Минуле заради майбутнього: про роль архівів у збереженні пам’яті про події та наслідки війни
Упродовж 11 років війни, спричиненої агресією Росії проти України, потерпають й документи Національного архівного фонду України. Водночас архіви є складовою вітчизняної й світової культурної спадщини, яку захищає міжнародне гуманітарне право, їхня роль є унікальною для суспільства.У 2024 році “Фонд підтримки фундаментальних досліджень”, що входить до Коаліції “Україна. П’ята ранку”, запропонував комплексний проєкт, у фокусі уваги якого – державні архівні установи та Національний архівний фонд.Такі кроки важливі для привернення уваги міжнародної спільноти до шкоди, якої зазнають архіви від російської агресії, з метою компенсації втрат або реституції культурної спадщини тощо, зазначає ZMINA.Про те, які українські архіви вже зруйновані чи розграбовані через агресію Росії і яке значення вони мають для збереження пам’яті про події та злочини війни, розповіли фахівці з міжнародного права Наталія Хендель, Микола Пашковський і Тимур Короткий – учасники проєкту “Минуле заради майбутнього: відповідальність за воєнні злочини проти архівів”.Читайте також: Як відкритий доступ до архівів КДБ в Україні може повпливати на галузь так званих пострадянських студій на ЗаходіПані Наталіє, чому саме архіви були обрані як об’єкт проєкту “Минуле заради майбутнього: відповідальність за воєнні злочини проти архівів”?Причин було декілька, як об’єктивних, так і суб’єктивних.По-перше, роль архівів є важливою й унікальною для суспільства, держави, кожного з нас задля збереження пам’яті про минуле, й одночасно – як важливий інститут сьогодення та майбутнього у контексті управління територіями, збереження національної та культурної ідентичності Як зазначено в Законі “Про Національний архівний фонд та архівні установи”, Національний архівний фонд України є складовою частиною вітчизняної й світової культурної спадщини, інформаційних ресурсів суспільства.Професорка Міжнародного гуманітарного університету Наталія ХендельДруга причина уваги до архівів – це значна шкода, яку зазнав Національний архівний фонд внаслідок російської агресії. Це прямі втрати архівів у вигляді знищених і пошкоджених документів унаслідок ракетних атак і бойових дій, а також у вигляді незаконно привласнених, розграбованих або знищених документів на тимчасово окупованих РФ територіях України, що, на нашу думку, є порушенням міжнародного гуманітарного права та ймовірним воєнним злочином.По-третє, на відміну від інших об’єктів національної культурної спадщини, таких як музеї, пам’ятки історії й архітектури чи то археологічні пам’ятки, шкода, завдана архівам війною, обставини її завдання та правова кваліфікація, на цей момент ще спеціально не досліджувалися.Четвертою причиною проведення нашого дослідження є важлива роль архівів у процесах транзитивної юстиції: фіксації й використання інформації про шкоду, завдану потерпілим від російської агресії; збереження і використання задокументованої інформації як державними, так і недержавними організаціями й установами, які займаються документуванням; а також здійснення архівними установами ініціативного документування – цей напрям діяльності потребує уваги й підтримки.Звісно, важливим аргументом був досвід, оскільки тематика документування у сфері культурних цінностей вже знайома нашим експертам. У нас є досвід документування ймовірних воєнних злочинів щодо музеїв у 2022–2023 роках, в межах проєкту “Воєнні злочини в Україні: музеї та нематеріальна культурна спадщина під прицілом”.Ці та інші аргументи, зокрема про важливість реституції архівів, звернення до питань, пов’язаних з правонаступництвом архівів, ролі архівів у процесах перехідного правосуддя були сприйняті Міжнародним фондом “Відродження”, який підтримав наш проєкт, за що ми щиро вдячні.Читайте також: Сім порад як відшукати родичів за океаномПане Тимуре, що скажете про суб’єктивні причини?Так, їх також було декілька. Це особистий досвід роботи в архівах і використання архівних документів у дослідженнях, розуміння важливості архівних документів як елемента культурної спадщини, як доказу приналежності й елемента управління територіями, як важливого суб’єкта збереження інформації про події російської агресії. Це й велика пошана і повага до персоналу архівних установ, який докладає сили для збереження нашого спільного культурного надбання.Корпус Херсонського обласного архіву після обстрілу міста російськими військами у ніч на 3 лютого 2023 року. Фото: фейсбук-сторінка Державного архіву Херсонської областіБезпосереднім поштовхом до формулювання ідеї проєкту стало вивезення російськими окупантами фондів Херсонського обласного архіву. Це й особисті причини, втрата, бо мене цікавили деякі історичні архівні документи, які зберігалися в цьому архіві.Документи з фондів Херсонського обласного архіву. Скриншот відео “Суспільне Херсон”Ще один вагомий аргумент – наявність у нашій організації експертів із захисту культурних цінностей під час війни, наявність досвіду співпраці з правоохоронними органами та міжнародними організаціями в цій сфері, зокрема участь у проведенні численних заходів як тренерів.Окремо хочу підкреслити активну позицію з питань документування керівництва Державної архівної служби України, з якою ми уклали Меморандум про співпрацю, їх зацікавленість у результатах нашої роботи.На мою думку, це дуже гарний приклад взаємодії державного органу та громадянського суспільства на користь національним інтересам, за що хочу висловити особисту подяку голові служби Анатолію Хромову, його першій заступниці Тетяні Шевченко і всім працівникам архівних установ.Пане Миколо, в чому особливість архівів як об’єктів культурної спадщини, об’єктів документування?Архівні установи є важливим компонентом цілісної системи документування порушень міжнародного права, вчинених під час агресії Росії проти України.Наведу декілька аргументів. І почну з найважливішого, який, на мою думку, на жаль, залишається поза увагою.Якою буде доля всього масиву задокументованої інформації – державою, журналістами, громадськими організаціями – через 5, 10, 20 років? Звісно, вони повинні бути збереженими, узагальненими й готовими, зокрема для досліджень.Як юристи, ми добре розуміємо, що процес розслідування воєнних злочинців – справа дуже тривала. Пригадайте численні випадки переслідування воєнних злочинців Другої світової війни через десятки років, навіть через 50 років після Нюрнбергу. Наприклад, справи Адольфа Ейхмана, Клауса Барби, Василія Кононова. Те саме стосується злочинів радянської влади, наприклад, суд над організаторами Голодомору у 2009 році. Суд спирався на архівні документи.Тому я підкреслюю, що роль архівів в узагальненні та збереженні задокументованої інформації з метою використання її для притягнення до відповідальності російських воєнних злочинців, притягнення без строків давності, – унікальна, важлива, безальтернативна.Друге, на що хочу звернути увагу, – архівні установи є активними суб’єктами документування подій агресії Росії та вчинених міжнародних злочинів, це так зване ініціативне документування. На одному з тренінгів нам розповідали про таку діяльність працівники одного з прифронтових архівів – як процес активного не тільки онлайн, а й офлайн документування. Важливо, що ці документи можуть отримати статус архівних, це має значення для подальшого використання в юрисдикційних провадженнях – наприклад, в кримінальних провадженнях. Таким чином, архівні установи України – важливий суб’єкт документування.По-третє, архіви – це дуже важливий ресурс, інституція збереження пам’яті про війну. Я хочу послатися на роль архівів у процесах денацифікації Німеччини, на відкриття архівів “штазі” в НДР, діяльність комісій правди на основі архівних документів у Латинський Америці. У цьому ми також вбачаємо велику й унікальну роль архівів.І останнє, що зазвичай залишається поза увагою громадськості як окремий механізм – це створення і функціонування страхового фонду документації. Політика в цій сфері також реалізується Державною архівною службою України. Хоча страховий фонд документації не відноситься до архівних документів та регулюється окремим Законом України “Про страховий фонд документації України”, однак за умови його створення, у разі знищення, викрадення, псування оригіналів документів, в тому числі на об’єкти інфраструктури, рецептуру ліків, журналів обліку музейних колекцій тощо, за допомогою такого фонду можна відновити ці документи, а також відновити інформацію щодо їхнього власника.Пане Тимуре, архіви зазнали значної шкоди внаслідок агресії Росії. Чи є шкода, завдана архівам, об’єктом документування? Який статус мають архіви під час війни?Звісно, архівні документи й архівні установи мають певний статус у міжнародному праві, і цей статус подвійний. По-перше, є одним із трьох об’єктів, яким присвячено окремий міжнародний договір – Віденську конвенцію про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 року. Хоча ця конвенція не є чинною і прямо не стосується збройного конфлікту, її норми вважаються звичаєвими нормами міжнародного права і підкреслюють значущість архівів для держави.Віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур КороткийПо-друге, за міжнародним гуманітарним правом, тобто частиною міжнародного права, яка застосовується під час збройних конфліктів, архіви підлягають спеціальному захисту. У Гаазьких і Женевських конвенціях архіви розглядаються як культурні цінності, на них поширюються спеціальні норми щодо захисту культурних цінностей, зокрема Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року, а також відповідні норми Гаазької конвенції про закони і звичаї війни 1907 року, Перший Додатковий протокол 1977 року до Женевських конвенцій про захист жертв війни.Спеціальний захист передбачає повагу й охорону, що мають надаватися архівам і архівним установам під час збройного конфлікту, вони захищенні від нападу, розграбування, привласнення. Російська Федерація зухвало порушує ці заборони.Ми бачимо, як РФ нехтує цими заборонами. Яка шкода спричинена українським архівам унаслідок війни, пане Миколо
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 липня 2025
