Лукка розкриває своє серце Тоскани — місто віри, шовку та краси (ФОТО)

02.11.2025, 10:14 epochtimes.com.ua

Римське коріння Лукки, готична велич та тосканське мистецтво роблять його незабутнім місцем.

«Місто казок», «місто сотні церков», «прихована перлина» — саме ці фрази використовуються для опису чарівного міста Лукка, розташованого серед м’яких пагорбів італійського регіону Тоскана.

У випадку з Луккою, тут є багато історії, яку варто зберегти. Як пояснює Браян Р. Ліндквіст у своїй книзі «Путівник мандрівника по Луккі», племена етруски були першими відомими мешканцями регіону. Поселення, яке стало Луккою, лежало на кордоні між етрусками та лігурійцями. Воно було розташоване на скелястій піщаній дамбі, оточеній болотами, що утворилися в місці перетину річки Серкьо з Луккською рівниною. Римляни захопили цю територію в середині III століття до нашої ери, і поселення відіграло певну роль у відомих Пунічних війнах. Коли римляни програли битву при Требії, вони відступили до Лукки.

Після падіння Римської імперії лангобарди захопили більшу частину Італії, включаючи Лукку. Вони перейшли з аріанського християнства в католицизм, і так почалася довга історія Лукки як благочестивого і релігійно палкого міста. Хоча пізніше Карл Великий переміг лангобардів, він дозволив лангобардській знаті продовжувати правити. Згодом Лукка перетворилася на незалежне місто-державу. Вона залишалася більш-менш самокерованою республікою аж до часів Наполеона.

Коли Наполеон захопив місто, він подарував його своїй сестрі Елізі, яка розчистила територію навколо свого палацу, що досі відома як площа Наполеона. На чарівнії площі є безліч закладів харчування та магазинів, а також прекрасна статуя наступниці Елізи, італо-австрійської Марії Луїзи ді Борбоне, яка керувала містом після падіння Наполеона. Зрештою, на початку 1860-х років Лукка офіційно приєднався до нової, об'єднаної держави Італії.

Протягом більшої частини своєї історії Лукка був великим торговим містом, яке спеціалізувалося на всесвітньо відомому шовку. Він також став відомим місцем паломництва, куди люди приїжджали, щоб відвідати базиліку Сан-Фредьяно та собор Сан-Мартіно. Зростання кількості святих у місті протягом століть тільки збільшило його привабливість як місця релігійного поклоніння та паломництва. Навіть сьогодні люди з усього світу приїжджають, щоб побачити нетлінні мощі середньовічної служниці Святої Зіти або будинок містичної Святої Джемми Гальгані.

Розташування Лукки вздовж Віа-Франчіджена, головного середньовічного паломницького шляху між Римом та Західною Європою, забезпечувало постійний потік мандрівників, паломників та торговців. Незважаючи на періоди вторгнення та економічного занепаду, Лукка процвітав протягом століть. Багаті палаци, церкви та художні інсталяції свідчать про багатство її родин. У місті досі зберігаються банківські установи, що з'явилися в минулому.

З такою багатою історією та сильними мистецькими й релігійними традиціями Лукки, сучасний відвідувач не матиме нестачі в цікавих місцях. Лукка просякнута мистецтвом, історією та релігією. Її найвизначнішою архітектурною особливістю є стіни, які оточують серце міста, його найдавнішу частину. Стіни захищали місто ще в середньовіччі та римські часи; існуючі бастіони були зведені в епоху Відродження — особливо товстими, щоб витримувати нові технології пороху та гарматного вогню. Туристи можуть прогулятися або проїхатися на велосипеді по всьому колу цих стін, насолоджуючись панорамним видом на ліпні будівлі та їхні червоні, випалені сонцем дахи.

Ще більш вражаючий краєвид відкривається з вершини Торре Гуініджі (Вежа Гуініджі), вражаючої вежі в романо-готичному стилі, верхівка якої виразно прикрашена деревами, що гойдаються під сильним вітерцем з гір. Торре Гуініджі — одна з небагатьох веж, що залишилися з часів, коли Лукка міг похвалитися безліччю таких веж, побудованих купцями та знаттю як символи статусу. Деякі середньовічні ілюстрації міста зображують десятки таких шпилів, справжній кам'яний ліс, середньовічний еквівалент сучасних хмарочосів.

Хоча багато будівель, таких як Торре Гуніджі, самі по собі є своєрідними музеями, є також кілька справжніх музеїв, таких як Музей Пуччіні, присвячений місцевому композитору, або Національний музей Вілли Гуініджі, де зберігаються твори мистецтва та артефакти від етруської епохи до епохи Відродження. Їх також варто відвідати.

Репутація італійської кухні не потребує жодних похвал — достатньо сказати, що ресторани, бістро, бари та кафе, що розташовані практично на кожній вулиці чи площі Лукки, виправдовують цю репутацію. Завдяки свіжим інгредієнтам та простим традиційним рецептам, смаки їжі співають солодкі мелодії на язиці.

Десерти заслуговують на особливу увагу: відвідувачам варто звернути увагу на фургони з їжею, які продають традиційний місцевий делікатес: Lucca frati, який можна описати як теплий, свіжосмажений пончик зі смаком лимона, покритий цукровою пудрою та политий шоколадом.

Лукка отримав прізвисько «місто ста церков». Хоча ця цифра не є буквально точною — принаймні, вже не зараз — десятки церков і каплиць є окрасою міста. Ці споруди, що поєднують елементи романського, готичного та характерного тосканського архітектурного стилів, височіють на кожному кроці, часто в оточенні площі. У холодних, темних інтер'єрах кам'яні та мармурові колони здіймаються до неба, а багаті інкрустовані вівтарі займають кожен кут і нішу.

Багато церков містять величезні картини, створені після Реформації, з драматичними позами святих, їхніми викривленими тілами, обличчями, піднятими до небесних постатей, осяяних світлом. У деяких з цих церков просто вражає велич і пишність оздоблення — кожне століття додавало до попереднього, доповнюючи та розвиваючи його, — залишаючи відвідувача з почуттям тихого трепету та захоплення.

Від часів перших воєн із сусідньою Пізою, через зростання як центру торгівлі та виробництва шовку, до обережних і успішних переговорів із Наполеоном, Лукка завжди була містом спокійної впевненості — впевненості в собі та впевненості в Богові, що відображається в історичних і релігійних пам'ятках, які прикрашають кожну вулицю. Це місто, зручне для прогулянок і сімейного відпочинку, надихає не тільки своєю надзвичайною красою та історією, до якої воно відкриває доступ, але й духом віри, надії та наполегливості, які так чітко зробили його тим, чим воно є сьогодні.

Читати повністю…