“Мирний план Трампа” – шлях до миру чи капітуляції: думки та експертний погляд військових
На тлі всесвітньої істерії навколо так званого мирного плану Дональда Трампа, який він мріє підписати у День подяки, тобто вже сьогодні, 27 листопада, журналісти “Бессарабії INFORM” зібрали кілька думок військовослужбовців з нашого регіону, що стоять на захисті України, а також отримали експертний коментар від речника Української добровольчої армії Сергія Братчука. Впевнені, що саме погляд тих, хто виборює Незалежність України, ризикуючи власним життям, вартий уваги та підтримки суспільства. Тож: чим саме виглядають для захисників 28 пунктів мирної угоди американського лідера – шляхом до миру чи капітуляції нашого народу, – а також чи може Україна йти на будь-які поступки заради припинення бойових дій, далі у матеріалі.
______________________________________________________________________________________Варто нагадати, що початковий мирний план Трампа з’явився у ЗМІ 20–21 листопада 2025 року. Розроблений за участі росії, він пропонував низку суттєвих поступок з боку України в обмін на гарантії безпеки, економічну допомогу та політичні домовленості. Зокрема фактичне визнання контролю рф над Кримом, а також над окупованими територіями Донецької та Луганської областей; виведення українських військ із тих частин Донбасу, які контролює Київ, з перетворенням їх у зони «демілітаризації»; «замороження» лінії фронту на Херсонщині та Запоріжжі — тобто фактичне визнання зупинених на момент підписання ліній як нових «статус-кво»; обмеження чисельності Збройних сил України до 600 000 військових та відмову від вступу до НАТО, за умови, що Україна отримає зовнішні гарантії безпеки; надання Україні гарантій безпеки від США; економічне й гуманітарне відновлення, обмін полоненими, повернення захоплених цивільних, а також політичні гарантії.
Багато політологів, українських і західних політиків оцінили цей документ як надто схильний до нападника – росії. Міністерство оборони України та союзники наголосили, що капітулянтські умови підривають українську безпеку й суверенітет.
Після цього до обговорення долучили Україну. Текст плану був переглянутий до 19 пунктів. Проте, які саме було виключено або змінено, наразі не уточнено.
Станом на зараз документ не підписаний ні Україною, ні росією. Своєю чергою, агресори не дають жодних офіційних гарантій, що прийме навіть початкову версію, а тим більше – відредаговану за участю України.______________________________________________________________________________________
Минулих вихідих “БІ” проводила власне онлайн-опитування стосовно того, чи згодні жителі Бессарабії прийняти початкові умови Трампа заради припинення бойових дій. На офіційному телеграм-каналі ми запропонували підписникам три варіанти відповіді:
На момент підбиття підсумків у голосуванні взяли участь 463 людини, думка яких розділилася: 39% проголосували за перший варіант; 38% – за другий; 30% – за третій. Загалом 68% відкинули пропозицію американського лідера.
Варто зазначити, що ми з повагою та розумінням ставимося до бажання та необхідності наших військових залишатися анонімними та у даному матеріалі вказуємо імена лише тих, хто дав на це дозвіл.
Перед тим, як ознайомити вас з відповідями, публікуємо звернення та перелік запитань, які ми надіслали нашим співрозмовникам.
Будь-який “мирний план”, який передбачає:
• втрату Україною територій,• відмову від суверенного контролю над своїми кордонами,• заморожування конфлікту за моделлю, що дає Росії час відновити сили, — є для мене абсолютно недопустимим.
Фактично це була б капітуляція. Мир, який легітимізує агресію, — не є миром. Це лише пауза перед новою, ще більшою хвилею війни.
Реалістичні компроміси можуть стосуватися:
• форматів переговорів,• міжнародних гарантій,• часових рамок виконання домовленостей.
Але вони не можуть стосуватися:
• статусу територій,• суверенітету,• обмеження обороноздатності чи чисельності ЗСУ,• відмови від перспективи вступу до міжнародних союзів.
Україна неодноразово демонструвала готовність до дипломатії — але не ціною власного існування.
Для запобігання повторній агресії необхідні:
1. Гарантована обороноздатність України:
• стабільний доступ до сучасного озброєння,• розвиток БПЛА , засобів РЕБ, повітряних сил та ракетної програми,• посилення ППО (на кшталт купола Держави).
2. Жорсткі міжнародні безпекові гарантії — бажано шлях через НАТО або еквівалентний, але реально працюючий механізм.
3. Автоматичні санкції проти рф у разі порушення будь-яких мирних домовленостей — без можливості обходу.
4. Воєнно-правова відповідальність росії:
• репарації,• міжнародно визнаний статус держави-агресора,• механізми контролю за виконанням зобов’язань.
США мають найбільший у світі вплив на хід цієї війни. Але:
• Америка може тиснути на росію та не здатна змусити кремль відмовитися від імперських амбіцій;• рішення про завершення війни ухвалює саме москва — і вона зробить це лише тоді, коли зрозуміє, що війна безперспективна;
• США можуть створити такі умови — військові, економічні та політичні — за яких росія буде змушена сісти за стіл переговорів на умовах, прийнятних для України.
Отже, вплив США може стати вирішальним фактором, але не є гарантією.
Гарантія — це поєднання міжнародного тиску, української стійкості та нашої спроможності захищатися.
Найбільшою червоною лінією для мене є те, що США готові співпрацювати с агресором, якщо один із гарантів має такі наміри, я розумію тоді, чому вони так тиснуть на Україну.
Насправді важко сказати, бо є люди, які дуже багато втратили у цій війні, і для них немає ніяких компромісів. Але є один, який, на мою думку, нам підходить, – це скорочення армії, все інше нам нічого хорошого не дає.
Щоб буферна зона була на території росії, у кордонах, признаних у світі. Скорочення витрат на озброєння під контролем сторонніх країн.
Особисто я не вірю в те, що війна закінчиться через те, що США тисне, бо в них дуже складна система, і слова Трампа не є вирішальними, народ США не підтримує такий фінал війни для України. Та і, якщо пригадати, Трамп не одноразово хитався зі сторони в сторону, то з путіним обіймався, то сам його критикував та погрожував, то Зеленського критикував, а потім навпаки давав допомогу…
Для мене увесь план – це повний абсурд, який рівнозначний добровільній капітуляції України.
Будь-які угоди з російською федерацією не мають жодних гарантій. Історія, досвід та мільйони українських загиблих мирних людей — прямий доказ тому, що москва не виконує домовленостей і використовує “перемир’я” лише для підготовки нових ударів.
Це не план. Це — зрада. Це — приготування до нової, ще страшнішої війни, де Україна має стати розмінною монетою.
Я переконана: жоден “план”, який передбачає здачу хоча б одного українського міста, — не є миром. Компромісу у цьому питанні точно не має бути. Це — легалізація геноциду, заохочення агресора і пряма дорога до повного знищення нашої держави.
Якщо після усіх злочинів держава-злочинець не покарана, виникає логічне питання: для чого існує міжнародне право?
Покарання росії — не лише справедливість, а й гарантія майбутнього.
Світ повинен отримати чіткий сигнал: жодна країна не має права викрадати дітей. Жодна держава не може безкарно вбивати цивільних. Жоден агресор не уникне трибуналу. Інакше завтра такі самі злочини повторяться в Грузії, країнах Балтії, Молдові, Польщі — будь-де.
Америка — не моноліт. Це різні центри впливу, партії, інституції, бізнес, ЗМІ, виборці. Тому «Америка не зацікавлена» — занадто узагальнено. США діють повільно не через страх, а через складну систему ухвалення рішень. Іноді ця система рятує їх від дурних рішень, іноді — затримує важливу допомогу союзникам. Це викликає роздратування, коли твоїм людям потрібні снаряди зараз, а не після дебатів у Конгресі. І це путін дуже добре знає. Він сподівався, що: Європа розсвариться, Америка втомиться, Україна зламається. Але він помилився у третьому пункті — найбільш критичному.
Україна — єдина країна, яка реально може завершити цю війну. Не США. Не ЄС. Не НАТО. Тільки ми. Чим більше часу проходить, тим більше світ розуміє одну просту річ: якщо Україна вистоїть — світ безпечний; якщо впаде — війна прийде до них. Це вже не питання моралі. Це питання виживання Заходу як цивілізації.
Я вважаю, що всі території повинні бути повернені однозначно. Колись нас прийняли як незалежну державу зі своїми кордонами. Ми нікого не завойовували, щоб мати якісь спірні території, тому ми не повинні нічого віддавати. Заморожувати конфлікт – це безглуздо.
З країною-агресоркою не може бути ніяких домовленостей та компромісів. Обіцянки та слова росії побудовані на брехні та маніпуляції, їм не можна вірити. За два роки вони відновлять свої сили, візьмуть зброю у Кореї, Китая чи Індії, Ірану і закінчать свою справу зі знищення нашої держави. Ми не потрібні їм як народ, їм не потрібні наша мова та традиції, їм необхідні наші земельні ресурси. Донбас – найбільша територія, де зосереджено найбільше ресурсів. Ми навіть їм як раби не потрібні. У випадку, якщо вони нас захоплять, то переодягнуть у свою військову форму та відправлять на Польщу. Вони не зупиняться. Росія нам ніколи не вибачить, що ми дали їй по пиці, і добре дали.
Недопущення повернення росії з війною після зупинення бойових дій:
Я вважаю, що Україні необхідно ставати ядерною державою. Як виявилося, саме це працює. Ми – мирний народ, працелюбний, і нам не треба ядерна зброя. Але, коли ми відмовились від неї, я вважаю, що допустилися великої помилки. Це стримувало від нападу.
Америка може вплинути на закінчення війни, але ніяк не Трамп. США – як демократична країна може вплинути на росію, вимагати репарації. США повинні показати всьому світу, що нападати не можна. США та Великобританія – наші діючі гаранти, які мають демократичні закони. Я вважаю, що ці дві країни мають направити своїх військових на кордони України та росії і стримувати агресора.
«Червоні лінії» в усьому. Всі пункти так званого мирного плану містять елементи, які прямо відповідають російським вимогам: фіксація окупації, обмеження української армії, нейтралітет без інших реальних гарантій безпеки, заборона на розвиток оборонних с
- Останні
- Популярні
Новини по днях
28 листопада 2025
