Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Книжка не зовсім про Амстердам

hvilya.com

Книжка не зовсім про Амстердам

Цю книжку придбала давно, коли ще були свіжими спогади про мандри Нідерландами та відвідування Амстердаму. Купилася на її назву і зображення на обкладинці видів міста, яке так мені полюбилося. Потім я прочитала в якомусь відгуку, що книжка не зовсім про Амстердам і якоїсь особливої романтики від неї теж не варто чекати. Мушу пояснити, що книжка британського письменника Ієна Мак‘юена «Амстердам» від Видавничої групи KM-Букс — не роман, а невелика повість. Він не має якогось розгорнутого сюжету, а дії персонажів, за задумом автора, повинні викликати у читача роздуми про такі загальнолюдські поняття, як життя і смерть, любов і дружба, помста і відплата. Тож твір явно з розряду психологічних. І ще одне суттєве уточнення: події відбуваються в Лондоні у 1997-му році. Тому читачу треба робити поправку на моральні аспекти того періоду. Бо сьогодні певні речі, які були вкрай важливими для персонажів повісті, видадуться несуттєвими або й смішними. Двоє давніх друзів, Клайв Лінлі та Вернон Голлідей, зустрічаються на похороні Моллі Лейн, своєї подруги та ще й колишньої коханки обидвох. Вони просто шоковані її передчасною смертю від розсіяного склерозу. Адже Моллі не було ще й п’ятдесяти років. Кожен з них почав задумуватися над проминущістю життя і усвідомлювати кінцівку свого існування. Саме під дією цих роздумів друзі укладають між собою досить дивну угоду. Клайв Лінлі – успішний композитор, який працює над грандіозним твором «Симфонія тисячоліття». Це державне замовлення присвячене Міленіуму, а рішення про авторство приймалося на урядовому рівні. Лінлі дуже пишається з цього приводу, на його думку, цей твір має перевершити «Оду до радості» Бетховена. Вернон Голлідей — головний редактор лондонської газети «Експерт». Він завжди в русі: десятки зустрічей, сотні справ, трудоголік, одержимий рейтингами й популярністю. Вернон вирішує шляхом журналістського викриття вплинути на хід історії в Британії. Він вважає себе борцем за краще майбутнє країни, поборником демократичних свобод. Але все це лише вершина айсберга. Бо насправді всі шляхетні наміри та високі мотиви наших персонажів є проявами егоцентризму та лицемірства. А до чого ж тут Амстердам. Згадка про це місто з’являється лише за тридцять сторінок до фіналу. Бо саме сюди автор вирішив перенести кульмінацію цієї історії. Чому? Ну, можливо тому, що Амстердам в його розумінні є символом гріха і розпусти, це місто, куди їдуть, щоб спробувати те, що заборонено майже всюди. Таким чином він хотів підкреслити аморальність вчинків своїх персонажів. Але якби мені довелося дати назву цьому твору, то я б назвала його «Гра зі смертю». Бо саме смерть стала лейтмотивом усього твору та невіддільною частиною головної ідеї. Чи сподобалась мені книжка? Не можу однозначно дати відповідь. Вона наштовхує на роздуми і вже тим є цікавою. Але сказати, що я від неї у захваті — не можу. Повість «Амстердам» у 1998-му році відзначена Букерівською премією. Та останнім часом пересвідчуюся, що стосунки з титулованими книгами у мене не зовсім складаються. Тож не буду брати на себе відповідальність і заохочувати до читання цієї книжки, але й відмовляти теж не буду. Цей твір зацікавить в першу чергу тих, хто любить повчальні притчі. Адже головним меседжем автора є те, що людина має двоїсту натуру, в якій одночасно вживаються любов та ненависть, співчуття та підступність, доброта та здатність до знищення собі подібних. Галина Новосад
  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
29 березня 2024