Як формується психологічна стійкість: 7 навичок для протистояння стресам

13.01.2025, 21:44 tviysvit.com.ua

Ви помічали, що аналогічна ситуація для однієї людини може стати катастрофою століття, а для іншої — звичайною неприємністю? І коли перша буде довго оговтуватися та страждати, друга просто переживе це і почне рухатися далі. Різниця між цими людьми проста — психологічна стійкість, тобто спосіб реагування на стрес.

Чому так відбувається? Частково справа в генах, адже більшу чи меншу стресостійкість ми успадковуємо від попередніх поколінь. Але останні нейронаукові дослідження надають переконливі докази: змінити ситуацію на краще можливо! Наш мозок нейропластичний і має здатність створювати нові нейронні зв’язки протягом всього життя. Тобто ми можемо формувати свою життєстійкість і, відповідно, здатність ефективно протистояти стресам та відновлюватися після криз.

Зміст:

Давайте змалюємо ситуацію, яка може статися в реальності. Уявімо, що умовні Олена та Світлана працюють в одній компанії і одночасно отримують повідомлення про звільнення. Кожна з них відчуває здивування, розчарування, страх перед майбутнім, смуток і величезний стрес.

Олена панікує, зривається й проводить наступні тижні вдома, уявляючи найгірші сценарії розвитку подій. Вона не знає, як боротися зі стресом, і подумки вже бачить прострочення кредитних виплат. Її охоплює безпорадність, вона не бачить виходу, не вірить, що зможе швидко знайти нову роботу, сумнівається у своїй компетентності. Бо якщо її звільнили з однієї компанії, навіщо комусь іншому наймати її?

Світлана також переживає, але реагує дещо інакше, адже має вищу стійкість до стресу. Вона відчуває злість на свого боса, але починає замислюватися, що можна зробити в цій ситуації. Жінка дзвонить друзям і розсилає інформацію про те, що починає шукати нову роботу. Замість того, щоб вважати себе безнадійною працівницею, вона розуміє: іноді ми всі стикаємося з неприємними сюрпризами, але це не обов’язково говорить про нашу нікчемність. Крім того, Світлана вірить — оскільки вона й раніше виходила з подібних ситуацій, впорається й цього разу. І навіть намагається жартувати з цього приводу, кажучи подрузі: «Нарешті я матиму час випробувати всі свої накопичені рецепти!»

Що тут можна порадити? Потрібно виробити таке ставлення до реальності, яке дозволятиме краще контролювати стрес, зберігати дистанцію в складних ситуаціях та дбати про емоційну рівновагу. На щастя, цьому можна навчитися! І одним з найперших кроків є усвідомлення характеристик психологічно стійких людей, якими ви захоплюєтеся.

На думку психологів, люди, які краще за інших справляються зі складними викликами, мають деякі спільні риси. Тож основні поради для подолання стресу передбачають розвиток саме таких навичок та вмінь.

Зменшити дію стресу можливо завдяки глибокому розумінню себе та своїх емоцій. Це дозволяє виокремити і відділити один від одного страх, невпевненість, жаль тощо, які відчуваються в кожній окремій ситуації. А здатність ідентифікувати та називати емоції дозволяє не тільки адекватно реагувати на ситуацію, але й регулювати ці емоції здоровим способом! Наприклад, якщо ви усвідомлюєте, що відчуваєте гнів, дайте собі час вирішити, що ви хочете з цим робити, замість того, щоб дозволити йому автоматично перетворитися в агресію.

Не треба намагатися змінити реальність будь-якою ціною, оскільки ми не завжди можемо на неї вплинути. То як подолати стрес? Суть полягає в тому, щоб змінити наш спосіб поводження з цією реальністю. Навіщо бити свого коня, якщо його можна осідлати? Прийняти реальність не означає пасивно підкорятися її змінам. Це скоріше визнання, що ми просто не маємо жодної влади над певними речами. Тому краще зосереджуватися не на самій реальності (якою б неприємною вона не була), а на тому, як ми на неї реагуємо.

Наявність кола підтримки (навіть кількох людей, на яких ми можемо покластися під час стресових переживань) знижує частоту серцевих скорочень і водночас підвищує рівень окситоцину. В оточенні людей, які можуть підтримати нас у важку хвилину, ми й реагуємо по-різному. Замість того, щоб заглиблюватися у стресові ситуації і спричиняти ще більше хаосу, ми маємо мужність протистояти труднощам, тому що не почуваємося самотніми.

Простіше кажучи, треба вчитися на своїх помилках замість того, щоб нескінченно мучити себе почуттям провини за них. Боротьба зі стресом полягає в тому, щоб ставитися до кожного досвіду, навіть важкого, як до можливості отримати певні життєві уроки. Надання сенсу навіть невдачам є своєрідним захисним механізмом. Це змушує сприймати їх не як безглузді перешкоди та повороти долі, а як хорошу можливість зробити висновки та внести зміни.

Спільним для стійких людей є те, що вони можуть відрізнити безсилля від безпорадності. Різниця величезна! Якщо ви втрачаєте роботу через рішення вашого керівництва, у більшості випадків ви безсилі перед цим фактом (не можете його змінити), але не безпорадні. Ви можете і навіть повинні зробити низку дій, які допоможуть твердо стати на землю — оновити резюме, встановити нові робочі контакти, пройти курс навчання для розширення ваших компетенцій.

Зміни в житті відбуваються тоді, коли ви вирішуєте взяти під контроль те, що можете, замість того, щоб намагатися встановити контроль там, де це неможливо. Це трохи схоже на погоду – ви не можете контролювати, чи буде дощ. Можна скаржитися, що погода не сприяє вашим планам, або… взяти парасольку і піти гуляти! Усвідомлення власної свободи волі, навіть перед лицем важких обставин, відновлює наші розумові ресурси.

Психологічна стійкість — це вміння дотримуватися безцінної дистанції. І вміння сміятися, навіть над собою. Почуття гумору як інструмент боротьби зі стресом і життєвими поворотами — це не висміювання того, що не смішно, і не використання іронії та сарказму там, де їм немає місця. Це більше про те, щоб навчитися триматися на відстані від того, що з нами відбувається, і не сприймати все смертельно серйозно. Гумор діє як адаптивний захист его, дозволяючи людям бачити комічний абсурд у дуже складних ситуаціях. Ось чому чорний гумор такий популярний: він допомагає людям приборкати страх.

Австрійський психіатр Віктор Франкл, який пережив Голокост, стверджував: якщо людина здатна надати сенсу своєму життю і поставити перед собою мету, вона може вижити в будь-якій ситуації. Вміння ставити цілі, вживати дієвих заходів для їх досягнення та втілювати їх у життя – усе це допомагає розвинути силу волі та психологічну стійкість. Цілі можуть бути великими чи малими, пов’язаними з фізичним здоров’ям, емоційним благополуччям, кар’єрою, фінансами, духовністю чи чимось іншим. Цілі, пов’язані з набуттям нових навичок, мають подвійну користь, оскільки вони підвищують самооцінку і стимулюють мотивацію.

Цікаво, що істотніші переваги приносять ті життєві цілі, які стосуються не окремої людини, а соціальної групи, і часто поєднуються з колективними діями. Наприклад, волонтерство для важливої справи дає глибше відчуття мети та допомагає будувати стосунки, що є неоціненним у зменшенні відчуття самотності. Роблячи щось добре для інших і займаючись благодійністю, ви покращуєте і свій стан — ваша психологічна стійкість зростає.

За матеріалами