Панкреонекроз: причини, симптоми, ускладнення та сучасне лікування
Панкреонекроз — це одна з найнебезпечніших патологій в екстреній абдомінальній хірургії. Він є ускладненням гострого панкреатиту, при якому відбувається загибель клітин підшлункової залози. За частотою гострий панкреатит посідає третє місце серед хірургічних захворювань органів черевної порожнини після гострого апендициту та гострого холециститу. Частка деструктивних форм (панкреонекрозу) становить від 13% до 30% усіх випадків гострого панкреатиту. Летальність при цьому коливається від 25% до 80% залежно від обсягу ураження, загального стану пацієнта та наявності супутніх захворювань.
Головними викликами для хірургів залишаються раннє прогнозування панкреонекрозу, профілактика інфікування підшлункової залози, складність швидкої діагностики через різноманітну клінічну картину та вибір оптимальної хірургічної тактики на ранній стадії. Соціальний аспект також важливий: недотримання пацієнтами профілактичних рекомендацій лікаря — одна з найчастіших причин розвитку гострого панкреатиту та панкреонекрозу.
Панкреонекроз — це ускладнення гострого панкреатиту, яке полягає у різному ступені загибелі клітин підшлункової залози та розвитку вираженої клінічної симптоматики. Некроз може бути вогнищевим або поширюватися на всю залозу, а також на навколишні тканини.
Розвиток панкреонекрозу пов’язаний з різними факторами, які призводять до пошкодження тканини підшлункової залози. Найчастіше причиною є поєднання кількох факторів.
Механізм розвитку панкреонекрозу складний і включає кілька послідовних етапів. Розуміння цих процесів допомагає пояснити тяжкість стану та необхідність швидкого лікування.
При значному надходженні етилового спирту та тваринних жирів у травний тракт підшлункова залоза починає працювати у посиленому режимі. Якщо у людини є проблеми з відтоком панкреатичного соку, раптово активуються високоактивні ферменти: фосфоліпаза, трипсин, хімотрипсин, еластаза та інші. Спочатку з пошкоджених клітин виділяється трипсиноген, який перетворюється на трипсин, що активує калікреїн і каллідин. Ці ферменти вивільняють гістамін і серотонін, які активують кров’яні білкові фактори (Хагемана і плазміноген).
Через пошкодження мікроциркуляторного русла підшлункової залози ферменти проникають у загальний кровотік і спричиняють короткочасний судинний спазм, після чого відбувається розширення судин, підвищується проникність їх стінок, плазма крові виходить із судинного русла, розвивається набряк підшлункової залози. На цьому етапі часто виникають внутрішні кровотечі в заочеревинний простір. Уповільнення кровотоку (стаз) призводить до утворення тромбів. Тромбоз судин спричиняє дисметаболічні порушення в клітинах (гіпоксія, ацидоз), у паренхімі підшлункової залози формуються ділянки некрозу. З відмираючих клітин виділяються ліпази, які можуть провокувати некроз не тільки в підшлунковій залозі, а й у сальнику та жировій клітковині заочеревинного простору.
Крім локальних ушкоджень, розвивається загальна інтоксикація через вплив ферментів підшлункової залози на системні судини. Неадекватний тонус судин призводить до розладів кровообігу в інших органах, розвивається клітинна та органна дистрофія, кислотно-лужні та водно-електролітні порушення, сповільнюється синтез білків, порушується обмін вуглеводів і жирів. Без патогенетичної корекції розвивається поліорганна недостатність.
Важливу роль у тяжкості перебігу відіграють інгібітори протеаз — білки крові, які захищають клітини від впливу протеолітичних ферментів. Чим вища концентрація та зв’язувальна здатність цих інгібіторів, тим менш виражений панкреонекроз. Ця функція генетично детермінована, тому клінічна картина панкреатиту настільки різноманітна.
Панкреонекроз класифікують за кількома ознаками: поширеністю, глибиною ураження, характером перебігу, механізмом виникнення, клінічною формою, наявністю ускладнень та тяжкістю.
Панкреонекроз може бути неускладненим або ускладненим (інфекцією, кровотечею, шоком тощо).
Клінічна картина панкреонекрозу різноманітна, але можна виділити вісім характерних проявів.
Локально в області підшлункової залози може пальпуватися інфільтрат (щільне утворення).
Панкреонекроз може призводити до серйозних ускладнень, які значно погіршують прогноз.
Крім того, можливе утворення псевдокіст, які можуть зміщувати сусідні органи, та розвиток цукрового діабету внаслідок втрати ендокринної функції підшлункової залози.
Лікування панкреонекрозу комплексне і залежить від форми, стадії та наявності ускладнень. Воно включає консервативну терапію та хірургічні втручання.
Спрямоване на пригнічення секреції підшлункової залози, знеболення, корекцію водно-електролітних порушень, профілактику інфекцій. Призначають голод, холод на епігастральну ділянку, інфузійну терапію, спазмолітики, інгібітори протеаз, антибіотики.
Показане при інфікованому панкреонекрозі, гнійних ускладненнях, кровотечах, неефективності консервативної терапії. Може включати дренування, некректомію (видалення некротичних тканин), лапаротомію, лапароскопічні втручання. Вибір методу залежить від поширеності процесу та стану пацієнта.
Основа профілактики — своєчасне лікування гострого панкреатиту, відмова від алкоголю, дотримання дієти з обмеженням жирної їжі, лікування жовчнокам’яної хвороби та інших захворювань, що можуть призвести до панкреонекрозу.
Панкреонекроз — грізне ускладнення, яке потребує негайної медичної допомоги. Знання причин і симптомів допоможе вчасно звернутися до лікаря та уникнути тяжких наслідків.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
19 вересня 2026
