Затаскана карта курді: спроба Трампа-Нетаньягу втягнути ще когось у війну проти Ірану
Друга Іранська війна Трампа-Нетаньягу поки що зайшла в глухий кут, у тому числі тому, що виграти її тільки повітряними ударами не вдається. Для наземної операції у Штатів та Ізраїлю немає необхідних сил та засобів у регіоні, їх перекидання вимагатиме часу та величезних витрат, а самі ці операції пов’язані з витратою великих ресурсів, а головне – неминуче призведуть до величезних втрат у вигляді загиблих та поранених. І все це стане «політичним харакірі» для Трампа та Нетаньягу.
Тому неминучим був пошук того, хто погодиться проливати кров «замість білих панів», і цілком очікувано, що в черговий раз згадали про курдів, які мають заслужену славу стійких та жорстких бійців, але американці їх вже не один раз зраджували, причому останній раз – зовсім нещодавно. В результаті, з цього нічого не вийшло, оскільки курди на новий обман не піддалися і вирішили утриматися від того, щоб влазити в чужу для них війну.
На момент написання цього тексту курди заявили про свою відмову брати участь у цій затії, але спроби їх втягнути у війну являли собою досить цікавий сюжет, який варто відтворити за тією інформацією, яка потрапляла у відкриті джерела.
Не курдами єдиними
Крім курдів, у наземну війну проти релігійно-фашизоїдного режиму іранських аятол намагалися втягнути й інших акторів, але ці спроби були ще більш безглуздими та безперспективними. Буквально напередодні написання цього опусу з тріском провалилася спроба Трампа сколотити антиіранську коаліцію з союзників по НАТО та інших розвинених країн, оскільки всі вони відмовилися від участі «не у своїй війні, хід якої вони не контролюють». У подробиці вдаватися не будемо, оскільки вони детально викладені в публікації Інтернет-видання «Економічні Новини» під заголовком «Зайшовши у глухий кут в Ірані, Трамп влаштовує істерики та намагається втягнути у війну якнайбільше країн».
До цього були якісь абсолютно неадекватні спроби втягнути у війну проти Ірану Туреччину та Азербайджан. Думається, саме так можна витлумачити той факт, що в Туреччину кілька разів «випадково» залітали ракети, а в аеропорт Нахічевані, азербайджанського ексклава, не менш «випадково» прилітали безпілотники. Але Ердоган та Алієв на провокації не піддалися.
Вельми своєрідна ситуація склалася з арабськими країнами Затоки, які виявилися втягнутими у війну поза своєю волею. Релігійно-фашизоїдний режим Тегерана спочатку почав завдавати ударів по військових базах США в цих країнах, потім – по інфраструктурі цих країн, а незабаром заблокував рух через Ормузьку протоку, позбавивши ці країни джерела доходів і взагалі існування. Але як би не ставитися до іранського режиму, який, як запевняла розвідка США, жодної небезпеки на той момент не представляв, але саме Ізраїль та Штати розгорнули цю війну, намагаючись змінити владу в момент слабкості, але прорахувалися і запалили весь регіон. Країнам Затоки доводиться нести збитки, а також відбиватися від іранських ракет та дронів.
Думку значної частини мешканців цих країн у своєму зверненні через соцмережі до Трампа висловив впливовий мільярдер з ОАЕ Халаф Ахмад Аль Хабтур, який очолює Дубайську національну страхову компанію, що звинуватив Трампа у втягуванні Близького Сходу у війну з Іраном. «Хто дав вам право втягувати наш регіон у війну з Іраном? І на якій підставі було прийнято це небезпечне рішення? Чи підрахували ви побічні наслідки, перш ніж натиснути на спусковий гачок? І чи подумали ви, що першими постраждають від цієї ескалації саме країни регіону?» – пише Аль Хабтур у своїх соцмережах. Також він задається питанням, чи не вплинув Ізраїль на рішення Вашингтона: «Чи було це виключно вашим рішенням? Або воно стало результатом тиску з боку Нетаньягу та його уряду?» «Ви поставили країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки та інші арабські держави в центр небезпеки, яку вони не обирали. Хто дозволив вам перетворювати наш регіон на поле війни?» – пише Аль Хабтур.
Аль Хабтур зазначив, що країни Близького Сходу внесли мільярди доларів «Раді миру» Трампа. «І ці держави мають право сьогодні запитати: куди пішли ці гроші? Чи фінансуємо ми мирні ініціативи чи війну, яка наражає нас на небезпеку?» – пише бізнесмен. Він нагадує, що Трамп обіцяв не втягуватися у війни і зосередитися тільки на Америці. «Ваше рішення так само загрожує американському народу, якому ви обіцяли мир і процвітання. Сьогодні американці бачать себе втягнутими у війну, що фінансується за рахунок їхніх податків», – заявляє мільярдер.
Пропозиції арабських країн про припинення вогню та мирні переговори відхиляються як Іраном, так і Штатами, пише агентство Reuters. Посередницькі зусилля вживали відразу кілька країн. Оман, який ще до війни виступав майданчиком для переговорів, неодноразово намагався відновити контакт між сторонами, проте США дали зрозуміти, що не зацікавлені в цьому. Аналогічні зусилля Єгипту також були відкинуті.
Два тижні руйнувань, збитків і смертей у країнах Затоки з вини Ірану змінили думку в цих країнах. Як пише Reuters із посиланням на джерела, тепер країни Перської затоки просять США покінчити з режимом в Ірані, який перейшов усі червоні лінії, але самі країни Затоки у війну вступати не поспішають. Зазначається, що держави Перської затоки не просили США воювати з Іраном, але багато хто зараз вимагає, щоб Вашингтон позбавив Іран можливості блокувати транспортну артерію, від якої залежать економіки регіону.
У свою чергу, Трамп домагається участі країн Затоки у війну, щоб зміцнити її міжнародну легітимність, у тому числі в Америці. «Іран перейшов усі червоні лінії у відносинах з країнами регіону. Спочатку ми виступали на підтримку Ірану та проти війни. Але після того, як вони почали бити по нам, вони стали нашими ворогами», — сказав Абдулазіз Сагер із Центру досліджень Перської затоки із Саудівської Аравії.
Ракетно-дронові удари Тегерана по аеро- та морських портах, нафтових та комерційних об’єктах у шести країнах, а також блокування Ормузької протоки, через яку проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти і на якій тримаються економіки регіону, посилили побоювання, що, якщо Іран збереже ударний потенціал або військове виробництво, це дасть йому можливість постійно шантажувати та загрожувати регіону. Джерело в регіоні повідомило, що у лідерів країн Перської затоки склалася однозначна думка: потрібно, щоб Трамп всебічно послабив військовий потенціал Ірану, інакше він і надалі триматиме весь регіон у заручниках.
Разом з тим, лідери країн регіону, як і раніше, бояться спровокувати більш широкий і важкоконтрольований конфлікт. Міністр війни США Хегсет сказав минулого тижня, що партнери Вашингтона в Затоці готові перейти від оборони до активних дій і вже співпрацюють із США у сфері колективної та інтегрованої протиповітряної оборони. Джерела повідомили, що варіант односторонніх військових дій будь-якої з країн не розглядається — лише колективне втручання дозволило б уникнути ударів у відповідь по окремих державах.
Шість членів Ради співробітництва країн Затоки — Бахрейн, Кувейт, Катар, Саудівська Аравія, Оман та ОАЕ — провели поки що одну відеоконференцію на цю тему, а загальноарабський саміт для обговорення скоординованих дій не скликано. Арабські держави Перської затоки стоять перед дилемою, вважає Фаваз Герджес із Лондонської школи економіки: їм доводиться балансувати між безпосередньою загрозою іранських ударів і значно вищим ризиком бути втягнутими у війну під керівництвом США та Ізраїлю.
Їхній вступ у війну мало що додав би до переваги Вашингтона у військовій потужності, але різко збільшив би ризик помсти з боку Ірану. Тому країни Затоки обрали зважену стриманість — захист суверенітету та позначення червоних ліній без втягування у війну, яку вони не починали і яку не контролюють. Зараз Іран фактично вирішує, які судна можуть проходити через Ормузьку протоку, і такий стан справ жодна держава регіону не вважає прийнятним.
Словом, у війну, розв’язану Ізраїлем та Штатами без найменших консультацій із потенційними союзниками війну з Іраном, ніхто втягуватися не має наміру, чого і слід було очікувати.
Трохи про курдів – древній місцевий народ, який постійно обманюють
У регіоні існує ще одна сила, яка теоретично могла б виступити проти режиму тегеранських аятол, причому саме в наземній операції, на яку у всіх інших, включаючи Ізраїль та Штати, немає ні людей, ні сміливості. Про курдів детально йшла мова у давній публікації Інтернет-видання «Економічні Новини» від 2018 року під заголовком «Таємнича історія та туманне майбутнє курдів».
Нагадаємо основні моменти. Курди – народ чисельністю від 40 млн і більше осіб (дані різняться), що належить до європеоїдної раси. Вони розмовляють кількома близькими мовами (діалектами) іранської групи індоєвропейської сім’ї, найбільш поширеними з яких вважаються курманджі (північний) та сорані (центральний та/або південний). Це, мабуть, найбільший за чисельністю народ у світі, який не має власної держави.
Водночас Курдистан як етногеографічне поняття існує здавна, будучи місцем компактного проживання курдів та їхніх предків, починаючи з доісторичних часів до нашої ери. Нарівні з персами, таджиками, пуштунами та іншими переважно іраномовними сусідніми народами, курди є автохтонним населенням цих місць протягом тисяч років, на відміну від арабів та тюрків, які з’явилися в цих місць і взагалі на історичній арені порівняно недавно.
Будучи розділеними різними державами, курди століттями боролися за свої національні права, а тому здавна вважалися відмінними бійцями, причому в них часто жінки воюють нарівні з чоловіками. На початку ХХ століття при розпаді Османської імперії держави Антанти їм навіть обіцяли створення власної курдської держави. Але ця обіцянка виконана не була, і Курдистан опинився розділеним між чотирма державами – Туреччиною, Сирією, Іраком та Іраном.
Курди продовжували свою боротьбу, результатом чого стало формування національного ополчення «пешмерга», що перекладається як «ті, що дивляться в обличчя смерті». Ці національні війська відрізняються високою боєздатністю і часто побудовані за незвичним для армії принципом військової
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 березня 2026
