Фрески Фра Анджеліко допомагали монахам споглядати (ФОТО)
У монастирі Сан-Марко у Флоренції, Італія, мистецтво допомагало домініканським монахам спілкуватися з духовним світом. У спільному просторі та у своїх приватних гуртожитках монахи медитували над фресками, що зображували сцени з життя Христа. У міру того, як духовне споглядання монаха поглиблювалося, для його зосередженості ставали доступними фрески дедалі більшої складності.
Сан-Марко — це домініканський комплекс, що складається з церкви та монастиря. Він відомий тим, що був домом для проповідника Джироламо Савонароли. Він також відомий містичними фресками Фра Анджеліко та могилою гуманіста епохи Відродження Піко делла Мірандола. Спочатку це був монастир валломброзіанців, який перейшов до ченців-сильвестрінів, а на початку 15 століття комплекс був переданий ордену домініканців.
Згідно з відомою серією біографій митців Джорджо Вазарі «Життя найвидатніших художників, скульпторів та архітекторів», у 1437 році Козімо Медічі Старший, видатний італійський банкір і політик, вклав близько 40 000 флоринів у реконструкцію монастиря відповідно до ренесансних уявлень. За часів Медічі на один флорин можна було прогодувати ощадливу людину протягом місяця.
Реконструкцію проводив Мікелоццо, улюблений архітектор родини Медічі, і вона тривала п’ять років. 6 січня 1443 року вона була освячена, в ніч на Водохреща, що вшановує прихід трьох волхвів. Фра Анджеліко (бл. 1395-1455) прийняв обітницю домініканського монаха і згодом розписав 44 келії (кімнати для сну) і два коридори в Сан-Марко, де він жив.
Фрески Сан-Марко відіграли важливу роль у домініканській медитаційній практиці, спонукаючи монахів до поглиблення духовного досвіду через споглядання.
На другому поверсі монастиря знаходилися келії-гуртожитки, де спали монахи. Кожна келія була прикрашена окремим зображенням сцени з життя Христа, що мала спонукати до роздумів, молитви та відданості. За винятком одного фрескового зображення, що прикрашало стіну в кожній келії, монастирські гуртожитки були однотонними; решта стін — зі скромної побіленої штукатурки.
Фресковий живопис відрізнявся духовною та інтелектуальною складністю. Простіші образи призначалися для споглядання молодшими монахами, а складніші — для роздумів старших.
Три фрески, які ілюструють цю висхідну духовну глибину, — «Благовіщення зі святим мучеником Петром», «Преображення» та «Не торкайся Мене».
В «Благовіщенні зі святим Петром Мучеником» Діва Марія смиренно приймає звістку ангела Гавриїла про те, що вона зачне і народить сина Ісуса силою Святого Духа. Фреска зображує біблійний епізод з Луки 1:26–38. М’яке світло пронизує весь архітектурний простір, а поза Марії передає благоговіння та грацію.
Монастирська архітектура, в якій відбувається сцена, віддзеркалює обстановку монастиря Сан-Марко, поєднуючи минуле і сучасність. Вона підкреслює ідею, що духовне сходження починається у повсякденній реальності.
Фреска початкового рівня «Благовіщення» представляє перший крок у духовному зростанні — сприйнятливість і прийняття Божого Слова. Подібно до того, як Марія відкриває своє серце для волі Божої, так і монах, споглядаючи цю фреску, буде заохочений практикувати смирення і послух, стаючи сприйнятливим до божественних послань.
У «Преображенні» Ісус приводить Петра, Якова та Івана на вершину гори Тавор, де він преображається на їхніх очах. Ця біблійна подія описана в Євангелії від Матвія 17:1-8. У ній обличчя Ісуса описано як сяюче, а його одяг — як яскравий.
І справді, художник зображує Ісуса в мандорлі — мигдалеподібному сяйві сліпучо-яскравого світла — його білі шати сяють. Все світло в композиції випромінюється з постаті Христа, що означає, що він є джерелом духовного осяяння своїх учнів.
Апостоли падають на землю і зображені навколішки біля ніг Ісуса в стані страху і благоговіння — стані, в якому брали участь монахи-домініканці, молячись і споглядаючи. Яків та Іван затуляють очі та відсахнулися, символізуючи людську боротьбу за осягнення вищих божественних реалій. Їхні змішані реакції благоговіння, страху та розгубленості віддзеркалюють духовне сходження душі до просвітлення.
Прямо під простягнутими руками Христа зображені голови Мойсея та Іллі, небесних свідків цієї славної сцени, які представляють Закон Старого Заповіту та Пророків відповідно.
У той час як «Благовіщення» зображує душу, що відкривається на божественну присутність, «Преображення» представляє душу, що переживає приголомшливу реальність Божої слави. Божественність відкрито проявляється у прославленому стані Христа в містичному видінні, яке пророкує Воскресіння на Голгофі.
Хоча Христос з’являється в «Преображенні», він все ще перебуває в межах часу. На картині «Не торкайся Мене» Марія Магдалина стоїть на колінах у благоговінні перед воскреслим Христом, тепер же прославленою постаттю, що перебуває поза часом і фізичним сприйняттям, — біблійна подія, записана в Івана 20:17. Композиція залита м’яким світлом. У жесті благословення і наказу Ісус відвертається від Марії Магдалини, коли вона простягає руку, щоб доторкнутися до нього. «Не торкайся Мене», таким чином, означає повне духовне перетворення, коли душа виходить за межі земного сприйняття і прагне повного спілкування з Христом.
Фреска Фра Анджеліко спонукає монаха-споглядальника до роздумів про нематеріальну природу духовної трансформації. Марія Магдалина прагне зближення з Ісусом. Її прагнення наближення виражається в намаганні доторкнутися до воскреслого Христа. Однак відмова Христа дозволити їй доторкнутися до нього нагадує глядачам, що справжні духовні стосунки з Богом виходять за межі фізичних форм. Вони поглиблюються через віру, молитву та споглядання.
Як наслідок, монах покликаний відсторонитися від фізичних бажань і всіх земних прив’язаностей, а натомість прийняти духовне воскресіння душі.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 травня 2025
