глівко в інтерв'ю 24 Каналу оцінила ризики нових домовленостей щодо України без її участі, можливу мобілізацію в Росії та перспективи російських ударів узимку.
Вона також пояснила, які кроки можуть посилити позиції України та вплинути на здатність Росії продовжувати війну. Найближчий період може стати важливим для формування нового балансу сил і системи безпеки в Європі.
Зеленський і Трамп мають зустрітися в Нью-Йорку під час Генасамблеї ООН після тижнів відновленої американської дипломатичної активності та ухвалення нових санкцій. На що ви дивилися б у цій зустрічі? Які ознаки свідчили б про те, що підхід Вашингтона до завершення війни справді змінюється?
Я думаю, що ця зустріч буде дуже важливою для України загалом. І рамка цьогорічної Генасамблеї ООН пов'язана з морською безпекою та свободою судноплавства. Для Сполучених Штатів, очевидно, найнагальнішим питанням є безпечний прохід через Ормузьку протоку й у Червоному морі, з огляду на нещодавні удари хуситів і ескалацію навколо цього.
Але ми маємо подбати про те, щоб до цієї розмови включили й Чорне море. Як відомо, Україна повністю зупинила свій експорт через чорноморські морські маршрути й тепер використовує альтернативні сухопутні маршрути.
Росія безперервно атакує річкові порти та прикордонні переходи. Тож, на мою думку, це має стати центральною темою переговорів між Трампом і Зеленським.
Ідеться не лише про український експорт. Ідеться про постачання зерна до африканських країн і країн Близького Сходу, а це може спровокувати нову гуманітарну кризу та хвилю міграції до Європи. Тож це дуже складне глобальне питання. Саме морська безпека в Чорному морі, на мою думку, буде одним із ключових пунктів обговорення.
Альона Глівко про загрози Росії для НАТО та України: дивіться відео
По-друге, ми щойно бачили візит до Києва американських емісарів Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера. Потім, за тиждень, вони долучилися до конференції в Києві, щоб обговорити свої зусилля щодо припинення вогню.
На жаль, із цих контактів не вийшло нічого справді проривного, принаймні про це не повідомляли широко.
Одне, що стало очевидним, – американські емісари не до кінця розуміють, наскільки для України принципово не поступатися територіями. У них доволі бізнесовий, прагматичний спосіб мислення.
Зверніть увагу! Дональд Трамп, ймовірно, планує схилити Володимира Зеленського до "енергетичного перемир'я" на зустрічі в ООН. Він вимагає зупинити удари по російських НПЗ через світовий дефіцит і подорожчання дизельного пального. При цьому політик звинувачує Київ в ескалації, повністю ігноруючи регулярні російські атаки на українську інфраструктуру.
Їм, здається, віриться, що все це дуже простий обмін, без розуміння історії війни, історії російської агресії й того, як усе може ескалувати. Адже ми знаємо, що Росія має величезні території, які вона ледь спроможна обслуговувати.
Росія вже погоджувалася на кілька перемир'їв з Україною у 2014 і 2015 роках, а потім знову напала у 2022 році. Тож я відчуваю, що існує прогалина в розумінні масштабу, історії та передумов цієї війни між Україною і Росією. І саме це буде головною перепоною для досягнення будь-якого ефективного припинення вогню.
Водночас я думаю, що переговори триватимуть із президентом Трампом, зокрема в напрямку можливого організування тристоронньої зустрічі між Україною, США і Росією.
Повернути Росію за стіл переговорів було б критично важливо. І, можливо, саме цього намагаються досягти Дональд Трамп і Конгрес США, нарешті ухваливши законопроєкт про санкції проти Росії, який готувався щонайменше півтора року, якщо не довше.
Приємно бачити, що Палата представників теж проголосувала за нього, адже цього разу був серйозний спротив демократів через їхнє небажання надавати президентові Трампу такий великий обсяг виконавчих повноважень, який потенційно дозволяв би запроваджувати тарифи щодо будь-якої країни чи союзника.
Для України це було критично важливо, і я не можу бути вдячнішою американським конгресменам, зокрема тим, із ким я говорила в Києві безпосередньо перед цим ухваленням, – республіканцям і демократам, і особливо Дону Бейкону, який є співавтором законопроєкту.
Вони виконали чудову роботу і досягли результату. Тож я думаю, що всі ці питання обговорюватимуться між Трампом і Зеленським, і ми можемо лише сподіватися, що результати будуть успішними.
Україна щойно здійснила те, що мер Москви назвав найбільшою в історії атакою дронів на російську столицю, при цьому було уражено, зокрема, Московський нафтопереробний завод. Яка стратегічна цінність того, щоб так відкрито переносити війну в саму Москву? Чи можуть такі атаки змінити розрахунки Кремля або російських еліт? Або ж є ризик, що Путін використає це для мобілізації суспільної підтримки та виправдання подальшої ескалації?
Путін може мобілізувати суспільну підтримку і населення на війну будь-коли. Йому не обов'язково для цього потрібні українські удари чи ескалація.
Ми всі знаємо, що Росія фактично є тоталітарною державою, і що б Путін та його оточення не вирішили робити, люди просто підуть за ними. Ми бачили це багато разів.
Росія – не Україна, якщо процитувати одного з наших колишніх президентів. У них просто немає тієї ліберальності й демократії, які фундаментально вкорінені в національному характері України.
Коли ми хотіли за щось боротися, ми виходили на вулиці, і завдяки принаймні двом нашим революціям у новітній історії нам вдалося досягти демократії. У Росії ситуація дещо інша.
Тому, відповідаючи на ваше запитання, я вважаю, що Путін може провести мобілізацію будь-коли. Він чекав завершення виборів, перших парламентських виборів після 2022 року, щоб це зробити. Подивимось, що буде далі, і я думаю, що справа не в українських атаках на нафтопереробні заводи чи іншу інфраструктуру. Йдеться радше про те, що йому потрібно більше військ.
Я думаю, що він буде обережним. Путін не належить до найбільш сміливих людей на Землі, і він однозначно хоче зберегти владу. Тож, на мою думку, мобілізація стане для нього крайнім кроком після того, як вони залучать усіх міжнародних бійців, яких наймають, зокрема північнокорейців.
Уже з'являлися повідомлення, що ми можемо невдовзі побачити північнокорейців на окупованій українській території у значно більшій кількості, ніж повідомлялося раніше, які підтримуватимуть російські війська. Тож подивимось.
Щодо українських ударів, то вони критично важливі. Переносити війну на російську територію потрібно, по-перше, щоб люди зрозуміли: це не якась спеціальна військова операція, і вони більше не можуть просто відвертатися, сподіваючись, що війна їх не зачепить. Кожна нація має нести відповідальність за свої дії.
По-друге, це єдиний спосіб дійсно бити з тилу противника і знищувати логістику, лінії зв'язку та підтримки, щоб завадити Путіну вести цю війну ще жорсткіше. Бо, як ми бачимо, у нас є певний рівень підтримки з боку західних партнерів, але цього не те, чого ми хотіли б. Тож ми мусимо переносити війну до агресора.
Росія щойно провела перші парламентські вибори після початку повномасштабного вторгнення, а Кремль подав їхній результат як підтвердження підтримки воєнного курсу. Чи свідчить це про перетворення Росії на постійно мілітаризовану державу, де війна стає джерелом політичної легітимності? І чи може Кремль використати результат виборів для виправдання нової ескалації або мобілізації?
Абсолютно. Я думаю, що Росія давно стала на шлях перетворення на військову державу. Ми бачили, як вона озброїла історію, звеличила Другу світову війну й фактично повністю привласнила собі перемогу в ній, використовуючи цю наративну та ідеологічну конструкцію як виправдання для нових вторгнень по всьому світу, по всьому регіону, не лише в Україні.
Такий воєнний розпал характерний для Росії. Вони побачили, що це справді працює, і це частина стратегічних комунікацій у час війни. Якщо ви не можете повністю відбілити те, що робите, то вам треба принаймні звеличувати це. Не можна ж вічно не говорити про війну й про втрати у війні.
У момент, коли вони досягають певної межі, а Росія нині вже сягнула півтора мільйона втрат у цій війні, їм доведеться починати звеличувати й робити героїв із тих, хто воював.
Я думаю, це може стати природним наступним кроком, особливо з огляду на те, що Росія готується до довшої війни. На жаль, я очікую, що вона триватиме аж до наступного року, якщо не довше, попри будь-які можливі спроби домовитися про перемир'я.
Щодо мобілізації, як я вже сказала, вони точно чекали, поки вибори завершаться, щоб забезпечити собі переконливу перемогу, і, як ніхто не сумнівався, панівна партія "Єдина Росія" здобула більшість, згідно з останніми повідомленнями з Росії. Я не думаю, що це зміниться. Тож побачимо.
Українська розвідка кілька тижнів поспіль попереджала, що щойно вибори закінчаться, Росія може почати мобілізувати людей. Я думаю, як завжди, вони почнуть із Далекого Сходу, з віддалених сіл, якнайдалі від Москви та Санкт-Петербурга, і подивимося, що з цього вийде, бо ми очікуємо нового рівня ескалації цієї зими.
Ми бачимо зростання кількості саботажів, підпалів та атак на критичну інфраструктуру, які європейські уряди пов'язують із Росією. Що станеться, якщо одна з таких операцій призведе до загибелі десятків людей у країнах НАТО, а докази вкажуть на Росію? Чи може це стати точкою переходу від гібридної війни до прямої військової конфронтації Росії та НАТО?
Ми бачимо, що Росія дуже активно займається такими гібридними атаками щонайменше протягом останніх двох років. Нещодавно, буквально два дні тому, було закрито
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 вересня 2026
