Як побутова сварка у Криму XIV століття стала початком масштабної війни та приходом чуми
Побутова сварка, яка переросла у повномасштабну війну – не сюжет із Гомера, а кримська реальність середини XIV ст. А ось до переростання цієї сварки у повноцінний кінець світу не додумався б навіть легендарний грек. А втім, усе саме так і було.Венеціанці та генуезці поселялися в ординському Азаку (Азові) з кінця 60-х років XIII століття, але юридично існування там факторії Тани було закріплено лише 1332 року ярликом хана Узбека.Як це часто буває, місцева влада Азака намагалася стягувати з венеціанців більше належних податків, ті у відповідь масово ухилялися навіть від законних виплат, а ординці перешкоджали зведенню купцями будинків на пожалуваній ханом землі. Та ще й стосунки з генуезцями в місті підійшли до межі відкритої війни. У результаті Венеція навіть відправила до Орди спеціальне посольство, щоб залагодити взаємні претензії.У 1341 році Узбек помер, його ненадовго формально замінив син Тінібек, але вже 1342 року на престол Орди зійшов інший ханський син – Джанібек, який вбив і Тінібека, і ще одного брата Хидрбека. Того ж року правитель після переговорів із посольством видав венеціанцям новий ярлик на Тану, частина умов якого були кращими, частина – гіршими, ніж за ярликом 1332 року. Відносини з генуезцями також нормалізувалися.Читайте також: Мифы Московии. Часть 3: «я тебя слепила из того, что было»А потім прилетів чорний лебідь. У вересні 1343 року Ходжа Омар, видний ординський чиновник, у запалі сварки вдарив знатного венеціанця Андреоло Чіврано чи то кулаком, чи то батогом. Той у відповідь чи то заколов кривдника мечем на місці, чи, що найімовірніше, пізніше зарубав у його будинку разом із сім'єю.Ординці вимагали видачі вбивці, отримали відмову і напали на венеціанський квартал, який ті захищали разом із греками (загинули 60 венеціанців та нібито 2 тисячі «язичників», хоча, напевно, останніх – на порядок менше). Генуезці теж потрапили під роздачу та втекли до Каффи. Будинки і товари італійців були розграбовані, десятки з них опинилися в полоні, але й ординського майна було захоплено чимало. По ходу ординці розорили й поселення Порто-Пізано. Втрати були настільки великими, що Венеція наступні 5 років списувала податки і давала пільги потерпілим.Оскільки Чіврано врятувався втечею до Каффи, і туди ж прибули італійці з награбованим ординським добром (венеціанський Сенат до 1349 року складав його опис), Джанібек наказав взяти місто. Однак, мабуть, справа ця була покладена на еміра Солхата і кримського темника Мелік-Тімура, який явно не мав значних сил. Облога почалася восени 1343 року і тривала до осені наступного.Каффу захищали кам'яні стіни, флот постачав мешканцям усе необхідне, а генуезці здійснювали вилазки – перекривали торгівлю хлібом та захоплювали бранців. Хроніст Джорджо Стелла пише, що в нічній вилазці в лютому 1344 року генуезці знищили 12 облогових машин і вбили 5 тисяч ординців. Хоча кількість загиблих явно перебільшена, цей бій став переломним під час облоги. У жовтні 1344 року ординці відійшли від Каффи.Війна завдала шкоди всім сторонам і просто сусідам. З одного боку, вірменські та єврейські купці Солхата продовжували підтримувати торговельні зв'язки двох міст, та й самі генуезці, порушуючи договори з Венецією, вели контрабандну торгівлю з Ордою. З іншого – у Візантії виник дефіцит зерна, у Європі шовк і прянощі подорожчали вдвічі, а втрати Орди були такі, що восени 1344 купці та «весь татарський народ» відкрито виступали проти війни.При цьому вже у березні 1344 року у Венеції було висунуто обвинувачення Чіврано та 8 його спільникам, вони заочно були засуджені до вигнання з міста. У квітні надійшли звістки від відправлених до Орди ще минулого листопада послів. Джанібек вимагав видачі вбивць. У відповідь до нього було відправлено ще одне посольство – домагатися компенсації збитків та домовитися про повернення венеціанців до Тани.Читайте також: Деколонізація: колективна відповідальність України перед кримськими татарамиУ червні Венеція і Генуя уклали антиординський союз – зобов'язалися не торгувати в Криму на схід від Каффи, не віддавати Каффу і не укладати сепаратного миру з ханом. У серпні венеціанське посольство прибуло до Каффи, проте хан не видав посередникам-францисканцям подорожні, тож посольство в Сарай не поїхало.І ченці, які повернулися в Солхат наприкінці грудня 1344 року, і генуезькі бранці, які дісталися Каффи в березні 1345 року, і капітани розвідувальних кораблів свідчили про одне – Джанібек не залишив наміру захопити Каффу. Наприкінці весни – на початку літа 1345 року беклярібек Золотої орди Могул-Буга обложив місто.Цього разу ординці підійшли до справи ґрунтовніше. По-перше, у портах Північного Кавказу та Криму було спущено на воду до 30 кораблів, щоб перешкодити постачанню Кафи морем. Заради цього Могул-Буга захопив Чембало, в якому незадовго до цього облаштувалися генуезці. Італійці оточили місто ровом і земляним валом з палісадом, але цього виявилося замало, і мешканці після падіння та спалення Чембало були змушені тікати в гори.Втім, ординський флот був настільки погано оснащений, що не становив для Каффи жодної небезпеки. Ба більше, генуезці підготували безліч невеликих галіотів (напівгалер) і нападали на ординські комунікації на кримському узбережжі.Читайте також: Подлинная история России: почему миф о Москве как "Третьем риме" впервые появился в послании "о мужеложестве"По-друге, Джанібек ще до початку облоги міста наказав запровадити ембарго на торгівлю зерном з європейцями з метою завадити Каффі накопичити запаси. А щоб заборона діяла не лише на папері, навесні 1345 року Могул-Буга виселив із міста всіх жителів Херсона – одного з найважливіших зернових портів для генуезців. Було зруйновано тамтешній латинський квартал і торговельну станцію генуезців.Але при цьому, як не дивно, генуезці продовжували обмінювати свої тканини на ординські зерно та шкури в портах Азовського моря. Генуя офіційно не заохочувала ведення таких справ, але й не переслідувала контрабандистів, та й хан заплющував очі на порушення власної заборони. Обурювалися лише венеціанці.Не зумівши взяти Кафу штурмом, Могул-Буга приступив до облоги міста.У липні венеціано-генуезький союз було продовжено ще на рік – венеціанці отримали такі самі торгові права у Каффі, як генуезці, включаючи власного консула. Того ж 1345 року Папа Климент VI дарував усім захисникам Каффи на три роки індульгенції, рівні наданим раніше хрестоносцям. Завдяки індульгенціям вдалося зібрати гроші на будівництво у 1346-1348 роках у Каффі нової вежі Святого Антонія (популярно званою вежею Климента).Влітку 1346 року венеціанські посли повернулися з Кафи додому, так і не добившись хоча б початку переговорів із ханом.Читайте також: Іван Сірко: полководець, який не програв жодної битвиАле це вже не мало значення. Ще у 1338-1339 роках у Центральній Азії спалахнула чума, яка на початку повільно розповзалася регіоном. Але в 1346 році хвороба досягла караванних шляхів Золотої орди, після чого поширилася зі швидкістю степової пожежі. Чума спустошила Сарай і все Поволжя, а до осені дісталася і Криму, де насамперед вразила ординське військо. Історик Ібн аль-Варді писав: «Обезлюдніли села та міста; потім чума перейшла до Криму, з якого почала видирати щодня до 1000 трупів або близько того».Як писав нотаріус Габріель де Мюссі, у Криму «вимерли незліченні племена татар і сарацинів від несподіваної та незрозумілої хвороби... величезні простори землі спорожніли, найбільш населені міста майже обезлюдніли». Невідомий кадій повідомляв Аль-Варді, що на півострові загинуло щонайменше 85 тисяч людей, «не рахуючи тих, яких ми не знаємо».Взимку 1346/47 року стало зрозуміло, що взяти Каффу не вдасться. І тоді, згідно з розповіддю Мюссі, ординці почали закидати місто тілами померлих від чуми, внаслідок чого й у самому місті спалахнула епідемія.«Помираючі татари, оглушені й приголомшені незрозумілою катастрофою, викликаною хворобою, починали розуміти відсутність у них надії на порятунок і тим самим втрачали всілякий інтерес до облоги. Однак це не завадило їм використовувати трупи померлих як снаряди для катапульти. Робилося це в надії, що нестерпний сморід уб'є всіх, хто чинить опір, або хоча б змусить ще живих залишити вмираюче місто. Християни не могли укритися чи втекти від неї, хоч вони й почали викидати трупи в море. Але незабаром зіпсоване від гниючих трупів повітря забруднило місцеве джерело і настільки стало нестерпним для оточуючих, що кілька тисяч людей з татарського війська змушені були втекти».До сьогодні ведуться дебати і про достовірність джерела, і про можливість зараження чумою таким чином. На мій погляд, закидання трупів було радше елементом психологічної війни, ніж бактеріологічної, і кидали ординці, скоріш за все, тіла не своїх товаришів, що суворо забороняв іслам та військові традиції, а полонених генуезців і місцевого населення.Читайте також: Велика і кривава битва з московитомА ось справжня причина епідемії, ймовірно, була в іншому – ординські воїни могли заразити генуезьких під час сутичок біля стін, чи генуезці могли підхопити чуму під час вилазок до ординського табору. Також не виключено, що свій внесок у цей процес зробили і щури, які проникали крізь стіну фортеці.У будь-якому випадку, навесні 1347 року облога Каффи закінчилася – 27 квітня венеціанський Сенат зняв заборону на торгівлю із Золотою ордою. Кораблі італійців знову рушили в Чорне та Азовське море, а їм назустріч пливли вцілілі в Криму. А за ними на крилах летіла Чорна смерть...—Сергій Громенко, кримський історик і письменник; опубліковано у виданні Крим.РеаліїЧитайте також: Разгром печенегов и освоение галичанами низовья Днестра и ДунаяКрим у подарунок. Зліт та падіння Ногая Як Україна зайде у Крим. Інтерв'ю з колишнім кримським політиком, нині – воїном ЗСУ Ізетом Гдановим Іван Сірко — викладач Сорбонни. 13 міфів про українське минуле, поширених у суспільствіКоли починати декомунізацію та деколонізацію КримуЧому руси просто не могли оминути КримКрим у
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 липня 2025
