"2 мільярди доларів на місяць - це закрити весь фронт", - Білецький розповів про сучасну війну

15.05.2025, 18:14 argumentua.com

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов взяв інтерв’ю в Андрія Білецького, якого нещодавно призначено командиром Третього армійського корпусу. Обговорили принципи організації управління у військах, важливість своєчасного фінансування та "Доктрину Білецького".- Друзі, вітаю. Тільки що створений третій армійський корпус і його командиром призначено командира третьої окремої штурмової бригади Андрія Білецького.Ти оголосив про створення Третього армійського корпусу 14 березня на День добровольця. Я згадав, що рівно 11 років тому на вулиці Римарській у Харкові якраз ти, наче з невеликою групою бійців, дав бій російській диверсійній групі Арсена Павлова, відомого російського бойовика. І тоді, коли ти відбивав напад, то було пару десятків людей і кілька рушниць. Зараз ти командир армійського корпусу, де за штатом, мабуть, за 40 тисяч військовослужбовців. Скажи, будь ласка, як вдалося пройти такий шлях за 11 років до командира корпусу, практично не роблячи військової кар'єри і без жодної військової академії за плечима?- Ну так я ж, мабуть, на війні, хоч вона тоді так і не називалася, якщо це можна назвати кар'єрою, то робив її на війні. Так, я не кадровий військовий, це факт, але в мене було бажання. Було бажання у мене, було бажання у тих хлопців, якими мені тоді пощастило командувати в Харкові. І коли насправді на ту хвилину, ще українські силовики не хотіли стріляти, не хотіли хоч якось протистояти, що в Донецьку, що в Харкові, багато в чому в Одесі, протистояти. Була вже втрата Криму і всі вважали, що на Сході України буде йти за таким же сценарієм, точно як і в Криму. Ми хотіли цієї бійки, ми хотіли залишити своє місто своїм, ми хотіли, щоб Харків залишався нашим, українським.І так, тоді був перший бій, трохи несподівано для нас всіх, мабуть, і справді два десятки людей, шість мисливських рушниць, пістолет Макарова, але з набоями 9 на 17 Kurz, якими можна було стріляти, але не в напівавтоматичному режимі. І пару травматів. То і була фактично вся зброя на той момент. І, власне кажучи, там відбулася перша ця перестрілка. Вони почали стріляти, їм відповіли.- Але яким чином тоді ти мотивуєш людей, як тобі вдалося так зробити, що з тобою з'явилась така сила, десятки людей, які готові йти на штурм. Що їх мотивувало? - Люди, по-перше, повинні вірити в те, що ти це зробиш. І це таке відчуття, люди дуже інтуїтивні такі істоти, які все дуже добре знають про тебе, особливо в бойових ситуаціях. Я не знаю, може запах, може ще щось. Люди дуже добре відчувають, коли їх в таких моментах пробують обманути або самі себе хтось обманює в такому контексті. Це перше.Друге, люди повинні бачити, що ти пройшов свій шлях. Я командир, у мене більшість командирів роти стріляла виключно, коли вони були командирами відділення, штурмовиками, рідко коли були взводними. Як ротні, це НП серйозне, якщо вони стріляли. Але всі знають, що ці командири рот пройшли цей шлях. Всі знають, що я пройшов цей шлях, починаючи від вулиці, тюрми, протистояння весною в Харкові, коли ніхто би не хотів брати на себе відповідальність, ніхто не хотів стріляти і всі розуміли, що нас би спалили як собак на цій Римарській і так далі. Що я пройшов на війні і що я не командував з далекого-далекого приміщення, з машини по радіостанції і так далі. Що я був з ними. Це для людей грає свою роль.Люди повинні відчувати, що ти побував в їхній шкурі. Безумовно, наприклад, я це теж даю собі чітке усвідомлення, що неможливо порівнювати війну, інтенсив і так далі 2014-го з війною 2022 року. Але треба не забувати, що тоді це був настільки, взагалі, фантастичний варіант для більшості людей, що вони навіть в тому не хотіли брати участь ніяк. І що цих добровольців було навіть і близько не стільки, скільки, наприклад, в 2022 році. Це був шок для всіх. Тоді це були одиниці найперші, хто пішов в цьому випадку, в цих питаннях. Люди повинні розуміти, що треба буде – підеш в окоп. Треба було на Бахмуті – я був. Треба було бути на Мощуні – я був. Це раз. Але, скажу чесно, я думаю, що це навіть, можливо, і не ключова історія. Люди повинні вірити, що ти розумніший, компетентніший, що ти відчуваєш і їх робиш командою. Не боженька, який спускає якісь найрозумніші команди. Ми команда, от тисячу відсотків, що можна сказати про Трійку, що ми команда, в першу чергу. Це відчувають всі, це всі знають. Про це говорять навіть рядові бійці. Я приходжу, я відчуваю, що я в сім'ї, в команді і так далі. Вони повинні відчувати, що ти частина колективу, що ти створюєш колектив і команду весь час. І що ти все-таки розумніший, компетентніший і фартовіший. Як мінімум за свого опонента з тієї сторони. Бо це грає. В тому числі і віра у твій фарт як командира. Я вважаю, що люди повинні знати, що ти був в їхній шкурі. Я вважаю, що люди повинні відчувати, що ти зробиш те, що змушуєш їх зробити, якщо прийде необхідність.На Андріївці, Кліщіївці ми наступали, давили, ми втримали, ми не втратили жодної позиції, незважаючи на те, що це один з напрямків удару противника Лиманський. Втрати противника абсолютно фантастичні, зашкалюючі. Був Мощун, була Бахмутська кампанія, була оборонна кампанія, коли ми витримали, вистояли Вагнер і його перемололи там. І була наступальна кампанія, коли ми наступали. Але як командир бригади я найбільше пишаюся, моя найбільша гордість насправді, як не дивно, це Авдіївська кампанія.- Дуже цікаво, чому?- Я пояснюю чому. Тому що, по-перше, жодного разу не було настільки великої об'єктивної переваги в силах і засобах противника, фактично можна було говорити про перевагу, - я дуже не люблю оці - перевагу в 15, 12, 10 разів противника. Може я, хоча, здається, ми побували в різних топових кампаніях, я не бачив переваг таких, там питання в іншому. Що сьогодні перевага у противника в 4-5 разів по всьому, і завтра у нього в 4-5 разів. Тільки у противника це кожен день різні люди, а у тебе одні і ті самі. І за 10 діб люди не тільки фізично, а психологічно вигорають настільки, настільки бере своє абсолютна втома, постійне переживання, страху смерті і так далі. Тому що люди дуже сильно вигорають. Кампанії по організованому відступу взагалі-то у всій світовій військовій історії вважаються найскладнішими. Хай це звучить так, але тільки дураки, мені здається, можуть хвалитися котлами, а героїзмом в котлах мають право хвалитися виключно солдати, які в цих котлах через тупість старшого начальника і своїх командирів повинні його проявляти.А далі були переведені на напрямок Лиманський, там бригада виконує функцію, по-перше, вона тримає більш ніж 50 кілометрів фронту, доходили до 60, але завдяки наступальним діям, відновленню села Надії, тобто захопленню його назад, в принципі вдалося скоротити лінію. Там був виступ неприємний для нас, ми його скоротили, і лінія сама по собі стала коротша. Понад 50 кілометрів плюс бригада виконує повністю функцію пожежної команди для ОТУ.- Ну і зараз 50-60 кілометрів, це, я думаю, 60 - це точно абсолютний рекорд в Збройних Силах серед усіх бригад.- Плюс це ж не кордон і не спокійна ділянка, як буває. Це безкінечно атакована ділянка фронту.- Дві армії у тебе в полосі бригади?- Зараз так. Зараз 1-ша танкова і 20-та загальновійськова армія. Плюс бригаду постійно використовують, ну і це об'єктивна реальність, по-іншому, на превеликий жаль, мабуть, і не вийшло б, як пожежну команду ОТУ. Тобто бригада декілька разів виходила на Терни, на Невське, як от зараз, на Дворічну.- За межі своєї смуги, на інші підрозділи.- Так точно. На Макіївку і так далі. Плюс приймають, коли щось десь підвалюється, нам дорізають ще трохи кілометражу. Але справляється достойно, справляється на хорошому рівні. Наші втрати з противником там уже давно навіть не 3 або 5 до 1. Буває, що коли противник активно діє, то 10 до 1, то 12 до 1. Чому так? У нас краща піхота. У нас краще управління. У нас зараз серед бригад піхотних найкраща артилерія в країні. Це об'єктивна статистика, це не моє відчуття. Але найголовніше, ми ж на іншому технологічному укладі. Тобто безпілотні системи повітряного базування, НРК, наземні роботизовані комплекси, система контролю, розвідки технічної, радіоелектронної боротьби і так далі, вони у нас на порядок кращі за противника. У ХХІ столітті це дає величезну диспропорцію. Тобто противник може бути і заряджений, і налаштований на перемогу, і навіть не повні ідіоти командири… але він перебуває на іншому технологічному укладі.І друге - це ХХІ століття. Якщо ти розповідаєш про добровольчий або український бойовий дух, про козацький дух і так далі, він у тебе повинен у щось втілюватися. Якщо ти в щось віриш, ти починаєш якось це втілювати. Ми втілюємо: це підготовка, вивчення нових технологій, тактик, або винахід їх, якщо немає прикладів хороших. І, власне кажучи, розвиток технологій. В нас він викладається в те, що ми розвиваємося в техніці. Не було б її – при такій смузі… нас би все одно розмазали.- Ти розповідаєш про те, що Третя штурмова перебуває на іншому технологічному укладі порівняно з ворогом. Ну, в принципі, зараз про це мало хто не говорить. Всі говорять: дрони, РЕБ.- Це прив'язка в єдину велику систему. Це величезна система. Вони не працюють окремо. Як оркестр, найпростіший приклад, або підприємство. Не працює тут конструкторський відділ окремо, оця лінія окремо, оця окремо і так далі. Ні, все це єдиний цикл. Те саме беремо історію з безпілотними системами. Його треба повністю синхронізувати з радіоелектронною боротьбою. Тому що в іншому разі твої окопні РЕБи поховають в першу чергу твої FPV. Ти ж летиш до противника, отут твій пульт, отут РЕБ, отут противник. Вони опиняться між твоїм пультом і твоєю FPV в цілому. Тобто противник до переднього краю летить. Те саме зв'яжи з РЕБом, з радіотехнічною розвідкою. Ув'яжи все це повністю з ППО, яке грає зараз величезну роль. Знову-таки для чого? Для знищення артилерійських крил коригувальників, Ланцетів, тому подібних речей, але також і для знищення розвідувальних мавіків. Для знищення FPV, оптоволокна противника. Цим зараз займається ППО. З їхніми радарами і тому подібними речами. Ув'яжи. Для того, щоб ти якісно уражав, в першу чергу под