Змучена свекрухою, яка не може прийняти нову родину сина

08.04.2025, 16:41 blysk.space

Втомилася від свекрухи, яка не може змиритися з тим, що її син створив власну родину

Я на межі нервового зриву. Ми з чоловіком одружені вже чотири роки, але його мати досі сподівається, що її «хлопчик» залишить мене і повернеться під її крило. Її поведінка виходить за межі розумного. Я намагалася встановити з нею нормальні стосунки, закривала очі на її витівки, але все даремно. Я в тупику і не знаю, що робити.

Все почалося сім років тому, коли ми з майбутнім чоловіком тільки почали зустрічатися. Ми обидва були студентами і жили з батьками. Через два місяці після знайомства я познайомила його зі своєю родиною, а він не поспішав знайомити мене з рідними. Наша зустріч з його мамою відбулася лише через рік.

Увесь цей час знаходились якісь виправдання: «Мама зайнята», «Зараз не найкращий час». Я не наполягала. Але коли нарешті відбулося знайомство, я одразу відчула від неї негатив. Намагалася переконати себе, що це просто хвилювання, але її поведінка говорила про інше.

Під час обіду вона уважно мене розглядала, майже не беручи участі в розмові. Коли мій хлопець повідомив, що ми вирішили жити разом, вона буквально поперхнулася. Почала відмовляти нас, стверджуючи, що її син ще занадто молодий і не готовий до самостійного життя (хоча йому було вже 24).

Попри її протести, ми почали жити разом. І тут почався справжній кошмар. Вона щодня надсилала мені довгі повідомлення з інструкціями, як доглядати за її сином. Наприклад, наполягала, щоб я щодня чистила йому апельсин, бо інакше він його не з’їсть. Я відповіла, що він прекрасно справляється з цим сам. У відповідь отримала звинувачення, що я погана господиня.

Одного разу ми прийшли до неї в гості в спортивних кофтах. Після візиту отримала від неї повідомлення, що ми виглядали ганебно, і порядні люди так не одягаються.

Коли ми оголосили про намір одружитися, вона влаштувала справжню виставу. Запрошувала сина до себе і в цей час звала своїх подруг з дочками, намагаючись звести його з ними. Чоловік твердо заявив, що сам розбереться в особистому житті і припинив відвідувати її. Тоді вона почала приходити до нас майже щодня, критикуючи мене за все: від прибирання до кулінарних здібностей.

Перед весіллям вона довела мене до істериці, стверджуючи, що я вибрала не те меню і сукня жахлива. Врешті-решт, я не витримала і попросила її піти. У відповідь вона зателефонувала синові в сльозах, стверджуючи, що у неї серцевий напад. Ми з чоловіком помчали до неї, але виявилося, що це була брехня.

Чоловік поставив їй ультиматум: або вона приходить на весілля з хорошим настроєм, або не приходить зовсім. Вона вибрала друге.

Після народження нашого сина вона вперше побачила онука лише через рік. До цього стверджувала, що це не її онук і я «підсунула» їй чужу дитину. Тепер я намагаюся мінімізувати контакти з нею, бо вони вибивають мене з колії і я довго приходжу до себе після кожного спілкування.