"Підкидають просто під ворота": як в українських притулках рятують покинутих тварин

13.05.2025, 20:52 meta.ua

Україна зараз переживає нелегкі часи, щодня багато людей потребують допомоги. В шаленому потоці новин та зборів ми часто забуваємо про тих, хто не в змозі зарадити собі самостійно. Щодня до притулків в Україні потрапляють десятки тварин — покинуті на вулиці, вигнані з дому, вивезені із прифронтових територій або ж врятовані з жахливих умов. Вони всі різні, але однаково завдяки волонтерам отримали шанс на догляд, безпеку та турботу.В інтерв’ю META.ua власниця та керівниця Gostomel Shelter Марія Вронська розповіла, як зараз живуть притулки, як там опиняються тварини та хто щодня дбає про їхній добробут. І найголовніше — чому момент знаходження нової родини чотирилапим щоразу стає моментом щастя і віри в добро для працівників притулку.

Пес – на сидінні, кіт – у сумці: у Мінрозвитку повідомили нові правила перевезення тварин

Деталі

– Як тварини потрапляють до притулку? Які існують шляхи?

– У притулок тварини потрапляють різними шляхами — і, на жаль, більшість із них мають сумний початок. Найчастіше — це коли тварин знаходять просто на вулиці волонтери або небайдужі люди, тим самим рятуючи їх. Також доволі часто звертаються із проханнями забрати тварин, які опинилися у жахливих, неприйнятних умовах. Часто йдеться і про порятунок з державних відловів, де вони мають дуже обмежений час на те, щоб знайти новий дім. Буває й так, що господарі самі відмовляються від своїх улюбленців — через переїзд, хворобу, втрату житла або інші складні життєві обставини. Такі історії особливо болісні, бо звір не розуміє, чому її кинули, і довго чекає господаря.

Окремі запити зараз — тварини з прифронтових регіонів. З початком повномасштабної війни до нас усе частіше звертаються з проханням прийняти собак і котів, яких залишили на прив'язі або замкненими у дворах під час евакуації. Це трапляється не зі зла, а через паніку та відсутність можливості забрати з собою. Проте результат завжди трагічний та далі потрібне довге відновлення.

І, на жаль, ми досі стикаємося з випадками, коли люди просто підкидають коробки з цуценятами чи кошенятами під ворота притулку. Ми вважаємо це проявом жорстокості: звірів залишають самих посеред вулиці, без захисту, через що вони часто стають жертвами холоду, спеки або агресії з боку безпритульних собак, які живуть поруч на сусідніх підприємствах. Все це призводить до трагічного фіналу.

Ми щиро просимо: не підкидайте тварин. Якщо ви не можете ними опікуватися — зв'яжіться з притулком, волонтерами, спільнотами допомоги. Підкидання — це байдужість, яка може коштувати життя.

– Якими є перші кроки після того, як тварина потрапляє до притулку?

– Першим і найважливішим, як тільки чотирилапий потрапив до притулку, це є огляд ветеринара. Ми повинні переконатися, що не має серйозних захворювань, які можуть загрожувати йому самому або іншим мешканцям притулку. Далі — період карантину. Це час, коли ми уважно спостерігаємо за станом: проводимо обробку від паразитів, робимо усі необхідні щеплення та, якщо дозволяє стан здоров’я, стерилізуємо. Кожен цей крок — важливий не лише для безпеки, а й для підготовки до подальшого життя в сім’ї.

Після завершення карантину тварина поступово починає адаптуватися до нового середовища. Для багатьох це перше місце, де про них дійсно дбають. Поступово ми намагаємось отримати довіру тварини, щоб вони не боялися рук та голосу. Також проходить процес соціалізації з іншими тваринами. Ми не форсуємо події — кожен має свій темп, свої страхи й свою історію. Ця адаптація — дуже важлива. Адже притулок — не кінцева зупинка, а тимчасовий дім. Наша мета — щоб звірі не просто вижили, а підготувались до нового, повноцінного життя поруч із родиною.

– Якими є умови проживання тварин у вашому притулку?

– У нашому притулку тварини живуть у просторих, чистих та безпечних умовах. Для собак облаштовані вольєри з можливістю вільного пересування, для котів — окремі кімнати з поличками, лежаками та іграшками. Ми щодня прибираємо приміщення та дотримуємося санітарних норм, аби наші підопічні почувалися комфортно та захищено.

Ми працюємо за правилом, що тварини в притулку не повинні жити за залишковим методом. Принципово не використовуємо прострочені або неякісні продукти. Якщо підопічні вже пройшли через біль, голод чи жорстокість — вони заслуговують на турботу та гарні умови. Притулок — це не просто дах над головою. Це місце, де тварина має вперше відчути, що таке турбота, любов і гідне ставлення.

Ретельно слідкуємо й за здоров’ям: консультуємось із ветеринарами, використовуємо лише якісні препарати, вчасно вакцинуємо, обробляємо від паразитів і займаємось реабілітацією, якщо потрібно. Тварини в притулку не повинні “виживати” — вони мають жити. Інакше який сенс у притулку взагалі?

– Хто допомагає вам доглядати за тваринами?

– У нас є постійна команда працівників, яка складається з доглядальників, ветеринарів та адміністраторів. Для мене особисто — це герої. Це люди, які щодня, незалежно від погоди, настрою, самопочуття чи особистих обставин, приходять до тварин. Притулок — це не офіс, куди можна не з’явитися або взяти “перепочинок”. Тут тебе чекають живі істоти, які не можуть самі налити собі води, дістати їжу чи сказати, що їм болить.

Сьогодні в притулку працює 11 людей, серед яких — два професійні ветеринари. Це невеликий колектив, але кожен — на своєму місці, кожен викладається на повну. Часто люди уявляють собі цю роботу, як щось зворушливе: граєшся з котиками, фотографуєш песиків — і день минув. Але насправді це важка фізична й емоційна праця з ранку до вечора. Буває, що люди навіть не встигають пообідати чи перепочити, бо завжди потрібна допомога саме зараз. Притулок буде працювати добре лише тоді, коли в ньому є сильна, відповідальна й небайдужа команда. І нам дуже пощастило — така команда в нас є. Саме завдяки їй сотні тварин щодня отримують шанс на нове життя.

– Як можна долучитися до волонтерства у вашому притулку?

– Долучитися до волонтерства в нашому притулку дуже просто. Якщо у вас є бажання допомогти, достатньо лише написати нам у соціальних мережах або заповнити коротку форму на сайті. Далі ми зв’яжемось із вами, проведемо короткий інструктаж і разом підберемо найзручніший для вас формат допомоги.

Комусь більш комфортно знаходитись в постійній комунікації та контакті з тваринами, а є ті, хто фотографує, веде соцмережі, допомагає на заходах з адопції або організовує благодійні акції. Кожен може бути корисним — у своєму ритмі, у зручний спосіб. Волонтерство — це не лише про фізичну роботу. Якщо ви давно хотіли допомагати, але не знали, з чого почати — просто напишіть. Ми завжди раді новим людям.

– Який процес всиновлення: як ви обираєте нових власників? Чи є випадки, коли ви відмовляєте у всиновленні — і чому?

– Ми дуже відповідально ставимось до процесу всиновлення, адже не просто віддаємо тварин у “новий дім”, а шукаємо справжню родину, де про них дбатимуть та любитимуть. Ті, хто бажають взяти додому тваринку мають звернутися до нас через соціальні мережі. З кожним потенційним власником ми обов’язково проводимо співбесіду. Питаємо про умови проживання, наявність інших тварин, досвід догляду за чотирилапими, фінансову можливість утримувати нового члена родини. Ми завжди переконуємось, що це рішення — обдумане, відповідальне й довгострокове. У деяких випадках ми можемо провести “домашній візит” — особливо, якщо є сумніви або тварина має складну історію, пережила насильство чи має особливі потреби. Нам важливо бачити, куди саме вона потрапить.

На жаль, інколи ми змушені відмовити у всиновленні. Це дуже непросто, але ми це робимо винятково заради безпеки наших підопічних. Якщо бачимо, що мотивація людини сумнівна, умови проживання неприйнятні або ж є ризик повернення чи недбалого ставлення — ми обираємо не ризикувати. Бо підопічні вже одного разу постраждали, і ми не маємо права на ще одну помилку.

Наше головне правило: краще почекати довше, але знайти тій самій тварині справді надійний, турботливий дім.

– Що для вас особисто означає момент всиновлення?Особисто для мене момент всиновлення – найемоційніша частина нашої роботи. Це ніби кульмінація довгого шляху: від порятунку, до обіймів, тепла й турботи. Кожна тварина, яку ми віддаємо в родину, має свою історію: складну, жорстоку, інколи трагічну. Коли ти спостерігаєш, як вона знаходить сім’ю – розумієш, що усе не дарма. Такі моменти — завжди сльози радості і потужна мотивація працювати далі, навіть коли важко, немає сил та ресурсів.

Також ми писали, як "натуральні" чаї з Instagram можуть зруйнувати здоров’я — розслідування виявило шокуючі дані.