"Будда є в кожному з нас": тільки як його знайти? Говоримо з українським досвідченим буддистом

12.05.2025, 22:03 meta.ua

Сьогодні, 12-го травня – доба чарівливої травневої повні. Саме вона є часом Дня народження Будди й визнана ООН міжнародним святом за визначний внесок цієї релігії у світову духовність. З яких українських книжок ми можемо черпати знання буддизму, що про це писав Франко та що саме сьогодні треба зробити, щоб закласти основи нірвани на цілий рік – у інтерв’ю з представником Київського буддійського центру лінії Карма Каг’ю Ярославом.

Буддизм є для всіх і кожного

Буддизм – одна з найдавніших релігій світу, але для України відносно нова. І через екзотично-східне походження, оповита млою туманів та упереджень. Щоб досягти нірвани – здається, треба кудись далеко їхати, вдягати спеціальний одяг, їсти особливу їжу або не їсти чогось. Нічого не треба!

Ярослав розповідає, що передусім буддизм його привабив свободою. Насправді, повчання Будди спрямовані тут і зараз на кожну живу істоту: як звільнитися від власних страждань, як допомагати іншим, як бачити себе і всіх інших в Будді. Як стати на цей шлях – читайте далі.

Чому Днем народження Будди вважається саме травнева повня?

Власне, травнева повня – це також і день просвітлення Будди; і також день, коли він помер – відійшов в парінірвану. Отож, це такий ніби тричі святий день. І практикуючих буддистів по всьому світу, звичайно, приваблює духовне значення цієї події.

Перше – Будда фізично народився. І тоді він не був Буддою – він був принцем-царевичем Сідхартхою з роду Шаків у невеликому королівстві на кордоні сучасної Індії та Непалу.

Друге – у травневу повню він був першим, хто досяг просвітлення. Так Будда показав, що можливо вийти за межі обмеження цього, так званого, колеса обумовного існування – колеса страждань. Він показав приклад і вчив, як досягнути того, чого досягнув.

Також Будда своєю смертю дав, можна сказати, один з уроків своїм учням про те, що все є непостійним. Він казав:

Усе, що народиться, помре. Усе, що зібралося, чи всі, що зібралися – розійдуться. Усе, що було високо – стане низьким

У цьому контексті раджу фільм «Маленький Будда» італійського режисера Бернардо Бертолуччі, знятий за допомоги хороших буддистських консультантів. Або ж книгу українською мовою «Життя Будди» Шораба Чодзин Кона.

Як саме слід правильно відзначати День народження Буди?

Принаймні в тибетському буддизмі, який ми практикуємо, якогось канону з відзначення Дня народження Будди нема. Проте гарно в цей особливий день (як власне, і в усі інші дні) робити позитивні речі та уникати негативних. Але в цей день усі наші позитивні дії тіла, мови та розуму мають більш значний ефект, результат, закладають гарні основи.

А для практикуючих буддистів, звичайно, найважливіше – намагатися стати таким, як Будда. Тому що Будда для нас з одного боку – це засновник та історична фігура, а з іншого – взірець: пробуджений від заплутаності та сну незнання. Власне що і означає в перекладі його ім'я.

Тому в цей день ми робимо практики-медитації, гарні побажання й дії, можливо, проявляємо певну щедрість до тих, хто потребує. Усі ці позитивні дії наближають нас до того, що осягнув Будда – бути, насправді, корисним іншим живим істотам зі співчуттям та мудрістю.

Усі методи, які залишив Будда, різні. Але всі дозволяють нам відкрити те, що відкрив Будда 2500 років тому саме в цей день – у день Травневої повні – сидячи в медитації під деревами баугінія в Індії. І це просвітлення не пов'язане з місцем чи деревами – воно пов'язане лише з Буддою і доступне для кожного.

Власне, це просвітлення і є метою кожного буддиста.

У нашому буддійському центрі вчора, у неділю, була така спільна практика медитації. Також буде в середу, якщо хочете долучитися до медитації – знаходьте нас через сайт і приходьте.

Якими є головні заповіді Будди?

Роль Будди в цій системі, яку називають буддизмом, доволі цікава.

По-перше, Будда ніколи не називав своє вчення буддизмом. Він говорив, що це дхарма – повчання про природу речей. Буддизм — це назва європейців, мандрівників і дослідників, які зустрілися з цим вченням і побачили тих, хто його практикує.

І отож, у буддизмі, який Будда заснував, він займає роль не Бога – не того, хто визначає, як все відбувається. Він має роль друга чи наставника, який розібрався в певних речах. Це, звичайно, питання Всесвіту, існування, хто ми і як все можна пояснити. Будда розібрався в природі речей. І тим, хто бажав, ці повчання 45 років передавав.

По-друге, ті поради він давав дуже різним людям. І, скажімо так, він вчив людей в тому, що підходило до їх ситуації. Тому його поради такі різні та всеохоплюючі.

Тож, на загал, його вчення можна розділити на 3 великих напрямки.

Якщо у православних є Біблія, звідки можна черпати заповіді Бога – то звідки ми такі знання можемо черпати, бажаючи приєднатись до буддизму?

Якщо хтось захоче почитати самі повчання Будди або буддійських майстрів, то українською мовою є перекладені книги. Наша традиція, ми були перші, мабуть, у 1997-98-у роках переклали книгу Лами Оле Нідала про природу речей. І зараз вже є третє видання. Там можна дізнатися і про життя Будди, і про його види повчань на різних рівнях.

Якщо є бажання почитати власне слова Будди. Передусім це те, що стосується Малого Шляху – то Будда не записував своїх повчань, це все пізніше записали, узагальнили у вигляді різних текстів. Тому раджу пошукати «Сутру Серця», наприклад. Єдине, що я не зможу порекомендувати гарне українське джерело – здається, їх немає наразі перекладено і видано українською мовою.

А як буддизм ставиться до інших релігій, іновірців? Чи можу я бути хрещеною, ходити в церкву і водночас займатися духовними практиками Будди?

Можна сказати, що воно толерантне. І, як колись пожартував Лама Оле Нідал: краще хай людина буде щасливим християнином, аніж нещасливим буддистом. Тобто ми, принаймні, в наших буддійських центрах виходимо з того, що люди можуть вибрати в духовній сфері те, що їм найближче, що може працювати в їхньому житті і давати відчуття духовної повноти, розвитку, сенсу.

Буддизм дуже відкритий. У нас немає запитань до того, чим людина займається. І не виникає питань, якщо людина відвідує церкву і приходить до нас на буддистські практики. Це, зрештою, її духовний розвиток, її вибір. Тобто, з точки зору буддійської практики – заборон і обмежень немає.

До того ж буддизм не є новою релігією у світовому сенсі, але, можливо, вона є новою для України. З моменту, коли в нас з'явилася свобода совісті, з'явилися і ті люди, яким буддизм став цікавими. Звісно, в нас є люди, які народжені вже буддистами в буддійських сім'ях. Але для більшості з нас – тих, хто ходить в буддистські центри – це є свідомий вибір. Люди прийшли, подивилися, спробували, познайомились із вчителями – і зробили свій вибір.

Також цікаво, як у буддизмі все влаштовано щодо осередків і храмів. Чи є у вас щось на кшталт церков, священників, куди й до кого людина може звернутися за підтримкою та яким чином?

Є різні види повчань для різних людей – тож, ці практики також використовуються людьми в різних формах.

Наприклад, якщо ви поїдете в традиційну буддійську країну Азії – то, мабуть, побачите ченців і чорниць. Вони ходять у спеціальному одязі, у них є свої монастирі – чоловічі та жіночі відповідно. Це для людей, які не живуть світським життям і практикують буддизм. І плюс традиційно монастирі були осередками культури, писемності, лікування, медицини, науки. Як-от у Тибеті письменність з'явилася завдяки буддизму. Тобто вся письменність, яка з'явилася тоді – це були буддійські тексти, що принесли перекладачі з традиційної буддійської країни Індії.

Далі можна сказати, що є люди, які практикують буддизм у світському житті. Тобто вони живуть звичайним світським життям, ходять на роботу, мають сім'ї, виконують якісь свої обов'язки, зокрема щодо держави – можуть бути військовими. І вони час від часу відвідують буддійські храми, місця паломництва, роблять вдома медитації та побажання. У цілому, намагаються слідувати всім порадам Будди та буддійських вчителів традиції щодо життя мирян.

Є люди, які більше помітні в традиційних буддійських країнах, і не належать до монастирів – самотні практикуючі, які багато мандрують. Можливо, не мають соціальної залученості.

Якщо говорити про нас, про Україну, про нашу традицію Карма Каг’ю тибетського буддизму – то в нас є світські центри й немає монастирів. Наразі їх є 7 в найбільших містах України. Це такі місця, що підтримуються завдяки надлишку людей, які практикують буддизм. У нас немає професійних буддистів. Час від часу до нас приїжджають буддистські вчителі з інших країн Європи та Азії.

Саме за колосальний внесок буддизму в духовність людства ООН призначила День народження Будди міжнародним святом. Тобто внесок Будди в наше життя відзначено на найвищому у світі культурному рівні. Яка ваша особиста думка з цього приводу?

Я би хотів сьогодні зробити цікавий акцент на зв'язок буддизму та України. Іван Якович Франко свого часу написав вірш «Поклін тобі, Буддо». Там він описав своє ставлення до буддизму, який знав і вивчав. Тому що, зокрема, переклав роботу французького дослідника Фера «Будда і буддизм» на українську. У нас є така гарна книга 1906-го року видання на виставці «Скарби Тибету», маються на увазі, звичайно, духовні скарби Тибету. Зараз вона є доступно в інтернеті на сайті Дому Франка. І я зацитую ставлення українського відомого письменника до Будди. Це підкреслить, я думаю, значення його постаті не лише для тих, хто сповідує буддизм, але і для всіх, хто не є буддистом, проте з повагою ставиться до цієї духовної системи:

Поклін тобі, Буддо!

В темряві життя

Ти ясність, ти чудо,

Ти мир забуття!

Спокійний, величний,

Ти все поборов:

І блиск царювання,

І гнів, і любов.

Закінчується вірш тим, що Іван Якович висловлює сподівання на те, що йому можливо вдасться зіскочити з тисків сансари, тобто зумовленого існування – у нірвану й спокій, тобто досягнути просвітлення.

Це цікава паралель, яка демонструє зв'язок буддизму із тодішньою європейською зацікавленістю сходом та, власне, вплив буддизму на світову культуру.

Чи можете ви зараз надати й пояснити для всіх просту духовну практику Будди?

Іще раз підкресл