На щиті: життєвий шлях захисника України Олега Білоногого
Україна прощається з людиною рідкісної долі та сталевої витримки. У бою за нашу свободу загинув Білоногий Олег Петрович, доброволець Третьої Окремої Штурмової бригади. Його життя було справжнім «шляхом воїна» — від складного дитинства у стінах дитячого будинку до визнаного Майстра бойових мистецтв, успішного підприємця та мужнього Героя.
Карате було не просто захопленням Олега — це було його життям. Понад 30 років він наполегливо йшов цим шляхом, гартуючи тіло та дух. Він був засновником і керівником Клубу окінавського традиційного карате «ОНАМІ», а також офіційним представником окінавських асоціацій КІОКАЙ та ОКІКУКАЙ в Україні. Його поважали як сенсея, що виховував не просто бійців, а сильних духом людей.
Особистий шлях Олега до сімейного щастя був непростим. Попри те, що в минулому йому не вдавалося побудувати довгих відносин, він мав трьох дітей, які завжди були частиною його життя.
Проте справжню гавань він знайшов 11 років тому, зустрівши свою кохану дружину Оксану. Останні 11 років вони прожили в абсолютній єдності та любові. Олег щиро прийняв і виховував двох дітей Оксани, ставши для них справжнім батьком. Сьогодні вся сім’я — перебуває в глибокій скорботі. Вони втратили свою головну підтримку, свою скелю.
Окремим розділом його професійного життя була електронна комерція. Олег Петрович був визнаним експертом і вчителем у сфері eBay та Amazon. Він володів унікальним талантом — перетворювати складні бізнес-процеси на зрозумілі алгоритми. Його менторство допомогло сотням українців знайти фінансову незалежність.
Олег Петрович поєднував у собі неймовірні грані:
Військова історія Олега Петровича почалася не з повістки, а з внутрішнього іспиту на гідність. Переживши окупацію на Київщині та побачивши на власні очі, що ворог зробив з його рідним домом і землею, він не зміг залишатися цивільним. Людина, яка 30 років вивчала філософію бойових мистецтв, знала: настав час застосувати силу духу для захисту Батьківщини.
Олег пішов до війська не як професійний солдат за фахом, а як Воїни за духом. Його побратими згадують, що навіть на фронті він залишався вчителем — спокійним, розважливим, із тим самим внутрішнім стрижнем, який він гартував десятиліттями в додзьо та в молитвах.
Обставини загибелі:
Він загинув у бою 24 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Луганському напрямку. Олег Петрович зустрів свій останній час так, як і жив — зі зброєю в руках, прикриваючи собою майбутнє своєї родини та країни. Його загибель стала непоправною втратою для підрозділу, де його поважали за мудрість та неймовірну витримку.
Сьогодні родина та близькі просять нас про найважливішу справу — вшанувати пам’ять Героя офіційно. Потрібно зібрати 25 000 підписів, щоб Олегу Петровичу було присвоєно звання Героя України (посмертно).
Будь ласка, перейдіть за посиланням та підпишіть петицію:
https://petition.president.gov.ua/petition/258802
Ваш голос — це вдячність за його відданість, за наш захист та за світлу пам’ять Майстра, який до останнього подиху тримав свій стрій.
Вічна пам’ять Герою! Спочивай з миром.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
13 лютого 2026
