Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Народився Вадим в Бердичеві 1 листопада 1989 року. Навчався в першій школі, а паралельно в музичній школі освоював віртуозну гру на гітарі. Сподіваючись, що музика буде його покликанням після школи продовжив навчання в Хмельницькому музичному училищі. Але, після його закінчення все повернулось по-іншому.
Після строкової служби Вадим працював молодшим інспектором у бердичівській виправній колонії № 70, а згодом уклав контракт і став до лав знаменитої 95 десантної бригади. Всі гарячі точки АТО і навіть більше, пройшов славний воїн. Маючи серйозний бойовий досвід став інструктором навчального центру ССО, де передавав його молодим спецназівцям. Потім служив у спецпідрозділі «Альфа» СБУ та загоні «Кракен» Національної гвардії.
Після 24 лютого був мобілізований до нашого батальйону територіальної оборони, але невдовзі перевівся звідти знову до ССО і став старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки штурмового батальйону Сил Спеціального призначення ”Азов”. Коли бабуся слухала траурну промову міського голови, то додала до неї: «Він весь час служив…».
Не став відставати від сина і батько, і коли орда посунула на Україну, він теж став на захист Батьківщини і воює нині в 1 окремій бригаді імені Івана Богуна. На жаль, не зміг він бути поруч з сином, не зміг вберегти його 31 січня від фатальної небезпеки, яка чатує зараз під Бахмутом на кожному кроці.
Вадим був єдиним сином у батьків, і хоча він розлучився з дружиною, але про доньку ніколи не забував. Маму загиблого прийшли сьогодні підтримати в гірку хвилину чи не всі її колеги з товариства «КЕС», сусіди, знайомі та рідні.
Всі вони слухали натхненну проповідь військового капелана Івана Цихуляка та не могли стримати сліз від болю втрати молодого воїна, який так багато ще не встиг зробити у своєму житті.
Вдруге за сьогодні шикувались військові у траурну процесію, вдруге жителі будинків по вулиці Міхєєвих виходили на дорогу, зачувши сумні мелодії військового оркестру, вдруге білий сніг на кладовищі топтали його сумні відвідувачі, вдруге звучав салют і Гімн України.
Дві свіжих могили під жовто-блакитними прапорами поповнили сьогодні військовий сектор міського цвинтаря, довівши їх кількість до 38.
