Сьогодні Церква вшановує Кирила Єрусалимського: захисника вчення про Пресвяту Трійцю

18.03.2025, 08:47 risu.ua

Період, коли жив святий, є часом формування основних правд віри, а також добою, коли християнство приймали у дорослому віці. Тому основна діяльність його як єпископа Єрусалиму спрямована на подолання аріанства через розвиток вчення про Пресвяту Трійцю та підготовку катехуменів до прийняття Хрещення.

Народився Кирило близько 315 р. в Єрусалимі або його околицях. 334 р. прийняв дияконське рукоположення з рук місцевого єпископа Макарія. 343 р. — священиче від його наступника Максима. Згодом, 348 р., на єпископа Єрусалиму його рукоположив Акакій з Палестинської Кесарії, прихильник аріан, що викликало багато питань щодо правосильності цього призначення та ортодоксальності самого Кирила. Затвердження цього на офіційному рівні чекало аж до 382 р.

Однак вже скоро Кирило на ділі довів свою вірність постановам Нікейського Собору 325 р., який засудив аріанство. Спершу двічі Акакій усуває свого ставленика з єрусалимської катедри та відправляє у вигнання. Певний час Кирилові доводиться проживати в Тарсі. Але в підсумку місцеві собори оправдовували його.

Близько 350 р. Кирило виголосив 24 “Катехизи” особам, котрі готувалися до хрещення. Їхні тексти збереглися, хоч ведуться дискусії щодо їхнього авторства (деякі дослідники частину з них приписують наступникові Кирила Йоану). “Катехизи” включають “Протокатехизм” (вступну науку), 18 дохрещальних, адресованих оглашенним, та 5 містагогійних для “просвічених”, виголошених у Пасхальну ніч. З “Містагогійних катехиз” дві присвячені Таїнству Хрещення, одна — миропомазання, і ще дві розповідають про Євхаристію та пояснюють Господню молитву.

351 (за іншими джерелами 352) р. єпископ разом з іншими єрусалимлянами був свідком з’яви на небі знаку Хреста. Про це Кирило написав імператору, який симпатизував аріанам. “Послання до благочестивого царя Констанція про світлосяйне знамення Хреста, що з’явилося на небі і було видиме в Єрусалимі” збереглося донині.

У ньому розповідається: “Бо в ці святі дні святої П’ятидесятниці, сьомого числа травня, близько третьої години, з’явився великий світлоносний Хрест на небі над святою Голгофою, простягнувшись навіть до Святої гори Оливної, явившись дуже виразно не тільки одному або двом, але всім численним жителям міста і не так, щоб хтось інший подумав мріючи про щось: але багато годин над землею очима він був видимий, світлоносним блиском перевершуючи промені сонця”.

Лист написаний в доволі делікатній манері й намагається не дорікати цареві за його світоглядні хиби, а переконати його через численні випадки навернення в християнство юдеїв та язичників під час з’яви Хреста.

Втретє на одинадцятирічне вигнання (367-378 рр.) його відправляє імператор-аріанин Валенс. Повернувся Кирило до Єрусалиму аж по смерті імператора. Вчення про Пресвяту Трійцю Кирило Єрусалимський відстоював і на другому Вселенському Соборі у Константинополі (381 р.). Протистояв він тут не тільки аріанам, котрі заперечували рівність Сина з Отцем, а й духоборцям (пневматомахам), послідовниками Македонія, котрі не визнавали Божества Святого Духа.

Стихира Вечірні 18 березня каже: “Премудрістю слів твоїх і світлістю життя, немов зоря пресвітла, заяснів ти, предивний, посеред собору отців, безбожному Македонієві загородив ти уста, що на Святого Божественного Духа, який усе оживляє, хулу вирікали безумно і відкрито навчали беззаконня”.

Помер Кирило Єрусалимський 386 або 387 р. Крім згаданих творів, збереглася ще “Гомілія про зцілення паралітика”, хоча ймовірно виголошено і записано його проповідей було більше.

Служба святому, складена доволі пізно в порівнянні з роками його життя, однією з ключових тем виділяє просвітницьку діяльність Кирила. Канон Утрені, приписаний св. Теофану (ІХ ст.), використовуючи образ ріки з книги Буття 2, 10, так оспівує цей дар: “Ти, святителю, як ріка, наповнена життєдайними водами, виплив з Едему і напоюєш борозни церковні” (пісня 6). І вже як наслідок здобуття небесної мудрості та ревного пастирського служіння ця літургійна поезія згадує про звитяги Кирила над оманливими вченнями: “Піднісши на висоти ум тілесних, спільником безтілесних явився єси, вогнем слів твоїх попалив усю марноту єресей, Кириле, світиче церковний невсипущий” (пісня 1).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##