Чи достатньо петиції для найвищої державної нагороди “Герой України”?

24.04.2024, 16:02 nezhatin.com.ua

Соцмережі рясніють проханнями родичів загиблих військових підписати петицію щодо присвоєння звання Героя України їхньому чоловікові, братові, своякові. Офіс президента повідомив, що станом на середину лютого 2024 року на сайті електронних петицій таких запитів було аж 6313. Необхідні 25 тисяч голосів отримали 1620 — більше, ніж загальна кількість нагороджених цим званням за всю історію незалежної України.З цього числа закінчено розгляд 142 звернення — звання Героя України за результатами розгляду присвоїли 16 військовим. Тобто переважна більшість петицій або не доходять до розгляду взагалі, або ж не стають успішними за його підсумками. Чим викликана така кількість запитів? Чому їх не задовольняють? Що взагалі потрібно, щоб військового вшанували цим званням?Саме звання «Герой України» з врученням ордену «Золота Зірка» чи ордену Держави запровадили 23 серпня 1998 року указом тодішнього президента Леоніда Кучми. До того найвищою нагородою вважалася Почесна відзнака президента, заснована у 1992-му Леонідом Кравчуком. Нова ж нагорода тоді була подібною на радянські «Героя СРСР» і «Героя соціалістичної праці».«Ще за радянською звичкою, найвища нагорода держави передбачає значні соціальні пільги для Героя і його родичів. Тож у свідомості людей на перше місце часто виходить матеріальний аспект вшанування, а не героїзм як такий», — припускає воєнний історик, голова ГО «Центр мілітарної історії» Василь Павлов. Він зазначає, що запроваджуючи нове звання, умов для нагородження ним чинних військових не заклали.“У 1998 році ніхто і передбачити не міг, що колись доведеться нагороджувати за воєнні подвиги. Тому й не було розроблено чітких критеріїв, що саме вважати таким подвигом. Особиста мужність? Але ми маємо орден «За мужність». Великий ризик для життя? Але про такий ризик ідеться у Статутах усіх бойових нагород”. – Василь Павлов, воєнний історик.Оскільки звання Героя України дедалі частіше викликає критичні запитання, hromadske звернулося до військових, істориків і депутатів, аби розібратися, чим є ця нагорода, хто на неї заслуговує та чи не є вона пережитком комуністичного режиму.Сотні тисяч героїв«Усі, хто йдуть сьогодні на самопожертву і воюють, захищаючи нашу землю, — з християнського погляду є героями, бо вони піднялися на найвищий рівень любові до ближнього», — вважає філософ Мирослав Маринович, дисидент і політв’язень часів СРСР, один із засновників Української Гельсінської групи. Справді, слова «наші герої» вже стали звичними щодо військових на передовій. Участь у бойових діях — це завжди ризик і жертовність, яку мають пам’ятати та цінувати люди в тилу. Втім, вищі державні нагороди не можуть отримати всі вони — це вже сотні тисяч чоловіків і жінок, а їхня кількість зростатиме й надалі. Тому глава держави, підписуючи указ про присвоєння бійцю звання Героя, мусить враховувати не нашу колективну повагу до всіх фронтовиків, а відповідність положенням конкретного статуту. А в ньому зазначено: «Звання Герой України присвоюють громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначних трудових досягнень». Водночас поняття «визначний» ніяк не розшифровується.«Мабуть, було помилкою передбачити одну вищу державну нагороду для вшанування і за трудові досягнення, і за бойові заслуги», — зауважує народний депутат і колишній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Його непокоїть, що таке формулювання розмиває розуміння, кого слід відзначати званням Героя, та урівнює геть різні категорії лавреатів.Він вказує і на ще одну проблему: найвищу нагороду отримували проросійські політики та корупціонери, сусідство з якими у переліку кавалерів знецінює сам орден.«Станом на 2014 рік, коли почалася війна, взагалі не йшлося про військових — тоді так преміювали за політичну лояльність до влади: звання Героя України отримали такі люди, як Юрій Бойко, Валентин Ландик, Володимир Литвин і багато інших, на чиєму рахунку немає жодного героїчного вчинку».Якщо для військових немає чітких критеріїв, підемо від зворотного — подивімося, за що отримали «Золоту зірку» наші бійці та зрозуміємо, що ж експертна рада Комісії державних нагород та геральдики при главі держави вважає визначним геройським вчинком. Саме вона готує для президента висновки стосовно кожного кандидата на отримання найвищої нагороди.Для початку зазирнемо в укази стосовно нагородження військових званням Героя України. Формулювання там максимально розмиті: «за особисту мужність і самовідданість», «за сумлінну і бездоганну службу українському народові» тощо. Усі вони не відповідають на запитання про конкретні героїчні вчинки, за які людина отримує відповідний орден.Воєнний історик Василь Павлов пояснює: президентський указ і не повинен містити опис подвигу бійця. Для цього існує нагородний лист — документ, у якому якраз і описується подвиг. Нагородний лист додають до клопотання про нагородження військовослужбовця — зокрема, від Міністерства оборони. Однак у вільному доступі їх немає.Якщо ж подвиг має бути беззаперечним і непересічним, то в чому ж конкретно він полягає? На сайті Центру досліджень воєнної історії ЗСУ можна знайти викладену в довільній формі інформацію про Героїв України. Зазвичай це факти з біографії чи бойовий шлях бійців. А от опис самого подвигу переважно подається доволі скупо та без пояснень, чому ті чи інші дії кваліфікують як «визначний подвиг». Тоді як, наприклад, у Великій Британії у вільному доступі можна знайти стандартизований опис сутності подвигу кожного героя, відзначеного найвищою державною нагородою країни — Хрестом Вікторії.Такий підхід варто було б перейняти й Україні, переконаний Василь Павлов: «Кожне присвоєння звання Героя має супроводжуватися спеціальною інформаційною кампанією — треба роз’яснити людям, чому саме цього бійця нагороджено найвищою державною відзнакою». З цим погоджуються і військові, які закликають пам’ятати про загиблих не лише їхні звання та посади, а й самі їхні заслуги на полі бою.Люди мають знати, за які подвиги нагороджують наших бійців — це впливатиме на наші наступні покоління, які мають вирости з чітким розумінням, хто такі Герої України.Сергій Філімонов, командир батальйону «Вовки Да Вінчі»Повага чи радянський пережиток?Державні нагороди в розвинених країнах — передусім про честь і пошану. Наприклад, кавалерів Медалі Пошани — найвищої військової відзнаки Сполучених Штатів — при зустрічі першими має вітати й генералітет, і навіть президент країни. Портрет нагородженого і бронзова табличка з його іменем отримують місце в Залі героїв у Пентагоні. Нагороджені американські воїни мають право на почесне поховання на національному військовому цвинтарі в Арлінгтоні, а також 10-відсоткову надбавку до пенсії. Їхніх дітей зараховують до військових академій незалежно від наявності вакантних місць — звісно, за умови, що вони відповідають усім кандидатським вимогам.Медаль Пошани — аналог української Зірки Героя, але лише для військових. Можна порівняти ці привілеї з українськими пільгами, які для Героїв України подібні до тих, що існували ще за СРСР. Там і відпочинок на державних курортах, і компенсація за бензин, і першочергове обслуговування в поліклініці. Історик Василь Павлов певен, що це не свідчення більшої турботи нашої держави, а радше посткомуністичний пережиток.За радянською звичкою будь-яке вшанування видається нашим людям недостатнім, якщо воно не супроводжується отриманням матеріальних благ. Але не можна звання Героя вимірювати кількістю пільг.Василь Павлов, воєнний історикТакий підхід, на думку голови «Центру мілітарної історії», не веде вбік від належного вшанування визначних українців, тож він пропонує переглянути саму концепцію нагороди, аби вона відповідала передусім засадам поваги й чуйного ставлення до пам’яті, а не лише забезпечувала матеріальну допомогу. «Пільги не мають поширюватися на родичів Героя, адже подвиг здійснила людина, а не її сім’я. Пільги — це патерналізм. Треба перейматися не пільгами, а повагою до подвигу», — закликає Василь Павлов.А от філософ і правозахисник Мирослав Маринович розмірковує, що допомога від держави все ж важлива, але влада має виробити нові правила, які б створили рівні й прозорі умови.Зараз у нашому суспільстві немає категорії громадян вищої, ніж військові. Вони і їхні родини мусять знати, на що можуть сподіватися від держави у разі потреби. Звання Героя України має давати беззаперечну гарантію підтримки держави.Мирослав Маринович, співзасновник Української Гельсінської групиЗ цим погоджується і Володимир В’ятрович. Хоч і зауважує, що систему пільг варто змінити, самі пільги важливо залишити. Надто враховуючи, що в Україні сім’ї героїв можуть бути не забезпечені матеріально належним чином.Соромно буде суспільству, коли Герой України житиме у якихось злиденних умовах, як жило багато представників попереднього покоління борців за незалежність нашої держави. Найвище звання однозначно має передбачати певний соціальний пакет: якщо ми нагороджуємо людину, то і в матеріальному аспекті у неї повинно все бути нормально.Володимир В’ятрович, народний депутат, історикЗ протилежною позицією виступає комбат «Вовків Да Вінчі» Сергій Філімонов — він запевняє, що для Героїв гроші та пільги не можуть бути на першому плані. Тоді як вони виходять на перший план у вже згаданих тисячах петицій, які, мовляв, знецінюють це звання.«Вважаю, що це безчесно. Я впевнений, що коли військовий отримує звання Героя, про пільги він думає в останню чергу. Головне, що зараз у наших бійців є можливість стати Героями нації — головне це, а не пільги. Якщо людина хоче стати Героєм України для того, щоб отримати пільги, то в мене велике питання, чи справді вона гідна звання Герой України?», — обурюється командир «Вовків Да Вінчі».Пільгами та якимись доплатами за комуналку ми опускаємо звання до питання пенсійного посвідчення. Це все — другорядне, неважливе, адже Герой України — людина, на чий приклад повинні рівнятися. Ця нагорода — найвище визнання твого вчинку державою, яку ти захищаєш.Сергій Філімонов, командир батальйону «Вовки Да Вінчі»Як бачимо, позиції наших експертів щодо пільг