Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Зима та морози для наших захисників на передовій – це ще одне випробовування. Оберігаючи країну, вони мокнуть під дощем, живуть в холодних бліндажах, інколи обморожують собі кінцівки. Воєнні реалії такі, що тут не до комфорту, проте волинські жінки продовжують дбати про своїх Героїв та допомагати хто як може.
Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».
Наразі багато волинських будинків перетворились на своєрідні майстерні. Там наші жінки теж несуть свій фронт, кожна допомагає чим може: хтось пече печиво, а хтось шиє білизну для солдатів.
Пані Леся мешкає у селі Новостав поблизу Луцька. Зізнається, завжди хотіла щось робити, щоб допомогти військовим.
«Шию бурочки для воїнів, аби вони одягнули валяночки і їм було тепло в ноги. Я дуже рада, що моя робота допомагає прискорити перемогу», – каже швея
.
Маленька кімната перетворилась на майстерню. Пошиттям теплого змінного взуття для хлопців зайнялись з подругою
кілька тижнів тому. Матеріали привозять волонтери.
«Везуть, мабуть, зі всієї України. Приїжджала Світлана Миколаївна, то казала, що з люди з Івано-Франківська обіцяли передавати поштою. Одна швея навіть передала свої маленькі валяночки, то я вже їх віддала. Найкраща тканина – шинельна. Оскільки її мало, то все шиється з пальт. Люди попороли свої шуби», – розповідає жінка.
Навчилась жінка шити валянки ще в 90-ті роки, коли потрібно було виживати. Продавала їх на ринку. За швейну машинку сіла знову, коли зрозуміла, що її бурки зігріватимуть солдатів взимку. Стала волонтерити. За день, розповідає, можна пошити близько трьох-чотирьох пар. Якщо є помічниці, робота в рази пришвидшується.
«Леся мені строчить, далі я викроюю, вона мені зшиває, а далі я вручну шию. Не думала, що доведеться допомагати нашим хлопцям, що доживемо до такого часу», – каже швея
.
Хоча поки відшили понад три десятки пар, хлопці уже дзвонять та дякують майстриням за роботу. Шиючи кожен стібок, жінка думає про те, щоб захисники якомога швидше повернулись живими додому з гарними звістками.
«Найбільш мені хочеться, щоб вони прийшли додому з перемогою, і ось в цих валянках пішли на риболовлю, на полювання. Тобто розпочали мирне життя», – каже Леся Каращук.
Жінки зізнаються, що попри домашні справи, яких у селі чимало, будуть допомагати нашим Героям до перемоги. Чергова партія валянків-бурочок від волинських майстринь вже найближчим часом поїде для військових, які, не шкодуючи себе, продовжують захищати нашу країну.
