Власна справа замість гуманітарки: як сім'я з Бахмута відновлює бізнес у Великобагачанській громаді
Крафтова майстерня, кафе з бахмутськими рецептами та громадська робота — переселенці з окупованого міста не чекають допомоги, а створюють її самі.
Журналісти видання «Східний варіант»відвідали родину Ганни та АндріяЧумаків із Бахмута, які разом із трьома синами переїхали до Великої Багачки після того, як рідне місто опинилося в зоні активних бойових дій.
Як і тисячі інших переселенців, сім'я втратила майже все: домівку, дачу з городом, налагоджений побут. Проте замість того, щоб чекати на підтримку, родина вирішила будувати нове — спираючись на те, що вціліло найголовніше: знання, традиції та характер.
Ідея відкрити майстерню з дерева народилася не випадково. У родині Андрія Чумака чоловіки здавна працювали столярами — це ремесло передавалося від батька до сина протягом кількох поколінь. Коли після релокації стало зрозуміло, що матеріального залишилося обмаль, сім'я вирішила зберегти те, чого не відібрати: вміння і традицію.
Так з'явилася майстерня «Мажа» — крафтове виробництво дерев'яних виробів із лазерним гравіюванням. Цех розмістився у звичайному гаражі, де тепер стоїть верстат для фігурного вирізання, шліфувальне обладнання та фарбувальна зона. Тут виготовляють скриньки, декоративні вироби та сувеніри.
Паралельно з майстернею родина відкрила кафе. Починали в Устивиці — зробили ремонт, придумали меню, зібрали все, що в кого було: хтось привіз техніку, хтось вклав кошти. До меню увійшли страви з особливим значенням: піца з сирними бортиками — за власним бахмутським рецептом, а хачапурі — за рецептом свекрухи сестри Ганни.
На новому місці посадили город — картоплю та інші базові культури. Ділянка менша, ніж 40 соток у Бахмуті, де колись тримали курей і бройлерів.
Ганна відверто говорить про те, через що пройшла сім'я на початку переселення. Коли вперше отримали гуманітарну допомогу — продукти харчування — вона сіла в машину і розплакалась. Не від вдячності, а від болю і безсилля.
Цей досвід змінив її погляди на переселенців загалом. Ще в Бахмуті, коли місто приймало внутрішньо переміщених із Горлівки та Єнакієвого, Ганна щодня бачила, як ті смажили шашлики біля під'їздів — і не розуміла цього. Тепер, ставши переселенкою сама, розуміє:
Пережитий досвід спонукав Ганну до активної громадської позиції. Сьогодні вона очолює раду ВПО Великобагачанської селищної ради, є асоційованою членкинею організації радіопідприємців Полтавщини та членкинею громадської організації «Студія громадських жіночих ініціатив».
На її переконання, система підтримки переселенців потребує переосмислення: замість утримання — умови для самореалізації.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
9 червня 2026
