Як спорт повертає ветеранів до життя: історії й плани Рівного
Спорт для ветеранів у Рівному вже давно вийшов за межі ініціатив кількох ентузіастів — сьогодні це сформований рух, який об’єднує десятки захисників. Команда «Неможливого не буває» починала з чотирьох ветеранів, що несміливо підіймали перші гирі, а тепер має міжнародні перемоги, нових спортсменів і підтримку міста.
У Рівному зростає кількість напрямів адаптивного спорту: поруч із гирями — баскетбол на візках, волейбол сидячи, веслування, стрільба з лука. Місто готує інклюзивну станцію водних видів спорту, планує окрему тренувальну залу для ветеранів і залучає тренерів, які самі пройшли війну.
Та медалі – не кінцева мета. Найважливіше – допомогти людині вийти зі стану, в який занурює травма, повернути віру в себе й відчути підтримку громади. Про шлях, який проходять ветерани, і про те, як спорт стає точкою опори, говоримо з Олександром Гребенюком, начальником управління молоді та спорту Рівненської міської ради.
– Пане Олександре, питання адаптації ветеранів через спорт – це не лише сьогодення, а й майбутнє. Чим далі, тим більше захисників повертатимуться. Як місто планує розвивати цей напрям?
– Наразі ветеранським напрямом у нас займається здебільшого департамент соціального захисту та ветеранської політики, у складі якого є управління ветеранської політики. Та робота з ветеранами – це і наше першочергове завдання.
Зараз планується створити новий Ветеранський простір на майдані Незалежності, де раніше був книжковий магазин. Туди має переїхати управління ветеранської політики, щоб бути в центрі міста – і зручно, і доступно.
Паралельно маємо намір реорганізувати наш комунальний заклад «Спорт для всіх». Планується введення туди відділу адаптивних видів спорту, де працюватимуть, зокрема, ветерани – тренери з адаптивних видів спорту, які розвиватимуть саме спортивну складову для ветеранів.
Як показує практика, є два великі напрями, які максимально користуються популярністю – це спорт та мистецькі проєкти. Арттерапія, виїзди, екскурсії – все це відгукується ветеранам. Роботи в нас дуже багато, і ветеранів стає все більше. Їм потрібно показати, що вони потрібні громаді й що громада готова допомагати та сприяти їхній соціальній адаптації, реабілітації всіма засобами.
– Якщо говорити про спорт – є якісь конкретні плани?
– Звісно. Ми створили програму підтримки спорту, де окремо прописаний напрям ветеранського спорту.
І важливо, що ця програма вже працює на практиці: ще немає року, як місто підтримало ветеранську спортивну команду «Неможливого не буває». Вони працюють у багатьох напрямах. Основний – стронгмен. Також є легка атлетика та адаптивні ігрові види спорту.
Нещодавно в нас відбувся матч з баскетболу на візках. Є команда з волейболу сидячи. «Верес» дуже активно підтримує команду з адаптивного футболу. Зараз хочемо більше звернути увагу на стрільбу з лука – вона дуже цікавить хлопців. Цей напрям їм подобається.
– Які ще види спорту можна адаптувати для ветеранів?
– Практично кожен вид спорту сьогодні можна адаптувати під потреби ветеранів. Уже є бойові мистецтва. Зараз мова йде про бокс, є фехтування. Практично всі види спорту, які працюють на базі «Інваспорту», можуть бути і для ветеранів.
Є настільний теніс – багато наших ветеранів уже придбали собі ракетки. Є великий теніс. Набирають обертів такі ще не дуже популярні види, як піклбол.
Легка атлетика – є хлопці, які почали професійно працювати у штовханні ядра, метанні списа, молота, гирьовий спорт. Дуже багато видів спорту – головне, щоб була зацікавленість ветеранів.
– Плавання, напевно, – це дуже обмежена можливість через кількість басейнів?– На жаль, так. Ми маємо дуже багато спортсменів, а вільної води дуже мало. У спортсменів тренування двічі на день: одне – близько п’ятої-шостої ранку, друге вже після школи у другій половині дня. Але щодня з 11:00 до 13:00 ветерани мають можливість займатися в басейні.
Зараз це ДЮСШ №2, але вона закриватиметься на реконструкцію, тому ми переведемо їх у ДЮСШ №3. Там спеціально створені групи, з ними працює тренер.
Ще треба знайти приміщення. Планується створення спортивної зали саме для ветеранів на базі стадіону «Авангард».
Також уже почали перемовини щодо будівництва інклюзивної станції водних видів спорту. У нас є хлопці на візках, які плавають на байдарках. Для них теж потрібне місце для занять.
– Це буде в Рівному?– Так. На минулій сесії нам виділили земельну ділянку площею 15 соток. Зараз виготовляємо проєкт, який наступного року хочемо реалізувати. Подібна станція є і в Дубно, і в Рівному, але вона не міська – це фізкультурно-спортивне товариство, і місто не може вкладати туди свої кошти. Тому ми порахували, що простіше і дешевше збудувати невеличку міську станцію для човнів і одразу інклюзивну, ніж адаптовувати щось старе.
– Як ви залучаєте ветеранів? Як вони дізнаються про можливості?– Виключно особисті контакти, заходи, куди ми їх залучаємо. Менше року тому команда «Неможливого не буває» – це було чотири ветерани. Зараз їх уже більше 20.
Протягом року в нас проходить чотири фестивалі з адаптивних видів спорту. Зараз ветеранські команди йдуть на зимові канікули – в них буде дещо менше тренувального навантаження, але більша соціальна складова. Вони проводитимуть відкриті тренування, куди залучатимемо ветеранів, щоб побачили, спробували.
Також медіа. На одному з рівненських телеканалів виходить програма з нашими спортсменами-ветеранами, де вони розповідають про свій бойовий шлях, ситуацію після поранення, як вони прийшли в спорт і що для них спорт. Дуже багато різнопланових векторів, які ми на зиму запланували.
– Ветеранський спорт фінансуватиметься з міського бюджету?– Так, це за підтримки міського бюджету, але міський бюджет усе це не покриє. Ми шукаємо партнерів. Буде фінансування з міського бюджету, але нам потрібні партнери.
Наприклад, баскетболістів підтримує Федерація баскетболу, плюс вони знайшли партнерів у Німеччині, які надали візки. Стронгмен стрімко розвивається також у партнерстві з Василем Вірастюком і Федерацією стронгмену України.
Постійно шукаємо партнерів. Уже є перемовини з компанією «Інтер-Атлетика», яка займається спортивним обладнанням – у них велика серія адаптивного обладнання. За ініціативи Віктора Володимировича Щакирзяна плануємо разом із ними почати будувати в різних районах міста майданчики для тренувань під відкритим небом. Так само спортивну залу намагатимемося обладнати устаткуванням з інклюзивною складовою.
– Ви плануєте набирати тренерів?– У КЗ «Спорт для всіх» плануємо створення відділу ветеранського спорту, де працюватимуть хлопці-ветерани, які активно популяризують ветеранський спорт. Також намагатимемося залучити тренерів із досвідом роботи з адаптивними видами спорту та інклюзивними спортсменами.
Спортсмени, які завершили кар’єру і зараз ведуть тренерську діяльність, долучаються. Головний принцип – або ти у війську, або для війська. Ветерани – це теж для війська. Ми не можемо оминути їх увагою. Хлопці залишили там здоров’я за наш спокій, тому ми маємо максимально віддати їм належне.
– У нас місто невелике, але є ветерани, яким тяжко добиратися на тренування. Чи є допомога в цьому? Чи «Інваспорт» якось допомагає?– Так. «Інваспорт», хоч і комунальний заклад обласного підпорядкування, але в нас плідна співпраця. Зараз на базі центру «Крок» має запрацювати додатковий автомобіль, який допомагатиме хлопцям добиратися – він буде адаптований для перевезення людей на колісних кріслах. Його використовуватимуть як для людей з інвалідністю, так і для ветеранів-спортсменів.
Зараз велика проблема – це спортивна зала. Я думаю, що протягом наступного року ми зможемо, маючи партнерські домовленості, запустити її хоча б до кінця літа.
– А як щодо спортивного комплексу на Макарова, який не добудований? Там теж можна було б багато чого зробити…– Цей комплекс перебуває на балансі обласної ради й фінансується з державного бюджету. Для завершення першої черги потрібні колосальні кошти, які навряд чи виділять до кінця війни. Тому наразі місто не може вирішити це питання. Але так, цей спортивний комплекс став би чудовою можливістю і для ветеранів.
– Назвіть один вид спорту, який недооцінюють ветерани, але він дає швидкий ефект?– Його якраз і дооцінюють. Найбільший ефект дає плавання. Найкращі результати мають хлопці, які проходять реабілітацію через воду.А якщо говорити про спортивні результати взагалі – будь-який вид спорту їх дає. Результат – це досвід, помножений на кількість повторень і тренувань. Чим більше працюєш – тим більше отримуєш.Маємо приклад: хлопці, які менше року тому почали займатися стронгменом, уже троє стали кандидатами в майстри спорту. Вони виступають і в жимі лежачи, і в триборстві, і, змагаючись у ветеранських дисциплінах, показують високі результати вже й у професійному спорті.
– Один показник, за яким оцінюєте успіх 2025 року?– Якщо говорити про наших ветеранів-спортсменів – це, мабуть, кількість медалей, які вони завоювали в Мадриді на змаганнях зі стронгмену. Ми взяли перше командне місце, і хлопці виступили дуже гідно.
– Одна бюрократична перепона, яку б Ви скасували завтра?– Таких пунктів було б багато. Маємо надмірну паперову роботу. Вона не стосується місцевого самоврядування – це вимоги з Києва. Щоб зробити навіть невеликий крок, потрібно написати купу документів. Але, попри це, результат вартий зусиль.
А найбільший виклик – це заробітні плати. Тренер у комунальному закладі «Спорт для всіх», у тому числі ветеран, у середньому отримуватиме близько 10 тисяч гривень. На таку зарплату треба шукати людей, які працюватимуть не за гроші, а за ідею. Це стосується і молоді: держава залучає її до публічної служби з зарплатою близько 10 тисяч гривень.
– Яким бачите ветеранський спорт у Рівному через п’ять років? Що для цього потрібно вже зараз – ресурси, партнери, ідеї?– У першу чергу потрібні бази, де тренуватися. Ми маємо доволі проблематичну ситуацію зі спортивними об’єктами. У нас немає хорошої спортивної зали, де можна займатися ігровими видами спорту.
Палацом спорту фактично є ДЮСШ №4, в якій, крім того, що грають професійні команди – баскетбол, футзал, волейбол, гандбол
- Останні
- Популярні
Новини по днях
8 листопада 2025
