Мертве місто-привид: як зараз виглядає Чорнобиль і що залишилося від Прип’яті – репортаж 24 Каналу

21.02.2026, 08:07 24tv.ua

У лютому 2026 року 24 Канал поїхав до Чорнобильської зони відчуження – туди, де час зафіксувався на даті, яку Україна пам’ятає без підказок. Уже за два місяці, у квітні 2026 року, буде 40 років від Чорнобильської катастрофи.

Повномасштабна війна затьмарила ту трагедію в новинах і в щоденному страху, але її наслідки нікуди не зникли – радіаційна зона залишається плямою на мапі України, а місто Прип’ять – досі мертве. Водночас природа почуває себе вільно у зоні – наприклад, уздовж доріг можна побачити знаменитих коней Пржевальського. Ця територія нині – нагадування про те, як довго тягнуться наслідки техногенної аварії, і як легко до них додаються наслідки війни – пошкоджені системи, розграбовані лабораторії, зламані інструменти спостереження.

Престур у лютому 2026 року організований ініціативою Kyiv Whale Eco Hubs – це мистецько-науковий проєкт, який робить екологічні процеси видимими й зрозумілими через поєднання публічного мистецтва, даних і освіти. Проєкт є частиною глобальної ініціативи PartArt4OW.

Чорнобильська катастрофа розірвала звичний порядок життя за лічені дні. Прип’ять, місто з 50 тисячами населення, яке будували як нове й зручне, евакуювали – і довгі роки містечко атомників було єдиним мертвим містом на карті України.

Повернутися туди не можна буде ще сотні років. Його живих двійників можна побачити біля інших українських АЕС. Це міста-супутники Нетішин, Вараш, Південноукраїнськ та нині окупований Енергодар. А також міста біля незбудованих атомних станцій: Щолкіне в тимчасово окупованому Криму та Теплодар на Одещині.

Багатоповерхівки Припʼяті / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Прип’ять була новим містом із типовим плануванням, схожим на київські житлові райони. Нові широкі вулиці, девʼятиповерхівки та 16-поверхові висотки, поліклініки, готель, палац культури. Цікаво, що певний час після катастрофи в Припʼяті ще працювали люди, поки там не зруйнувалася система опалення.

Поруч із цим мертвим містом існує інша реальність – Чорнобиль, який частково живе. Тут працюють вчені та співробітники організацій, які забезпечують функціонування зони відчуження, підтримують контроль і виконують рутинну, але критично важливу роботу.

Знак "Рудий ліс" / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Дорога до "мосту смерті", де в ніч катастрофи мешканці міста спостерігали за пожежею на ЧАЕС / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Стела на дорозі до Припʼяті / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Чорнобиль ж сьогодні – це не пустка. Це місто, в якому є чергування, вахти, інструкції, техніка й люди, що відповідають за процеси в зоні. І водночас у Чорнобилі можна побачити різні шари архітектури: і радянську забудову, і старовинні споруди – наприклад, місцеву синагогу. Ця неоднорідність нагадує, що історія міста не почалася в 1986-му і не зводиться лише до трагедії.

Читайте також Було влучання в укриття над 4-м енергоблоком, виникла пожежа: головне про удар Росії по ЧАЕС

Денис Вишневський, керівник наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, говорить про зону як про систему, яка продовжує працювати – попри війну і нові умови.

Денис Вишневський (праворуч) / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Усі функції в зоні працюють – щодо атомної електростанції, управління територією, управління підприємствами, управління заповідними територіями. Ми все це виконуємо просто в нових умовах і, відповідно, адаптуємося до них, – каже завідувач наукового відділу заповідника.

Стела Припʼяті / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

За словами Вишневського, зміни торкаються і символів – частина радянської спадщини зникає, частина переосмислюється через новий контекст: "Стелу Прип’яті українізували торік: додали апостроф до російської назви. Спочатку я приїхав – не побачив напису, і мені стало страшно.

Ще один наслідок – знесли Леніна. Він стояв на центральній площі та з 2014 року його вирішили меморіалізувати. Однак після повернення українських військ після деокупації у 2022-му його знесли".

До теми Загроза радіації в Чорнобилі через "Шахеди": яка ситуація на ЧАЕС, що кажуть експерти та МАГАТЕ

Енергоблоки 1 – 4 ЧАЕС та новий безпечний конфайнмент / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Градирня (охолоджувальна вежа) / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Недобудовані 5-й та 6-й енергоблоки / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

У розмові Вишневський також згадує, що існували непідтверджені плани будівництва АЕС "Чорнобиль-2" на іншому березі Прип’яті – туди мали піти "найкращі кадри" з ЧАЕС.

Сергій Кірєєв – один із ліквідаторів аварії на ЧАЕС, який працює в зоні з 1986 року, нині гендиректор державного спеціалізованого підприємства "Екоцентр". Він описує зону не як закриту територію, а як складну інфраструктуру спостережень – це вода, ґрунти, повітря, об’єкти підвищеної небезпеки, датчики й протоколи реакції.

Новий безпечний конфайнмент. Згори можна побачити "латку", яку встановили після атаки "Шахедом" у лютому 2025 року / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Перш за все – тут здійснюється радіаційно-екологічний моніторинг за всіма складовими: поверхневі води, підземні води, стічні води, ландшафтні полігони, ґрунти, радіаційно небезпечні об’єкти, вміст радіоактивних аерозолів у повітрі, випадіння радіонуклідів з повітря, – розповідає Кірєєв.

Він уточнює, як працює автоматизована система контролю – і чому в надзвичайних ситуаціях важливі хвилини, а не години: "У систему радіаційно-екологічного моніторингу входить автоматизована система радіаційного контролю – АСКРНС. 39 датчиків, розташованих у зоні відчуження. Для кожного датчика виставлені свої контрольні рівні. Кожну годину приходить інформація про потужність дози. Якщо відбувається надзвичайна ситуація, система переходить у режим надзвичайної ситуації – тоді інформація надходить кожні 3 – 5 хвилин".

Синагога у Чорнобилі (не діє) / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

До теми Що буде з ЧАЕС після удару Росії: глава агентства зони відчуження про майбутнє Чорнобиля

За словами Кірєєва, війна вдарила по дослідженнях – відбулося руйнування інфраструктури, яка забезпечувала контроль і дослідження. Окупація залишила після себе пошкоджені приміщення, винесену техніку, зірвані процеси.

Історичні будинки у Чорнобилі / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Окупанти влаштували в офісі "Екоцентру" на вулиці Шкільній свою "комендатуру". У лабораторії було десь 40 комп’ютерів. Вони прив’язані до обладнання: калібрування, бази даних, вимірювальні програми. Вони все це або знищили, або покрали, – ділиться керівник "Екоцентру".

Окремо він називає масштаб потреб для відновлення і формулює головну проблему після того, як частину роботи вже повернули: "Щоб відновити знищене та пошкоджене окупантами, потрібно близько 500 мільйонів гривень. Частково відновлено, але відмотати неможливо".

На вході до "Екоцентру" / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

У лабораторії "Екоцентру" / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Тема війни повертається і в розмові з Вишневським, коли мова заходить про ризики для зони відчуження. Його відповідь звучить без драматизації – як фіксація реальності.

Ми живемо в стані війни. "Шахеди" літають. На будь-якій ділянці, особливо біля російсько-українського або білорусько-українського кордону, може спалахнути в будь-який момент. Бойові дії, інтенсивні ракетні атаки – все це може бути, – наголошує Вишневський.

Рештки СРСР у Чорнобилі / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Сорок років – це проміжок, на якому стає помітно, що катастрофи не закінчуються датами в календарі. Вони лишаються в регламентах, у системах спостереження, у вахтах і в порожніх містах. А війна додає до цього ще один шар – фізичні втрати, які вже не відновиш простим поверненням до стану "як було".

Читати повністю…