"Вони такі здивовані були, що торта їм шматочок принесли": великоднє інтерв'ю з передової
Ще минулого року Оксана жила в мирній Польщі, ставши там емігранткою задовго до повномасштабної війни. А сьогодні, за власним напористим бажанням, зустрічає своє перше світле Воскресіння Господнє на передовій.
Вона – штаб-сержантка 3 категорії групи соціального супроводу секції цивільно-військового співробітництва штабу 3 механізованого батальйону військової частини А4007. Працює, так би мовити, для військових у тилу – за 20 км від ЛБЗ:
Я знаходжуся я в районі, визначеному командиром. Де ми саме є – розповідати не можна. Скажімо, у тилу, бо не беру участь в безпосередньому зіткненні з противником – здебільшого моя робота полягає у підтримці поранених військовослужбовців на лікуванні. Також я консультую їх з питань виплат, оформлення документів, статусу ОБД, реабілітації та інших соціальних питань. Їжджу з командою відвідувати поранених у лікарнях, супроводжую військовослужбовців на психологічну реабілітацію та залучаю благодійну допомогу для військовослужбовців і їхніх дітей
Спочатку великої війни Оксана задумувалася над тим, щоб піти в ЗСУ:
Хотіла у 22-му році піти, але не вийшло, бо брат мені не дозволив. Сказав, сиди там собі в тій Польщі і роби, що хочеш: хочеш працюй, хочеш не працюй, додому ні ногою… Десь отаке. Але я пішла іншим шляхом – вивчилася на психолога
Зараз Оксана служить на Запорізькому напрямку у службі супроводу Плече Марка 110 окремої механізованої бригади. І сьогодні вперше зустріла Великдень на передовій, адже в ЗСУ – з листопада 2025-го:
Сьогоднішній Великдень, звісно, дуже відрізняється від домашніх. Але ми все одно перед святом купляли пасочки. Моя мама навіть спекла тортика – й прислала для поранених військових з Великоднем. І я встигла все-таки крашанки покрасити. Діти з Тернопільської школи, 8-й Г-клас, намалювали малюнки, іще ми мали деякі пакунки – і ходили вітали військових. А вдома всі готуються до Пасхи. Тут – важливіше робота… Також сьогодні ми відсилали подарунки багатодітним сім'ям військовослужбовців, які зникли безвісті або загинули
Чи є у вас зараз відчуття світлого свята й передчуття дива?
Так, є, бо це якісь такі моменти надзвичайні… Хоча свята зовсім відрізняються вдома й тут.
Але те, як ми, наприклад, сьогодні відвідували військових в лікарнях – які вони були щасливі, що ми приїхали до них. Це такі почуття, що неймовірно то передати. Так, вони такі щасливі від того. І ось вони мене надихають таким своїм настроєм
Я гадаю, що ми робимо добрі справи – і власне добрі справи мене надихають. І тому для мене сьогодні – то якесь особливе свято. І відчуття дива теж є, звісно. Так мене навчили, я з Західної України – і мене так і бабця вчила, і мама: на свята завжди чекається того дива такого…
Як ви готувались до Великодня?
Ніяк. Ось отримали паски від рідних напередодні. Я вже раніше вам говорила, що мама мені торта спекла – і спекла побільше, щоб я ще пораненим могла роздати
Вони такі здивовані були, що торта їм шматочок принесли. Знаєте, якщо серйозно, то хоча би чуть-чуть, але відчуття свята треба мати. І до церкви я, звісно, сходила, щоб посвятити пасочку.
Щоб ви хотіли в цей день побажати українському народові?
Знаєте, що насамперед хочеться побажати перемоги й миру. Хочеться побажати всім здоров'я, всім відчуття свята того прекрасного… Щоб ми завжди єдналися, були згуртовані, щоб ми пишалися тим словом, що ми українці. Ну, звичайно, найбільше хочеться перемоги й миру.
Хочеться, щоб був спокій – просто спокій. Хай собі рашка йде додому, хай собі там сидять і живуть своє життя, а нам дадуть спокій
На честь свята МЕТА приєднується до побажань військовослужбовиці та пропонує й вам підтримати поранених військових – посилання на монобанку.
Фото: особистий архів Оксани, Служба супроводу 110 ОМБр імені Марка Безручка.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
13 квітня 2026
