Я був завжди як письменник антиросійським: інтерв’ю з топовим українським письменником Юрієм Андруховичем
Інтерв’ю з топовим українським письменником Юрієм Андруховичем | The PageНещодавно, 10–13 вересня, у Львові пройшли 33-й Міжнародний літературний фестиваль BookForum та книжковий ярмарок. На BookForum приїхали понад 90 видавництв з усієї України. Протягом чотирьох днів відбулося близько 300 подій та тематичних дискусій (зокрема 125 основних програмних заходів у межах 8 кластерів). Фестиваль охопив 30 локацій по всьому місту, а головною точкою традиційно став Львівський палац мистецтв.На фестивалі вдалося поспілкуватися з Юрієм Андруховичем, одним із топових українських письменників, есеїстом, перекладачем та патріархом літературного угруповання «Бу-Ба-Бу», яке ще на початку 90-х років заклало фундамент сучасної української літератури.Юрій Андрухович є автором культових романів «Московіада», «Рекреації», «Дванадцять обручів», «Радіо Ніч» та інших. Лонгселер «Дванадцять обручів» побачив світ уперше ще у 2003 році. Згідно зі статистикою, у серпні 2025 року роман був проданий накладом 18 000. У 2025 році видавництво «Vivat» перевидало роман. Наразі письменник працює над новим романом, з яким аудиторія зможе зустрітися вже у 2027 році на «Книжковому арсеналі».Над чим зараз працюєте? Коли видання побачить світ? І про що ваша наступна книжка?Я думаю, що прем'єра буде на «Книжковому арсеналі» наступного року. Фактично, я цю книжку дописав, але там ще є якісь моменти, які я буду виправляти, змінювати, чого потім читачі вже не зауважать. Принципових змін, напевно, вже не буде. Я ще не маю назви, не можу анонсувати.Ну, і це буде трошки дивний роман, бо він виглядатиме зовні як збірка оповідань. Але одне за одним оповідання витворять таку певну лінію. І це можна буде вважати таким от романом. Тобто я поки що не можу назвати назву, але можу підназву — «Вибране з роману».«Це відбувається в такій країні, де панує певна диктатура, де багато насильства»Цікава назва, яка ні про що не говорить. Але можете натякнути, про що буде роман?Можу, тому що я багато разів про це вже розповідав. Я це пишу, власне, з 2021 року, вже 5 років. Не те що б я щодня над ним сидів тощо, просто я робив перерви. Ну, як пишуть оповідання — десь там прийде якась історія, і сідаєш, і запишеш її. Вперше у мене герой — це дитина, хлопчик, навіть не підліток, ще молодший — десятирічний, одинадцятирічний. І це доволі такий забутий, напівзабутий час. Це той час, коли мені самому було стільки років, скільки цьому героєві. Хоча це, знову ж таки, не автобіографічне. Але це десь умовно рік 1970–71-й.І читач повинен відчути, що це відбувається в такій країні, де панує певна диктатура, де багато насильства, багато знущання над людською гідністю, і цей хлопчик мусить собі якось із цим порадити, мусить собі знайти відповіді на багато запитань. Головне запитання — «Де його тато?».Культовий український письменник Юрій Андрухович, фото: Катруся ГаврилівЯк відомо, ви один із українських письменників, які найкраще продаються.Я не думаю, я про це не знаю. Просто… постійно продаються якісь мої книжки в невеликій кількості. Так, в невеликій. Коли виходить нова, її багато спочатку купують, але...Але ви завжди знаходитесь на слуху і, в принципі, ваші книжки купують. Як вам це вдається взагалі в Україні? Можете поділитись якимись лайфгаками, як заробити на літературі в Україні? Чи це можливо взагалі?Я особисто не до кінця впевнений, що я саме в Україні заробляю літературною... Тобто якщо в сумі все разом із закордонними виданнями, виступами на фестивалях закордонних...Це швидше заробітки не так пов'язані, хоча і з продажем книжок теж, але більшою мірою це гонорари за виступи.«Я не знаю, хто такий пересічний українець»А що недавно було перевидано з ваших попередніх творів? Чому саме це видання ви вирішили перевидавати і яким накладом?Про наклади це з видавцями треба говорити. З моїх романів раніших вийшла «Московіада» у 23-му році і «Дванадцять обручів» минулого року. Про цифри неправильно говорити, тому що видавництва практикують таку лінію, що вони друкують певний наклад — N тисяч примірників. Коли він розійшовся, вони друкують наступний. Тобто це в процесі. Тут неможливо сказати, що видали 50 тисяч і вже розійшлися.А чому саме ці романи вирішили перевидати? Через наклади? Через те, що вони найкраще розійшлися?«Московіаду» вирішили перевидати, бо росія напала війною і знайшли багато актуального. Я погоджуюся з цим.«Дванадцять обручів», бо знайшлися шанувальниці у видавництві «Vivat», які перечитували цей роман і подумали, що його непогано знову видати.А ви можете розказати, чи був би «Дванадцять обручів» цікавий для пересічного українця і чим? Якби це було три слова, то як би ви описали цей роман?Юрій Андрухович на 33-му Міжнародному літературному фестивалі BookForum, фото: Катруся ГаврилівЯ не знаю, хто такий пересічний українець. А мене читають непересічні. Непересічні. У мене є постійні мої читачі, шанувальники, і мої найкращі читачі, безумовно, — українці, а не там, за кордоном. Тобто люди, які найкраще мене розуміють. Але я тверезо дивлюся на ситуацію: вони становлять таку дуже своєрідну меншину суспільства. Але це дуже гарні люди в кожному разі.Ну, тобто, більше все ж таки на інтелектуалів розрахований ваш роман?По-іншому трошки скажу: на людей начитаних, на людей з книжковим бекґраундом.«Я був завжди як письменник антиросійським»А як війна впливає на вашу літературну діяльність та творчість? Чи стали писати більше, менше? І як це впливає на тематику та проблематику ваших текстів?Не прямим чином, тому що я не маю досвіду, участі в бойових діях, скажімо, чи навіть життя як цивільна особа в містах прифронтових.ПідписуйтесяЯ також не маю досвіду ухилянтського, наприклад. Я не втікав через Тису, не перепливав. А це цікавий аспект. Цікавий аспект — роман від імені такої особи.Тобто в мене це зосереджується на тому, що я знову ж повторюю ті мотиви, які завжди у мене були. Я був завжди як письменник антиросійським. Я розумів, що це ворог.Може, не так категорично. Тоді був такий м'який, лагідний час, коли здавалося, що слово «ворог» вживати не потрібно, бо воно таке різке, але нам треба якось від них подалі, геть-геть.І тому це ніби для мене така війна, яка протягом усього життя триває. І якщо я занурююся в глибину своєї родини і так далі, то вони всі, скажімо, до мого прадіда десь, хоча не були мешканцями Російської імперії, а Австро-Угорської, але вони в той чи інший спосіб історично не ставали причетними до цієї довгої-довгої війни росії проти України і проти всього українського. Тому ця війна не змінила нічого суттєвого в мені, бо я з цим і так все життя жив.Вона, можливо, тільки змінила те, що я побачив: як багато людей серед моїх знайомих і друзів вже понесли страшні втрати, що це реальність насправді. Це вбивство людей, тероризм тощо. Я все-таки років ще 20–30 тому думав про те, що це буде такий м'який варіант. Що буде складний, але м'який варіант такого розлучення. Ну, не вийшло.Юрій Андрухович спілкується з шанувальниками, фото: Катруся ГаврилівЯку українську книжку ви порадили б іноземцям прочитати, яка замість будь-якого підручника історії України розповіла б краще про нашу країну?Софія Андруховича «Амадока».А чому?По-перше, це дуже потужна література, сильна, переконлива. І по-друге, це роман, який охопив фактично майже все ХХ століття і до наших днів.Юрій Андрухович, фото: Катруся Гаврилів«Львів не концентрує в собі всієї України. Львів важливий тим, що він регіональний. А Київ концентрує»У ваших деяких романах місто переростає чи не в головного героя. Якби зараз треба було написати портрет України через якесь одне місто, яке б ви обрали? Чому?Немає сумнівів. Київ.Київ? А чому? Чому не Львів?Львів не концентрує в собі всієї України. Львів важливий тим, що він регіональний. А Київ концентрує. Хто такі кияни? Колись у мене був такий знайомий, який казав, що кияни — це одесити, які не доїхали до Москви.Я не погоджуюся (сміється).Ні, з цим тепер не можна погоджуватися. Але просто Київ — це така… Він географічно в центрі країни, на Дніпрі. Дніпро, до речі, теж така ріка, яка симетрію збурює. Він як столиця у собі всі частини України, всі регіони об’єднує. І, насправді, я його дуже люблю. Я так само і Львів люблю, але по-іншому.А за що любите Київ?А Київ я люблю передусім тому, що там найбільше моїх читачів. От у мене найкраща публіка в Києві. Я страшенно люблю там події. Я не проти того, щоб вони будь-де відбувалися.Взагалі, у мене склалося так, що на сьогоднішній день і в довоєнні, і післявоєнні часи у мене залишився один обласний центр в Україні, де я ніколи не спілкувався з публікою — це Миколаїв.До речі, я з Миколаєва. Ви до нас не приїхали. Цієї осені я там буду вперше.О, клас. На «Меридіані», так? Так. І мені всюди подобається, всі ці виступи і заходи залишають таке враження, що ось як добре бути письменником українським, тому що така публіка, яка відгукується. Але Київ дуже особливий, тому що там, на моє відчуття, найбільше розуміння.Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + EnterТегиЕксклюзивКультураКиївРосіяЛьвівThe PageукраїнціМиколаїв
- Останні
- Популярні
Новини по днях
21 вересня 2026
