Змучена свекрухою, яка не приймає життя сина у новій родині

08.04.2025, 16:41 blysk.space

Втомилася від свекрухи, яка не може змиритися з тим, що її син створив власну сім’ю

Я на межі нервового зриву. Ми з чоловіком у шлюбі вже чотири роки, але його мати досі сподівається, що її «хлопчик» покине мене і повернеться під її крило. Її поведінка виходить за рамки здорового глузду. Я намагалася налагодити з нею нормальні стосунки, закривала очі на її витівки, але все марно. Я в глухому куті і не знаю, як бути.

Все почалося сім років тому, коли ми з майбутнім чоловіком тільки почали зустрічатися. Ми обидва були студентами і жили з батьками. Через два місяці після знайомства я представила його своїй родині, а він не поспішав знайомити мене зі своєю. Наша зустріч з його матір’ю відбулася тільки через рік.

Увесь цей час знаходились якісь відмовки: «Мама зайнята», «Зараз не найкращий час». Я не наполягала. Але коли нарешті знайомство відбулося, я відразу відчула від неї негатив. Намагалася переконати себе, що це просто хвилювання, але її поведінка говорила про протилежне.

За обідом вона уважно мене розглядала, майже не беручи участь у розмові. Коли мій хлопець повідомив, що ми вирішили жити разом, вона буквально задихнулася. Почала відмовляти нас, стверджуючи, що її син ще занадто молодий і не готовий до самостійного життя (хоча йому вже було 24).

Незважаючи на її протести, ми почали жити разом. І тут почався справжній кошмар. Вона щоденно надсилала мені довгі повідомлення з інструкціями, як доглядати її сина. Наприклад, наполягала, щоб я кожен день чистила йому апельсин, бо інакше він його не з’їсть. Я відповіла, що він прекрасно з цим справляється сам. У відповідь отримала звинувачення, що я погана господиня.

Одного разу ми прийшли до неї в гості в спортивних кофтах. Після цього візиту я отримала повідомлення, що ми виглядали ганебно і пристойні люди так не вдягаються.

Коли ми оголосили про намір одружитися, вона влаштувала справжній спектакль. Запрошувала сина до себе і на той час кликала своїх подруг з дочками, намагаючись звести його з ними. Чоловік твердо заявив, що сам розбереться у особистому житті і припинив відвідувати її. Тоді вона почала приходити до нас майже щодня, критикуючи мене за все: від прибирання до кулінарних здібностей.

Перед весіллям вона довела мене до істерики, стверджуючи, що я вибрала не те меню та сукня жахлива. Зрештою, я не витримала і попросила її піти. У відповідь вона зателефонувала сину в сльозах, стверджуючи, що в неї серцевий напад. Ми з чоловіком помчали до неї, але виявилося, що це була брехня.

Чоловік поставив їй ультиматум: або вона приходить на весілля в доброму настрої, або не приходить взагалі. Вона вибрала друге.

Після народження нашого сина вона вперше побачила онука тільки через рік. До цього стверджувала, що це не її онук і я «підсунула» їй чужу дитину. Тепер я намагаюся мінімізувати контакти з нею, бо вони вибивають мене з колії і я довго прихожу до тями після кожного спілкування.