Стосунки зі свекрухою: коли минуле заважає будувати нове життя

08.04.2025, 16:41 blysk.space

Втомлена від свекрухи, яка не може змиритися з тим, що її син створив власну сім’ю

Я на межі нервового зриву. Ми з чоловіком одружені вже чотири роки, але його мати досі сподівається, що її «хлопчик» покине мене і повернеться під її опіку. Її поведінка виходить за межі розумного. Я намагалася встановити з нею нормальні стосунки, закривала очі на її витівки, але все марно. Я в глухому куті і не знаю, як бути далі.

Все почалося сім років тому, коли ми з майбутнім чоловіком тільки почали зустрічатися. Ми обидва були студентами і жили з батьками. Через два місяці після знайомства я познайомила його зі своєю родиною, але він не поспішав знайомити мене зі своїми рідними. Наше знайомство з його матір’ю відбулося тільки через рік.

Протягом цього часу знаходилися різні відмовки: «Мама зайнята», «Зараз не найкращий час». Я не наполягала. Але коли нарешті відбулося знайомство, я відразу відчула від неї негатив. Старалася переконати себе, що це просто хвилювання, але її поведінка говорила про протилежне.

За обідом вона уважно мене розглядала, майже не беручи участі в розмові. Коли мій хлопець повідомив, що ми вирішили жити разом, вона ледь не подавилася. Почала відмовляти нас, стверджуючи, що її син ще занадто молодий і не готовий до самостійного життя (хоча йому вже було 24).

Незважаючи на її протести, ми почали жити разом. І тут почався справжній кошмар. Вона щодня надсилала мені довгі повідомлення з інструкціями, як доглядати за її сином. Наприклад, наполягала, щоб я щодня чистила йому апельсин, бо інакше він його не з’їсть. Я відповіла, що він сам чудово справляється з цим. У відповідь отримала звинувачення в тому, що я погана господиня.

Якось ми прийшли до неї в гості у спортивних куртках. Після візиту отримала від неї повідомлення, що ми виглядали ганьбливо і порядні люди так не одягаються.

Коли ми оголосили про намір одружитися, вона влаштувала справжній спектакль. Запрошувала сина до себе і в цей час кликала своїх подруг з дочками, намагаючись познайомити його з ними. Чоловік твердо заявив, що сам розбереться у своєму особистому житті та перестав відвідувати її. Тоді вона почала приходити до нас майже щодня, критикуючи мене за все: від прибирання до кулінарних здібностей.

Перед весіллям вона довела мене до істерики, стверджуючи, що я вибрала не те меню і сукня жахлива. Зрештою, я не витримала і попросила її піти. У відповідь вона зателефонувала синові в сльозах, стверджуючи, що у неї серцевий напад. Ми з чоловіком помчали до неї, але виявилося, що це була неправда.

Чоловік поставив їй ультиматум: або вона приходить на весілля з добрим настроєм, або не приходить взагалі. Вона обрала друге.

Після народження нашого сина вона вперше побачила внука лише через рік. До цього стверджувала, що це не її внук і я «підсунула» їй чужу дитину. Тепер я намагаюся мінімізувати контакти з нею, оскільки вони вибивають мене з колії і мені потрібно багато часу, щоб оговтатися після кожного спілкування.