«Карпеківщина» та «Справа Українського радіокомітету»: сталінські репресії 1930-х

28.05.2025, 11:02 kunsht.com.ua

Від першого ефіру 1924 року до трансляцій із бомбосховищ під час повномасштабної війни. Від боротьби з радянською цензурою до відновлення мовлення в деокупованих містах. Радіо звучить там, де твориться історія. «Українське радіо. Історія буремного століття», що незабаром вийде друком у видавництві Лабораторія розповідає про поступ національного радіомовлення від початку й до сьогодні.

Книжка виходить за підтримки громадської організації «Детектор медіа».

Пік політичних репресій проти працівників Українського радіо випав на трагічні 1930-ті роки. Диктатор Йосиф Сталін остаточно усував із політичної шахівниці своїх опонентів, планомірно розгортаючи в країні Великий терор, як його назвуть майбутні історики.

Особливо боялися України. Як казав учасник українського опору, філософ Євген Сверстюк, якщо в Москві відрубували пальця, то в Києві відрубували руку. На початку 1930-х років репресивна машина в Україні спрямувала свої зусилля на придушення найменших небажаних ідеологічних виявів в українській культурі та історії, фізично знищуючи потенційних ідейних лідерів нації. Сфальсифіковані судові процеси, зокрема, проти так званої Спілки визволення України закінчувалися смертними вироками або десятиліттями перебування у каральних таборах. Загалом це називалося «проведенням ленінсько-сталінської національної політики».

Відвертих антирадянських випадів тодішнє контрольоване державою та більшовицькою партією радіо собі не дозволяло. Навіть невинні помилки в атмосфері масового психозу боротьби з «ворогами народу» трактували як свідому підривну діяльність, «троцькізм» і ще більш грізний «український націоналізм». Під репресії тоді потрапило дуже багато українців, які до цього віддано докладали зусиль до становлення комуністичної держави.

«Усі, хто мав стосунок до мистецтва, музики, літератури й медіа, перебували під великою небезпекою. Нетиповим швидше було те, що людина виживала, а не навпаки».

Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву СБУ в коментарі проєкту «Життя в ефірі» на Українському радіо

Як і представники Розстріляного відродження, самоназвою якого був «червоний ренесанс», радійники неохоче сприймали догмати, що вимагали сліпого підкорення, їм був властивий індивідуалізм. Зрештою, і самі письменники Розстріляного відродження тісно співпрацювали з Українським радіо — імена декого з них ми наводимо у главі «Перші роки Українського радіо. Радіофікація». Як уважає виконавчий продюсер Українського радіо Юрій Табаченко, працівники радіо, хоч і не протестували відкрито проти лінії партії, усе ж «були носіями української ідентичності, тож суто теоретично могли чинити опір». В атмосфері щораз більшого страху й тиску інтелігенція стала першочерговою ціллю режиму.

Олександр Карпеко, який керував Радіокомітетом при уряді радянської України в 1933–1934 роках, був хоч і зразковим радянським чиновником, але українцем за духом. До призначення керівником Радіокомітету він працював у команді Миколи Скрипника, народного комісара освіти радянської України й організатора розроблення так званої скрипниківки — редакції Українського правопису, розробленої за участі мовознавців та ухваленої 1928 року, для унормування української мови й відтворення її фонетичних та морфологічних особливостей, близьких до живої народної мови. Елементи цього правопису, забороненого від 1933 року, повернулися до життя з ухваленням нового Українського правопису майже через століття, у 2019 році. Літературознавець Іван Кошелівець у своїй книжці про Миколу Скрипника зазначав, що першим його заступником у Народному комісаріаті освіти був Олександр Карпеко, якого Скрипник «запримітив як активного українізатора зрусифікованої Донеччини».

Під керівництвом Олександра Карпека здійснено успішний переїзд Українського радіо з Харкова до Києва в 1934 році. Відчуваючи згущення ідеологічних хмар, він і сам писав про те, що «...на таку відповідальну ділянку ідеологічного фронту, як радіо, пролізло чимало ворожих контрреволюційних елементів, зокрема українських націоналістів, що часто-густо в надзвичайно умілій прихованій формі, а іноді й одверто провадили свою шкідницьку роботу», — описує Тетяна Стоян у розвідці «Політичне радіомовлення в Україні 1920–30-х рр.».

Але перед радянським керівництвом того часу стояло завдання надзвичайної ваги: жодна згадка про рукотворну трагедію Голодомору 1932–1933 років, яку повсюдно обговорювали на вулицях українських міст і сіл, не мала потрапити до ефіру. Каральна машина робила все, щоб в ефір не просочувалася інформація «про ситуацію в українському селі», як тоді називали Голодомор. Репресивна машина спрацювала радикально й на випередження: щоб залякати інших, було вирішено жорстко й показово покарати керівника Українського радіо. Тим більше що Олександрові Карпекові ніхто не забув його нещодавню роботу заступником Миколи Скрипника, провідника радянської українізації, який покінчив життя самогубством у 1933 році.

Розпочався шквал розгромних публікацій, у яких Карпека звинувачували в тому, що «...прийшовши на радіо, декларував відданість генеральній лінії партії і готовність боротися за її проведення, а насправді не роззброївся і, як дворушник, приховувався партквитком, продовжував свою націоналістичну діяльність», — пише Наталія Годун у праці «Радіомовлення в УСРР 20–30-х рр.». Йому ставили в провину «грубі політичні, буржуазно-націоналістичні викривлення і соціал-фашистську контрабанду» в Харківському радіомовленні, «безпринципність у репертуарній політиці» Одеського радіомовлення, «замазуванні становища в Чернігівському радіокомітеті, де сидів націоналіст Ніцай» (ідеться про Івана Ніцая — українського культурного діяча, репресованого в 1930-х роках), ба навіть «ігнорування молдавської радянської культури» в Молдавському радіокомітеті, на той час підпорядкованому українському. У першому числі «Радіо» за 1935 рік про вже відстороненого Карпека писали: «Замість повсякденної боротьби за добір витриманого репертуару, замість добору кадрів, відданих партії, періодичні перевірки матеріалу, що пройшов вже до мікрофона, Карпеко бореться за таку систему роботи Радіокомітету, щоб полегшити пролазити класово ворожій контрабанді в радіомовлення».

Вистачило року, щоб оголосити керівника Українського радіо початку київського періоду Олександра Карпека «націоналістом-дворушником», позбавити його посади й запровадити в широкий обіг термін «карпеківщина». Життя йому врятувала тільки втеча з України в Росію.

Це були тільки перші ластівки переслідування українських радійників. За кілька років сталінський НКВС розпочне спеціальну операцію із зачистки Українського радіо.

Чим же завинило Українське радіо перед Сталіним? 24 серпня 1936 року Всесоюзне радіо, яке використовувало одну частоту з Українським радіо по черзі, передавало в ефір вирок Верховного суду СРСР членам так званої Троцькістської організації. Після трансляції з Москви, яка йшла о 12:00, був блок мовлення Українського радіо. І розпочали його музичною програмою з композицією «Смерть Озе» з 3-го акту сюїти «Пер Ґюнт» Едварда Ґріґа. Чекісти назвали цю музику траурною, а саму подію — контрреволюційною демонстрацією, звинувативши українських радійників у висловленні співчуття засудженим троцькістам. Ми не будемо стверджувати, що поява траурної музики того дня в ефірі достеменно була актом політичної незгоди радійників. Однак той факт, що така ситуація повторювалася, а сталінська каральна машина зрештою фізично знищила ключових працівників Українського радіо, дає підстави вважати, що музика опинялася в ефірі невипадково.

Хвиля арештів розпочалася швидко: уже 27 серпня 1936 року органи НКВС затримали керівника Українського радіокомітету Миколу Книжного-Пасевича — він майже рік провів у катівнях, і зрештою його розстріляли. Така сама доля згодом спіткала ще низку радійників. Їх звинуватили у причетності до вигаданої Троцькістської організації: таких вигаданих «ворогів» використовували як інструмент для усунення опонентів Сталіна в його боротьбі за владу в Комуністичній партії.

Так Радянський Союз вступав у період Великого терору, офіційно розпочатого постановою Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» від 2 липня 1937 року. Уже до кінця липня в центральному друкованому органі комуністів — московській газеті «Правда» — опублікували не менш ніж десять викривальних статей, присвячених працівникам Українського радіокомітету. Схарактеризувати ці матеріали можна не інакше як цілеспрямоване цькування.

Перша зі статей від дев’ятого липня, під назвою «Хто керує радіомовленням на Україні», розповідала про те, як рік тому в Києві транслювали вирок Воєнної колегії Верховного суду СРСР над «троцькістсько-зінов’євською бандою». Услід за передачею вироку студія Всеукраїнського радіокомітету «під виглядом загальноосвітнього концерту почала передавати траурну музику». Аналогічна ситуація з траурним маршем повторилася 31 січня, зазначив власкор «Правди» Григорій Певзнер. А 13 липня «Правда» написала про збори київського партактиву, які обговорили, що колишній керівник Радіокомітету, «шпигун Книжний», створив на радіо «вороже гніздо», а його наступник Кулик, замість це «гніздо» розчистити, «посадив на роботу чужих і ворожих людей».

Іще одна публікація від 15 липня звертала увагу на випадок, де «...трансляція перервалася якраз тоді, коли передавалися захоплені відгуки мас з приводу випуску позики з укріплення оборони СРСР». Стаття у номері від 17 липня сигналізувала про спроби «протягти в Радіокомітет троцькістських бандитів». А 18 липня «Правда» проїхалася до Донецькому радіокомітету, де назвала «ворогами» та «контрреволюціонерами» керівників Дикарьова й Ковшикова, а також дикторів Севастьянова й Васильченка.

Уже 20 липня Центральний комітет Компартії України затвердив постанову «Про стан радіомовлення на Україні», де визнав, що радіо «засмічене ворожими елементами», й оголосив екскерівникові Радіокомітету І. Кулику сувору д

Читати повністю…

Останні
Популярні

Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
5 червня 2025

Новини на тему

Більше новин