Близький Схід перетворюється на перспективне джерело живої сили для російських загарбників
Інформація про те, що у військових діях в Україні з обох сторін беруть участь представники багатьох країн, давно не є новиною. У перші місяці після початку повномасштабного вторгнення Україна сформувала Іноземний легіон для залучення добровольців з-за кордону.Тоді українська сторона заявляла про 20 тис. добровольців з 52 країн, включаючи Польщу, Нідерланди, Швецію, Данію, Велику Британію, Латвію, Литву та інші. Росія, у свою чергу, спочатку залучала до служби мігрантів з країн Центральної Азії. У 2024 році гучною новиною стало відправлення до України військовослужбовців з КНДР — їх чисельність оцінюється в 10−12 тис. осіб. Восени 2025 року з'явилася інформація про масову участь у війні на боці Росії громадян Куби: Держдепартамент США говорить про 1−5 тис. осіб.Гавана не заперечує факту присутності своїх громадян у зоні бойових дій, але підкреслює, що це добровольці, про яких влада має лише обмежену інформацію. Неодноразово обговорювалася і участь непальців. У 2024 році телеканал CNN повідомляв про можливе відправлення на український фронт до 15 тис. громадян Непалу. Втім, дані влади Непалу, яка намагається обмежити можливість своїх громадян воювати в цій війні, значно скромніші: «не менше 200 осіб».Читайте також: Напад росії на Україну може підірвати ситуацію в Центральній АзіїБлизький Схід відігравав у цій війні скоріше другорядну роль з точки зору прямої військової участі. Перші фахівці з регіону з'явилися в російській армії ще в 2022 році — це були іранські інструктори, які навчали російських колег використовувати ударні дрони, що поставлялися Тегераном. Однак йшлося про невелику кількість фахівців, які, ймовірно, не брали безпосередньої участі в бойових діях.Окремі бійці з Близького Сходу, безумовно, потрапляли на фронт — це підтверджується даними про втрати серед неросійських громадян у складі ЗС РФ, зібраними з відкритих джерел. Однак і тут Близький Схід не виглядає важливим елементом, помітно поступаючись за масштабами участі у війні таким країнам, як Таджикистан і Непал.Перші сигнали про те, що Близький Схід може стати більш значущим джерелом рекрутингу бійців, з'явилися в кінці 2024 року, коли стало відомо про відправку декількох сотень бійців з Ємену. Йшлося про домовленості Москви з повстанцями-хуситами, які де-факто контролюють значну частину країни. Однак ця акція, мабуть, мала разовий характер — регулярних поставок бійців з Ємену в Україну не було.У другій половині 2025 року російська сторона помітно активізувала зусилля щодо залучення військовослужбовців з регіону. Повідомлення про активний рекрутинг на Близькому Сході та особисті історії вихідців з регіону, які вступили до лав ЗС РФ, стали все частіше з'являтися у світовій пресі.Механізм вербування у всіх випадках однаковий: жителів бідних країн приваблюють високою зарплатою в $ 2000-3500 доларів — сумою, яка для регіону із середньою зарплатою близько $ 300 виглядає астрономічною. Крім того, оплачують переліт і обіцяють російське громадянство за підписання контракту. Факт участі у війні проти України не приховують, але в більшості випадків запевняють, що новобранець буде займатися допоміжною роботою — наприклад, кухарем або водієм. На практиці ж майже всі прибулі опиняються на передовій.Оцінки масштабів рекрутингу з'являються рідко: розслідування зазвичай обмежуються описом механізму вербування та особистими історіями. Проте Politico з посиланням на джерела повідомляє про різке зростання набору на Близькому Сході: якщо за 2023−2024 рр. сумарно з регіону було завербовано 394 особи, то тільки за першу половину 2025 року — вже 651. Інші джерела називають значно більші цифри.Los Angeles Times пише про 2 тис. бійців тільки з Іраку і кілька тисяч з Єгипту, Алжиру, Ємену та Йорданії. Ймовірно, реальна цифра знаходиться десь посередині: Politico спирається на достовірно підтверджені випадки, а Los Angeles Times наводить загальну оцінку без вказівки джерел.Читайте також: Як відправка мігрантів на війну позначиться на відносинах РФ із Центральною АзієюПерспективний регіонЯкщо розглядати вербування на Близькому Сході в більш широкому контексті, цей напрямок поки що не виглядає ключовим для Москви. Навіть верхня оцінка — кілька тисяч новобранців — не виглядає значною на тлі загальних потреб у живій силі для бойових дій в Україні. Проте майже всі джерела відзначають наростання масштабів і все більш активні зусилля в цьому напрямку.Регіон виглядає цілком підходящим місцем для розвитку відповідних практик. Переважно бідний і постійно воюючий Близький Схід має значну кількість людей з бойовим досвідом. Нескінченні конфлікти, в яких різні фракції то перемагають, то зазнають поразки, сформували помітний прошарок бійців, яким байдуже, за що і проти кого боротися. Фактором на користь набору служить і арабська мова, поширена в більшості країн регіону. Це потенційно спрощує формування змішаних з'єднань з представників різних держав: незважаючи на відмінності в діалектах, класична арабська зрозуміла практично всім.Що стосується оплати, російські зарплати військовим виглядають астрономічними не тільки в порівнянні зі звичайними професіями на Близькому Сході, але і на місцевому ринку найманців. Так, бойовики іранських проксі в Сирії отримували $ 400−700 на місяць. В основному це були афганці, іракці або ліванці, завербовані Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) для боїв на сирійській території. Найвищі «гонорари» були у бійців ліванської «Хезболли» — близько $ 1300, а місцеві сирійські рекрути отримували мінімум — близько $ 200.Трохи більше платила Саудівська Аравія, яка вербувала суданських добровольців для війни проти єменських хуситів у другій половині 2010-х років. Арабські ЗМІ повідомляли про $800 на місяць і схожих з російськими методах вербування: рекрутери обіцяли, що людина поїде працювати армійським кухарем, але місяць і схожих з російськими методах вербування: рекрутери обіцяли, що людина поїде працювати армійським кухарем, але в результаті її відправляли на фронт. Правда, після шести місяців на війні в Ємені доброволець із Судану міг отримати разову виплату в $ 10 000 тис. (близько $ 1667 за кожен місяць).Примітно, що російська сторона робить ставку саме на індивідуальне вербування добровольців з різних країн через Telegram і WhatsApp. Тобто про нові домовленості на рівні держав або навіть окремих угруповань, як це було з хуситами, поки що не йдеться. Мабуть, навіть авторитарні лідери Близького Сходу вважають відправку громадян воювати за чужі інтереси занадто серйозним ударом по власній легітимності.Як пише The Insider, з російського боку задіяний добре налагоджений механізм всередині держапарату: у вербуванні вихідців з Близького Сходу беруть участь чиновники Брянської області та співробітники МЗС Росії. Добровольцям видаються ділові візи, а після прибуття в країну з ними укладає контракт Міноборони.При цьому російський рекрутинг спирається на регіональну бідність не менше, ніж на нестабільність. Так, активно набирають людей в Єгипті, Йорданії та Алжирі, де активних бойових дій немає. Фінансова складова і перспектива отримання російського громадянства стають вирішальним стимулом для тих, хто хоче вирватися з бідності і безробіття, і вони погоджуються їхати на війну в Україну.Читайте також: Організація Обдурених НаційВійськова доцільність2025 рік все чіткіше виявляє нинішній підхід російської влади до поповнення нестачі особового складу на українському фронті. Якщо в 2022 році основним ресурсом, щоб уникнути мобілізації (яка все ж відбулася), був набір ув'язнених, то сьогодні додатковий приплив намагаються забезпечити за рахунок іноземних бійців.Звичайно, залишається відкритим питання, наскільки ефективними виявляться такі підрозділи, складені за принципом «збірної солянки». Проте російська сторона, схоже, знайшла формулу їх «ефективного використання». Як пише Middle East Eye, вихідців з Близького Сходу кидають на найнебезпечніші ділянки передової, щоб виснажувати українські боєприпаси і живу силу.Однак такий підхід може виявитися неефективним у довгостроковій перспективі. Ті, хто бажає воювати за гроші, навіть у бідних країнах, в масі своїй розраховують заробити і повернутися додому живими. Чим частіше в місцевій пресі з'являтимуться повідомлення про загибель близькосхідних громадян на передовій, тим складнішим стане вербування. А розраховувати на те, що жителі регіону масово поїдуть воювати проти України з ідейних мотивів, не доводиться.До того ж досвід воєн на Близькому Сході демонструє, наскільки «ефективними» можуть бути підрозділи, набрані за гроші без ідеї. Хрестоматійний приклад — повальна втеча організованих Сполученими Штатами підрозділів іракської армії від сил ІДІЛ у 2014 році. Подібне сталося і в Афганістані, коли в 2021 році на тлі наступу талібів проамериканські сили в рекордні терміни здали всі міста, включаючи Кабул.Читайте також: Чорна діра майбутнього путінської РосіїНе менш наочним виглядає приклад Сирії, де в 2024 році проіранські та проасадівські формування розбіглися, кинувши зброю, перед наступом ісламістів з «Хайят Тахрір аш-Шам». При цьому в відносно стабільний період ці ж сили цілком справлялися зі своїми завданнями, але все змінилося з появою реальної загрози падіння режиму Асада.Таким чином, досвід Близького Сходу свідчить про те, що без справжньої мотивації найманці придатні лише для допоміжних завдань. Їх можна кинути, наприклад, на розмінування мінних полів, але закривати ними серйозні прогалини в обороні — занадто ризиковано. Інакше іноземці, які втікають, кинувши російську зброю, стануть реальністю вже не близькосхідного, а східноєвропейського ландшафту.—Нікіта Смагін, опубліковано у виданні RiddleЧитайте також: Російські найманці причетні до тортур і масових страт у Центральній Африці - ООНЩо по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 роціРосія готувала переворот у Вірменії та тренувала для цього бойовиківПутін в Сочі вербував африканських лідерів в «русскій мір» Дослідник Пітер Померанцев: росіяни намагаються показати, що можуть безкарно вбивати, змін
- Останні
- Популярні
Новини по днях
6 листопада 2025
